3 Розрахунок чисельності виробничих робітників

3.1 Чисельність основних робітників (Ч_ор):

, чол. (3.1)

де Т_п– трудомісткість робіт проектуемого підрозділу, люд-год;

F_p – ефективний фонд робочого часу одного робітника, 1760год;

К_вн – плановий коефіцієнт виконання норм виробітку (1,01-1,10).

чол.

3.2 Чисельність допоміжних робітників (Ч_др)

, чол. (3.2)

де Ч_ор- чисельність основних робітників, чол.;

% Ч_др – відсоток допоміжних робітників від чисельності основних робітників (20 - 30 % ).

чол.

3.3 Загальна чисельність виробничих робітників:

, чол. (3.3)

де Ч_ор – чисельність основних робітників, чол.;

Ч_др – Чисельність допоміжних робітників, чол.

чол.

Робітники – це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, надання матеріальних послуг і інше [13 ст. 76].

Основні робітники – це ті, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції [13 ст. 76].

Допоміжні робітники – це ті, які виконують функцію обслуговування основного виробництва [13 ст. 76].

4 Організація праці і заробітна плата

Організація праці – це поєднання працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретного застосування технології та організації виробництва [6 ст. 274].

Поділ праці – це процес відокремлення різних видів діяльності, спеціалізація працівників, за якої окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповнюють одна одну [12 ст. 260].

Функціональний поділ праці – між різними категоріями працівників підприємства залежно від характеру виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі [3 ст. 260].

Професійний поділ праці – між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт [3 ст.260].

Кваліфікаційний поділ праці – між групами працівників у залежності від складності виконуваних ними робіт [3 ст.260].

Кооперація – це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками , колективами бригад, цехів, дільниць, служб і відділів у процесі парці для досягнення певного виробничого ефекту [3 ст.260].

Розрізняють такі взаємопов'язані форми кооперації:

1) всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;

2) всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;

3) всередині підприємства, яке здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.) [3 ст.262].

Організація робочих місць – це система заходів по їх оснащенню , плануванню і обслуговуванню [13 ст. 342].

Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці необхідних для виконання конкретних трудових функцій [13 ст. 342].

Сюди відносять:

Основне технологічне і допоміжне обладнання.

Технологічна оснастка ( прилади , пристрої ).

Організоване оснащення ( робочі меблі , сигналізації ).

Робоча документація.

Засоби комунікації.

Планування робочого місця – передбачає раціональне розміщення в просторі матеріальних елементів виробництва і самого працівника [13 ст. 342].

Обслуговування робочого місця – передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладку, регулювання, ремонт); регулювання подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання) [13 ст. 343].

Обслуговування робочого місця здійснюється за такими функціями:

1 підготовча

2 інформаційна

3 виробнича

4 інструментальна

5 налагоджувальна

6 міжремонтна

7 енергетична

8 контрольна

9 облікова

Умови праці – це сукупність факторів, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці [6 ст. 166].

Виробничі фактори – обумовленні особливостями техніки, технології рівня механізації, якістю оснащення робочих місць. Від них залежать фізичні зусилля, нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи [6 ст. 166].

Санітарно – гігієнічні фактори – температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці [6 ст. 166].

Естетичні фактори – визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку [6 ст. 166].

Фактори безпеки – передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічної і радіаційного забруднення [6 ст. 166].

Інженерно – психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за захід технологічного процесу, зручності обслуговування машин і механізмів.

Соціальні фактори – визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги [13 ст. 378].

Для оплати праці основних робітників відділення ТО та допоміжних застосовується відрядна форма заробітної палати.

Відрядна форма – це вироблена працівником продукція, а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки [3 ст. 407].

Оплата праці складається з основної та додаткової оплати праці:

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) [13 ст. 378].

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і особливі умови праці [13 ст. 378].

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат – належить виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норм [13 ст. 378].