4.2. Волога в забезпеченні життєдіяльності квіткових рослин

Вода має важливе значення для життя рослин. Саме завдяки воді мінеральні речовини в ґрунті стають доступними для рослини. У вигляді водних розчинів через кореневу систему і стебло вони надходять у листок, де беруть участь в основних біохімічних процесах. Із листка поживні речовини надходять у квітку, стебло й корінь також за допомогою води . Таким чином, за участю води відбуваються всі життєві процеси в рослині.

Вода – основна складова частина (50-85%) рослинної клітини – у достатній кількості підтримує тиск клітинного соку (тургор). При несвоєчасному поливі вода в клітинах рослини витрачається швидше, ніж надходить. Це призводить до зневоднення клітини, тобто до падіння тургора (в’янення).

Часте або тривале зневоднення спричинює припинення росту, затримку цвітіння, відмирання окремих органів, а іноді й загибель рослини.

Рослини здатні засвоювати воду не тільки через кореневу систему, а й листя. Тому обприскування вранці у увечері в разі необхідності позитивно впливає на стан рослини.

Потреба рослин у воді неоднакова. Відповідно до цього їх поділяють на чотири групи:

1. Гідрофіти – вологолюбні рослини, які потребують дуже великої кількості води.

2. Гігрофіти – вологолюбні рослини, які ростуть в умовах надмірного зволоження.

3. Мезофіти – найпоширеніша група рослин зі середньою потребою у волозі.

4. Ксерофіти – невелика група рослин, які ростуть у пустелях і напівпустелях. Деякі з н6их запасають воду в листі та стеблах.

Чітко розмежувати перелічені групи неможливо.

4.3. Повітряно-газовий режим

Поглинаючи з навколишнього середовища газ і кисень, рослина використовує їх для дихання і живлення. Інтенсивність поглинання залежить крім інших факторів і від ростової фази рослини. Молоді рослини дихають активніше, ніж дорослі. Недостатність повітря в цей період призводить до затримки появи сходів, загибелі пагонів, а далі – до слабкого розвитку кореневих систем. Корінь, як і надземні органи рослини, потребує кисень. Під час тривалого затоплення водою або при появі кірки надходження кисню в грунт припиняється. Настає кисневе голодування, яке призводить до ослаблення та загибелі рослин.

Щоб запобігти небажаним наслідкам, необхідно постійно здійснювати правильну передпосівну обробку та поліпшувати структуру ґрунту, розпушувати верхній шар.

Необхідна умова нормального розвитку рослин у теплицях – наявність достатньої кількості вуглекислоти (СО₂), яка бере участь у процесі фотосинтезу.

Вміст вуглекислоти в атмосферному повітрі становить 0,03%. Якщо обсяг її в повітряному середовищі культиваційної споруди дорівнює 0,2 – 03%, прискорюється ріст і цвітіння рослин, зростають якість і кількість квіток, вони стають стійкішими до захворювань, тобто концентрацію вуглекислоти необхідно штучно підвищувати у всім – десять разів. Для підживлення використовують тверду вуглекислоту (сухий лід), рідкий вуглекислий газ харчових балонів. Надмір вуглекислоти газ харчових балонів. Надмір вуглекислоти призводить до протилежних наслідків. Вміст вуглекислоти визначають лабораторним шляхом.

У відкритому ґрунті повітряний режим регулюється системою захисних смуг, вибором ділянки з урахуванням рельєфу смуг, вибором ділянки з урахуванням рельєфу місцевості, внесенням в розпушеному, чистому від бур’янів стані.