6. Валідність тесту. Види валідності.

Валідність – це характеристика ступеню, в якому тест вимірює те, для чого він призначений. Наприклад, якщо тест орієнтований на вимірювання психічної стійкості, то він повинен вимірювати тільки цю особливість і ніяку іншу. Одним із способів встановлення валідності  є порівняння показників за психологічним тестом  з експертними оцінками даної якості (або якостей) у випробовуваних.

Питання про валідність методики – питання про те, які і наскільки обґрунтовані висновки можуть бути зроблені на основі тестових оцінок. Такі питання: 1) які висновки можна зробити про те, що вимірювалося тестом?; 2) які висновки можуть бути зроблені про реальну поведінку людини на відміну від тієї, що спостерігається при тестуванні?

Валідність менше рівне надійність

Фактори, що знижують валідність результатів оцінювання:

1. Завдання не відповідають цілям тестування.

2. Дуже мала кількість завдань, яка не охоплює усього змісту навчальної дисципліни або теми, яку перевіряють.

3. Завдання є неоднозначними за змістом, некоректно сформульовані, у тесті містяться ключі до відповідей тощо.

4. У тесті вміщено завдання без урахування їх складності.

5. Завдання в тесті неправильно упорядковані (не враховано розташування завдань за складністю, завдання не згруповано за формою тощо).

6. Наявність нечітких або неповних інструкцій, що перешкоджає тестованим правильно зрозуміти, як треба працювати з тестом.

7. Суб'єктивність під час оцінювання завдань на надання відповіді або помилки при обчисленні балів у завданнях на вибір відповіді.

8. Не враховано час, необхідний для виконання тесту.

9. Порушення процедур проведення тестування, незадовільні умови контролю тощо.

Якщо показник валідності від'ємний, тест вважають непридатним для використання, якщо низький (наближений до нуля), — доопрацьовують.

Валідність конструктивна — характеристика тесту, що відображає впевненість у тому, що вимірювана тестом властивість має реальний педагогічній або психологічній зміст.

Змістовна валідність визначається за допомогою підтвердження того, що завдання тесту відображають всі аспекти досліджуваної області поведінки.

Валідність конкурентна — характеристика тесту, що відображає його здатність розрізняти випробовуваних на підставі діагностичної ознаки, яка є об'єктом дослідження в даній методиці; вимірюється кореляцією результатів даного тесту з вимірюваннями за допомогою інших тестів, призначених для вимірювання тієї ж самої змінної.

6. Принципи розробки проективних методик. Види проективних методик.

У сучасній психодіагностиці виокремлюють 7 груп проективних методик дослідження особистості.

1.Методики структурування (надання досліджуваним певного змісту отриманому матеріалу). До них належать методика тривимірної апперцепції (С. Розенцвейг, Д. Шаков). Методика тривимірної апперцепції передбачає використання стимульного матеріалу, що складається з 28 об'ємних предметів, які не мають чіткої форми (подібні до кулі і циліндра, людини, тварини тощо). Невизначеність форм зумовлює різну поведінку досліджуваних, які повинні, відібравши частину предметів, скласти про них історію і розповісти її, ілюструючи діями з цими предметами.

2. Методики конструювання (створення цілого з частин фрагментів). Найвідоміша методика конструювання - "Тест світу". Для її виконання пропонують 232 маленькі яскраві моделі (будинки, дерева, літаки, тварини, люди). Завдання досліджуваного - створити з них модель "малого світу". При аналізі його дій, враховують, які предмети він вибрав першими, яку кількість їх використав, визначають площу зайнятого простору, форми конструкцій та ін.

3. Методики інтерпретації (тлумачення подій, ситуацій, зображень). Найпоширенішою методикою цієї групи є ТАТ. У процесі експерименту досліджуваним пред'являють послідовно 20 картин зі стандартного набору (залежно від статі і віку) із зображенням невизначених ситуацій, що передбачають різне розуміння. Змістом тем є реальні вчинки досліджуваного, неусвідомлені прагнення, уявлення про майбутнє тощо.

4. Методики доповнення. У цих методиках досліджуваному пред'являють серію речень (типу "Я завжди хотів...", "Майбутнє здається мені...", "Якби я знову став молодим..."). Оброблення відповідей дає змогу виявити його мотиви, потреби, почуття, систему відносин.

5. Методики катарсису (самовираження в емоційно напруженій творчості). Прикладом таких методик є психо-драма, яка становить імпровізоване театралізоване дійство, в якому досліджуваний грає роль самого себе за підтримки і співпереживання інших учасників. Під час цього проявляються його особистісні і поведінкові особливості, афективна розрядка забезпечує терапевтичний ефект.

6. Методики імпресії (вибір, домінування одних стимулів над іншими). Найпоширеніший серед них - "Тест Люшера". Його стимульний матеріал - набір кольорових карток. Повний варіант охоплює 73 картки 25 відтінків, короткий - 8 карток. Дослідження починається з одночасного їх пред'явлення досліджуваному з проханням вибрати ту, що сподобалася, не пояснюючи навіщо. Досліджуваний повинен зробити ще один вибір із тих карток, що залишилися.

7. Графічні методики (самостійне зображення предметів, людей, тварин та ін.). До них належить "Тест малювання пальцем", при виконанні якого досліджуваний повинен на аркуші паперу за допомогою фарб виконати малюнок пальцями. Збирають серію зображень, які зробила одна особа. Інтерпретація малюнка заснована як на формальних і символічних характеристиках, так і на частоті використання фарб, особливостях моторних реакцій, висловлюваннях досліджуваного.