2.2 Регіональний аналіз економіки Донецької області

За 2013 рік підприємствами та організаціями Донецької області за рахунок усіх джерел фінансування освоєно, за попередніми даними, 26,9 млрд. грн. капітальних інвестицій (без ПДВ), що склало дев'яту частину загального їх обсягу в Україні. За цим показником регіон традиційно зайняв в країні друге місце після Києва.

Із загального обсягу капітальних інвестицій, використаних в області у 2013 році, 43,1 % припадало на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт будівель і споруд, 38,4 % - на придбання машин, обладнання, інвентарю та транспортних засобів. Решта інвестиції спрямовані в інші матеріальні та нематеріальні активи.

У порівнянні з 2012 роком загальний обсяг капітальних інвестицій в економіку області скоротився на 20,4 % (у порівнянних цінах). Значною мірою це пов'язано з тим, що в першій половині 2012 року ще тривало фінансування інфраструктурних об'єктів до Євро - 2012. За 2013 скоротився обсяг капітальних інвестицій у транспорт - в 1,9 рази, в готельне господарство - в 3,9 рази [5].

Капітальні інвестиції, спрямовані в 2013 році на розвиток промисловості регіону, зменшилися порівняно з попереднім роком на 1,4 % і склали 16,3 млрд. грн., або 60,6 % обласного обсягу. Суттєво скоротилися капітальні інвестиції, використані підприємствами з виробництва коксу і продуктів нафтопереробки - в 2,7 рази, машинобудування - на 40,1 %. Металургійними підприємствами спрямовано на капітальні інвестиції 3,2 млрд. грн. (п'ята частина загального обсягу в промисловості області), що в порівнянні з 2012 роком менше на 0,7 %. Підприємствами добувної промисловості та розробки кар'єрів в 2013 році освоєно 4,3 млрд. грн. капітальних інвестицій, що менше попереднього року на 10,7%.

Збільшилася в порівнянні з 2012 роком інвестування харчової промисловості - на 3,6%, підприємств з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції - на 7,3 %, будівельних матеріалів та іншої неметалевої мінеральної продукції - на 40,5%.

В цілому по економіці області основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності залишаються власні кошти підприємств та організацій. Їх питома вага в обласному обсязі капітальних інвестицій збільшився і склав у 2013 році 77,5 % проти 67,3 % в 2012 році. Зменшилася за цей період також частка банківських кредитів та інших позик з 13,8 % до 12,2 % .[5]

2.3 Галузевий аналіз. Інвестиційна привабливість будівельної промисловості

Будівництво в Україні нині перебуває в стані занепаду: основні фонди зношені майже на 60%, у середньому на одну родину вони втричі менші, ніж у Росії, та вчетверо, ніж у Литві. Порівняно із західноєвропейськими країнами забезпеченість житлом в Україні менша у 3 – 5 разів.

У 2010 році прибутково спрацювало за січень – листопад лише 41% загальної кількості великих і середніх підприємств: порівняно із січнем того ж року питома вага таких організацій зменшилася на 13%. Стан промислового будівництва та перспективи його розвитку обумовлюються загальним станом економіки України, де в поточному році відмічалися позитивні зміни. Уперше за роки незалежності України було отримано приріст обсягів ВВП на 5,6%, обсяг промислової продукції зріс на 9,7% порівняно з 2009 роком та на 26,2% зросли інвестиції в основний капітал.

У січні – вересні 2012 року підприємства виконали робіт на 42,1 млрд. грн., що у порівняних цінах становить 90,9% до обсягів будівництва попередніх років. Спад виробництва спричинений передусім скороченням обсягів зведення будівель та споруд на 10,6%, а також установлення інженерного устаткування будівель і споруд на 4,2%.

Основною проблемою розвитку будівництва залишається збільшення собівартості робіт через подорожчання основних складових будівництва. З метою підтримки рівня рентабельності будівельні компанії вимушені підвищувати вартість робіт та послуг, що в результаті негативно впливало на динаміку попиту з боку замовників (інвесторів).

Збитковість будівництва зменшує його інвестиційну привабливість. У минулому році кількість збиткових компаній перевищувала 55% від загальної кількості підприємств галузі. Повільне зростання довгострокового кредитування також обмежувало можливості для нарощування фінансування інвестиційних проектів. Скорочення обсягів наданих позик громадянам і нефінансовим корпораціям на придбання, будівництво та реконструкцію об’єктів істотно знижувало попит на них.

Найближчим часом (10 – 15 років) будівництво нових виробничих об’єктів проводитиметься в незначних обсягах. Основними пріоритетними напрямами структурної реорганізації промислового будівництва буде розширення, реконструкція, перепрофілювання і технічне переоснащення існуючих промислових об’єктів. На жаль, уряд не приділяє достатньої уваги промисловому будівництву через підвищення затрат на соціальну сферу, як наслідок – обсяг бюджетних інвестицій у капітальне будівництво різко зменшився.

Що ж стосується житлового будівництва, то у 2010 році не вдалося зупинити скорочення введення житла, якого побудовано 5,36 млн. м2 загальної площі.[4]

Грошові кошти, які освоюються будівельними компаніями, прямують на завершення будинків високого ступеню готовності, а будівництво нових об’єктів взагалі не планується. Скорочення будівельного ринку відбулося за рахунок:

- скорочення інвестиційних ресурсів, в тому числі і іноземних, що викликане світовою фінансовою кризою та нестабільністю політичної та економічної ситуації в Україні;

- припинення кредитування будівельних компаній банками, викликане впливом держави на функціонування комерційних банків шляхом прийняття законодавчих актів, що обмежують кредитування.

Таким чином, оцінка інвестиційної привабливості у сучасних умовах потребує комплексного підходу, який би ураховував, перш за все, зовнішні фактори - стан міжнародної та національної економіки,політичну стабільність в країні, платоспроможність населення, державну підтримку будівельної галузі, які у сучасних умовах є вирішальними для прийняття рішень про інвестування об’єктів будівництва та інноваційні впровадження.