4. Правила оформлення роботи

Необхідними рисами тексту курсової роботи повинні бути простота, точність та лаконічність викладу її змісту. Текст має бути ретельно відредагований.

Треба уникати багатослів'я, емоційних виразів, використання зайвих слів. Допускаються тільки прийняті скорочення слів. Речення мають бути якомога коротшими. Це полегшує викладення і розуміння думки. Не рекомендується в тексті використовувати надмірно великі чи дрібні абзаци. Повне копіювання не тільки цілих блоків тексту, а й окремих фраз із економічних публікацій не дозволяється.

Для підтвердження висновків дослідження в роботі можуть наводитися цитати з використаних літературних джерел. Але занадто захоплюватися ними не слід. Цитати, статистичні та інші дані, що наводяться у тексті, обов'язково повинні мати посилання на їх джерела у квадратних дужках. Наприклад, [18].

Важливими джерелами даних є статистичні довідники. Використо­вуючи ці матеріали, необхідно враховувати методику розрахунків і отримання тих чи інших даних.

Ретельно вивчивши літературні джерела та фактичні дані, необ­хідно написати перший варіант тексту курсової роботи. Якість роботи оцінюється, насамперед, за змістом тексту: наскільки в ньому самос­тійно, структуровано, глибоко та всебічно розглянуті основні питання теми.

Робота виконується російською (за бажанням українською) мовою та оформлюється згідно з державним стандартом України ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформленням”. Робота повинна бути набрана на комп'ютері, шрифт Times New Roman, 14 кеглем, через 1,5 міжрядкових інтервали. Текст друкується з одного боку стандартного аркуша білого паперу формату А4; комп’ютерний набір - шрифт Times New Roman, 14 кегль, 1,5 міжрядковий інтервал; розмір полів: праве - 10 мм, ліве, верхнє, нижнє - 20 мм. Надання роботи в рукописному варіанті не допускається.

Заголовки структурних частин роботи „ЗМІСТ“, „ВСТУП“, „РОЗДІЛ“, „ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ“, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ“, пишуться або друкуються великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

Заголовки підрозділів пишуть маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів пишуть або друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.“ (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку подається заголовок підрозділу.

Ілюстративний матеріал слід подавати безпосередньо після посилання на нього у тексті, де він згаданий вперше, або на наступній сторінці, нумерувати послідовно арабськими цифрами без знака "№" (за винятком розміщених у додатках). Позначаються словом „Рис.” або „Таблиця”. Кількість ілюстрацій у роботі визначається її змістом і доцільністю для надання тексту конкретності та наглядності. Номер рисунка та його назву розміщують під відповідним ілюстративним матеріалом (схеми, діаграми, графіки). Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).

Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиця має містити дані, необхідні для вивчення певного аспекту дослідження, період, за який наведено дані, та одиниці виміру, в яких вони наведені. Номер та назва зазначаються над таблицею у наступному порядку: слово „Таблиця” та її номер вирівняні справа, назва таблиці у наступному рядку з вирівнюванням по центру.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2“ (друга таблиця першого розділу). При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово „Таблиця“ і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл.“ і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл.1.2“.

Не допускається включати в таблицю окрему графу „Одиниці виміру”. Якщо всі показники таблиці вимірюються однаково, то таблиці виміру вказують в заголовку таблиці; в інших випадках – в рядках або графах.

Не можна включати в таблицю графу „№ п/п”. У разі необхідності в боковину таблиці вказуються порядкові номери показників арабськими цифрами з крапкою.

Не слід оформляти таблицю, яка включає всього один рядок, і залишати в таблиці порожні клітки, якщо в якій-небудь з них цифрові дані не вказуються, то ставлять прочерк; при першому повторенні цифр, знаків, математичних і хімічних символів пишуть „те ж”, а далі ставлять лапки; не можна ділити підмет таблиці по діагоналі.

Одиниця виміру, спільна для всіх показників рядка, вказуються у відповідному рядку боковика таблиці після назви показника і відокремлюється від нього комою; у графі – аналогічно.

Цифри у графах таблиць розміщують так, щоб класи і розряди чисел знаходились одні над одними; числові величини в одній графі повинні мати однакову кількість десяткових знаків; дробові числа наводяться у вигляді десяткових дробів.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця“ починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротшим. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.