Про власність территориальних громад.

По Конституції України, виходячи зі статей 13, 140, 142, територіальні громади є частиною Українського народу, так як земля, природні ресурси і т.п. перебувають у власності Українського народу.

А у власності територіальних громад (жителів населених пунктів) може перебувати земля, природні ресурси і т.д. тільки на тій підставі, що вони є частиною цього народу.

І відповідно жителі територіальної громади, як представники частини Українського народу на певній території, користуються такими ж правами, що й Український народ.

(Стаття 142 КУ. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Стаття 143 КУ. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності…)

А органи місцевого самоврядування можуть тільки керувати майном територіальної громади, але не розпоряджатися ним, тому що воно перебуває в загальній спільній власності жителів громади й для розпорядження їм необхідна згода кожного жителя цієї громади.

(Стаття 143 КУ. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності...)

Державна власність - це власність Українського народу (ст. 13 КУ, ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" - до загальнодержавного значення відносить об'єкти права власності Українського народу)

Тобто , державна власність - це НАРОДНА власність, і суб'єктом права державної власності є НАРОД, а держава (через яке народ виражає свою волю) охороняє й керує цією власністю в інтересах народу.

Комунальна власність - це власність територіальної громади - жителів (ст.ст. 142-143 КУ).

І оскільки, власником власності держави по ст. 13 Конституції є Український народ, а власником власності територіальної громади по ст. 142 КУ є жителі, а Конституція і є правовстановлюючий документ, хто власник (народ і жителі- територіальна громада), то потрібно, щоб чиновники внесли у свої реєстри ці відомості по власниках.

А якщо держава й територіальні громади оформити юр.особами, то юр.особи й будуть власниками (а не Український народ і жителі).

І при цьому, кожний громадянин (житель) безпосередньо повинен дати свою згоду, що він відмовляється від своєї частини власності (як власник державного й комунального майна) на користь створеної юр.особи за назвою "Держава" або "Територіальна громада" (оскільки власником переданого майна вже буде не люди, а юр.особа).

І виходить, що власником держ. власності (держ. майна) є народ, а не органи держ.влади, власником комунальної власності (комунального майна) є територіальна громада (жителі), а не органи місцевого самоврядування.

Народ (жителі) вибирають, наймають чиновників, платять їм зарплату, щоб вони виконували їхню волю.

Тому органи (і їх службові, посадові особи) не власники.

Чиновники прийшли на "робоче місце" (власником якого є народ- жителі), попрацювали й пішли.

Народ (жителі) наймають самих чиновників, щоб вони управляли активами народу (жителів), їх збільшували й зберігали. Тобто , чиновники - це, насправді менеджери, що управляють, яким народ (жителі) платить зарплату за реалізацію його інтересів і виконання його розв'язків, у тому числі по своїх активах.

* * *