2.4.5. Розробка пропозицій щодо удосконалення діяльності підприємства

Залежно від спеціалізації навчання, наукових інтересів та особистих бажань студент повинен розробити конкретні та обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення окремого напряму (напрямів) роботи підприємства або впровадження певного нововведення (інновації).

Пропозиції можуть бути спрямовані як на удосконалення існуючих функціональних напрямів діяльності підприємства, так і передбачати принципові нововведення.

Розробка пропозицій має ґрунтуватися на виявлених недоліках організації роботи підприємства, наявних резервах її удосконалення, вивченні вітчизняного й закордонного досвіду кращих підприємств аналогічного та споріднених профілів діяльності.

У звіті про проходження комплексної практики бакалаврів результати проведеної роботи викладаються за такою структурою:

• загальна характеристика суті пропозиції (нововведення, що пропонується здійснити);

• обґрунтування доцільності застосування пропозиції (нововведення) та очікувані результати від її реалізації, в тому числі розрахунок економічного ефекту (за можливості);

• стан готовності підприємства до введення пропозиції (нововведення);

• план організаційно-економічних заходів, необхідних для впровадження даної пропозиції.

2.5. Висновки (1-2 с.)

У висновках та пропозиціях у стислій формі формулюються результати проходження практики та аргументовані пропозиції, зокрема: набуті практичні навички, підсумкове узагальнення щодо оцінки правової основи для створення і діяльності підприємства (установи), висновки щодо достатності набутих теоретичних знань для практичної діяльності у сфері міжнародної економічної діяльності в сучасних умовах, щодо удосконалення системи роботи у цьому напрямку тощо.

У висновках можуть бути сформульовані власні висновки та пропозиції студента з питань організування і проходження практики.

2.6. Список використаних джерел

У списку літератури наводяться усі використані літературні джерела в т.ч. розпорядчі та організаційні документи. Посилання на певну публікацію у тексті здійснюються шляхом приведення в дужках номера літературного джерела у списку літератури і конкретних сторінок. Правила оформлення бібліографічного опису у списку літератури наводяться у додатку С.

2.7. Оформлення звіту про практику

Правильність оформлення звіту з виробничої практики є одним з елементів вищої освіти, тому правила оформлення необхідно вивчати і ретельно їх дотримуватись.

Звіт з практики з виробничої практики виконується, як правило, машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210´297 мм) через два міжрядкових машинописних (1,5 комп’ютерних) інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм, що відповідає 14-му розміру комп’ютерного шрифту. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу – не менше 20 мм, праворуч – не менше 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх треба вписувати чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна наближатись до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення звіту, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст.

Заголовки структурних частин звіту “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” тощо друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться.

Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо).

Номер розділу ставиться після слова “Розділ”, наприклад “Розділ 4.”, а “ЗМІСТ”. “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ” не нумеруються. Нумерація починається з першого розділу.

Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад ”2.1.”(перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.

Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад ”Рис.1.2.” (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, ”(рис.1.2)”. Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад “(див.рис.1.2)”. Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.

Таблиці у звіті нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті пишеться слово “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад “(табл.1.2)”. Якщо у звіті тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово “Таблиця” не пишуть.

Під словом “Таблиця” розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова “Продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад “Продовження табл.1.2”.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу “№ з.п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті). Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те ж”, а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

Формули у звіті (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова ”де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах звіту має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, ”У формулі (1.2)”.

Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапку і примітки нумеруються.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставиться крапка.

10.6. Оформлення посилань

У звіті часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання у тексті звіту на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад “ …у працях [2-5, 8]…” чи [17, с.20-25].

Часто посилання на джерела робиться у виносках. При такому варіанті посилання має відповідати його бібліографічному опису, часто з вказівкою на номери сторінок.

При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самому звіті, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”; номер таблиці (наприклад, “…в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад, “…у формулі (2.2)”. При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.

Щодо списку використаних джерел, то до нього включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32-39.

Додатки оформляються як продовження звіту на наступних його сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті звіту. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток …” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші звіту під його назвою друкують великими буквами слово “ДОДАТКИ”.

ДОДАТКИ

Додаток А

АЛГОРИТМ ПРОХОДЖЕННЯ СТУДЕНТОМ виробничої (КОМПЛЕКСНОЇ) ПРАКТИКИ

В ПРОЦЕСІ ОТРИМАННЯ ОКР «БАКАЛАВР»

ДО ПОЧАТКУ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ

1. Укладання угоди про проходження подальшої практики за темою дипломної бакалаврської кваліфікаційної роботи на підприємстві (організації) – об’єкті досліджень - для виконання випускної роботи:

1. Вибір студентом самостійно організації (підприємство, органа державного управління тощо) для проходження практики, інформацію про найменування (форма підприємства, повна коректна юридична назва, місцезнаходження тощо) якої подає старості групи для формування відповідного переліку на отримання бланків угод або самостійне отримання угоди на кафедрі.

За необхідності (на вимогу організації – об’єкта досліджень) студенту для укладання відповідної угоди на практику може видаватись скерування визначеної форми.

2. Підписання та завіряння угоди (2 екз.) в організації (об’єкт досліджень) у майбутнього керівника практики від організації. Один примірник повертається старості групи , 2-й примірник залишається в організації (підприємство, орган державного управління тощо). З метою запобігання можливих подальших неадекватностей - студенту РЕКОМЕНДОВАНО копію угоди залишити собі.

3. Староста відповідної академічної групи збирає бланки угод у студентів, структурує отриману інформацію і подає в електронному та паперовому вигляді у відповідній табличній формі (приведена нижче) разом з примірниками угод відповідальній особі на кафедрі екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності не пізніше, ніж за місяць до початку терміну практики.

Таблиця

Інформація про бази практик студентів групи_______

№ з/п	П.І.Б. студентів	Об’єкти дослідження	Місцезнаходження	Види в/г діяльності
1	…	…	…	…

4. Інформація про об’єкти практики необхідна для формування відповідних наказів Національного університету "Львівська політехніка" (на підставі яких(!) в подальшому буде пройдено практику, написано випускну роботу, отримано диплом), тому повинна бути подана своєчасно і у повному обсязі.

5. У випадку неподання (несвоєчасного подання) інформації про практику кафедра залишає за собою право скерувати студента в організацію (об’єкт досліджень), з якими вже є укладені довгострокові угоди.

У випадку проходження студентом заочної форми навчання практики за місцем основної роботи укладання угоди з Національний університетом "Львівська політехніка" не є обов’язковим, проте на кафедру екологічної політики і менеджменту природоохоронної діяльності слід подати відповідну довідку з організації, яка підтверджує, що студент дійсно є працівником згаданої структури і організація згідна прийняти його для проходження практики.

2. Проходження практики на відповідному підприємстві (організації) є важливим підґрунтям набуття практичних навичок і знаходження даних необхідних для написання та захисту звіту з практики, а також - написання та захисту бакалаврської роботи згідно затвердженої теми.

3. За 2 тижні до початку терміну практики староста відповідної групи студентів стаціонарної форми навчання (на підставі даних спискового складу групи) повинен отримати на кафедрі екологічної політики і менеджменту природоохоронної діяльності щоденників для проходження практики.

Студенти самостійно заповнюють основну інформацію про:

1. прізвище, ім’я, по-батькові студента;

2. інститут, курс, група, спеціальність;

3. вид і терміни практики;

4. дані про керівників практики;

5. найменування організації (об’єкт досліджень).

Староста відповідної групи студентів стаціонарної форми навчання централізовано:

1. збирає щоденники на проходження практики;

2. підписує їх у ДЕКАНА БАЗОВОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ;

3. подає у 106 ауд. Г.к. для відповідного завіряння гербовою печаткою Національного університету "Львівська політехніка";

4. роздає студентам для відбуття на підприємство та проходження майбутньої практики.

Студенти заочної форми навчання САМОСТІЙНО отримують, заповнюють, підписують щоденники для проходження практики у деканаті Інституту дистанційного навчання (у відповідно призначеного заступника декана) та завіряють у 106 ауд. г.к. гербовою печаткою Національного університету "Львівська політехніка".