Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
консп. лек. з МТП new.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
417 Кб
Скачать
☆

Тема 3: розробка (планування) нових товарів

  1. Новий товар, його класифікація.

  2. Сутність розробки нових товарів.

  3. Процес планування нової продукції.

1. Ринковий успіх підприємства значною мірою залежить від того, скільки уваги воно приділяє розвиткові нових товарів.

До нових товарів відносять справжні нововведення (піонерні товари) або суттєві модифікації існуючих товарів.

Провідні фірми світу витрачають значні кошти на інноваційні процеси і виводять на ринок велику кількість новинок. Але новаторство – річ не лише дорога, а й ризикована. За даними досліджень у середньому близько 35% нової продукції зазнає невдачі.

Основні причини невдач нових товарів на ринку :

  • помилкове визначення величини попиту;

  • недостатньо суттєві відміни нового товару від наявних на ринку;

  • низька якість;

  • дефекти товару;

  • недостатня реклама і незначні зусилля у просуванні товару;

  • завищена ціна;

  • відповідні дії конкурентів (високий рівень конкуренції);

  • невдало вибраний час для виходу на ринок;

  • невирішені виробничі проблеми.

Маркетинг аналізуючи причини провалу товарів-новинок, визначає абсолютний і відносний провал.

Абсолютний провал – товар збитковий і неможливо компенсувати витрати на його виробництво і просування на ринку.

Відносний провал – виробник отримує прибуток, але значно менший за прогнозований. Кожний підприємець повинен пам’ятати, що репутація вища за прибутки!

Однак, незважаючи на невдачі, фірми-виробники не припиняють інноваційної діяльності, оскільки без оновлення товарного асортименту не можна втримати конкурентні позиції на ринку.

Нові товари класифікують за такими критеріям і, відповідно, отримують кілька типів нових товарів:

1. Товари, які не мають аналогів на ринку, (світові новинки) результат принципово нових відкриттів, винаходів, наслідок якісних проривів в науці (ЕОМ, факсимільний, мобільний зв’язок, мобільний телевізор тощо).

2. Докорінні якісні вдосконалення по відношенню до аналогів (лазерні звуковідтворювальні диски відносно платівок, відеокамера відносно кінокамери тощо).

3. Модифіковані товари, тобто товар був на ринку, після чого вдосконалювався, але його властивості принципово не змінились (відеомагнітофони з цифровою системою запису, фотоапарати з автоматичною системою визначення відстані й витримки тощо).

4. Товари ринкової новизни для певного ринку (наприклад, якісь новинки для вітчизняного ринку, які існують давно на закордонних ринках).

5. Старий товар, що знайшов нову сферу застосування (наприклад, скотч може використовуватись для очищення верхнього одягу від пуху чи порошинок).

Дослідниками було виявлено, що нові товари, які є результатом вдосконалення та модифікації наявних товарів, становлять 45% всіх нових товарів; товари, які є доповненням до наявної асортиментної групи і забезпечують більшу глибину асортименту, - 25%; нові асортиментні групи, що розширюють товарну номенклатуру фірми, - 20%; а світові новинки – лише 10%.

Для здіснення нововведень є зовнішні і внутрішні фактори, які мотивують цей процес.

Зовнішні причини (фактори) нововведень:

  • зміни потреб людей;

  • насиченість ринку товарами;

  • НТП;

  • конкурентна боротьба тощо.

Внутрішні причини (фактори) нововведень:

  • бажання збільшити збут і розширити ринок;

  • зменшити залежність від реалізації одного товару або одної асортиментної групи;

  • створення образу (іміджу) підприємства-новатора.

Закон успіху нововведень: нововведення повинні бути безперервними і послідовними, тобто в той час, коли одна новинка знаходиться у виробництві і масово продається, їй на зміну повинні бути створені інші товари-новинки.

2. У маркетинговій товарній політиці підприємств одним з головних об’єктів уваги є розробка та виведення на ринок нових товарів. Шлях товару на ринку починається з розробки та впровадження нової ідеї. Ось чому інноваційна політика є основою товарної політики.

Інноваційна політика – це процес пошуку ідеї та створення нового товару з врахуванням потреб споживачів, виведення нового товару на ринок, спостерігання за тим, що відбувається з товаром на ринку.

Розробка (планування) нової продукції – це систематичне прийняття рішень щодо всіх аспектів створення й управління товарами-новинками. Товар має бут новим або з погляду споживача (раніше його не використовував), або з погляду фірми (раніше не продукувала).

Розрізняють три способи планування нової продукції:

  1. узагальнено – визначення основної ідеї, мети використання;

  2. конкретно – визначення конкретних характеристик та властивостей продукції;

  3. розширено – визначення не тільки конкретних характеристик продукції, а й гарантій, умов використання чи повернення тощо.

Відповідно до цього розрізняють три рівня створення нового товару:

  • товар за задумом – констатація вигоди від товару для конкретних споживачів;

  • товар у реальному виконанні – комплекс необхідних атрибутів функціонального характеру;

  • товар з підкріпленням – комплекс атрибутів, що включає умови монтажу, поставки, торговельного кредитування, сервісу тощо.

3. Розроблення нового товару здійснюється у певній послідовності і проходить декілька етапів (рис.6).

Рис.6. Процес планування нової продукції

Метою розробки нової продукції може бути:

  • забезпечення відповідної частки ринку;

  • проникнення на нові ринки;

  • забезпечення підприємству іміджу новаторського;

  • повніше використання потужностей, каналів розподілу підприємства;

  • поліпшення фінансового стану підприємства.

Етап розробки (генерації) ідей має на меті створення відповідного запасу ідей щодо нової продукції.

Існує багато джерел ідей для створення новинок, зокрема :

  • споживачі з їх потребами;

  • співробітники самої фірми, мотивовані на пошук ідей;

  • торговельний персонал, який контактує з клієнтами;

  • науково-дослідні лабораторії, конструкторські бюро, консультанти;

  • нова продукція конкурентів;

  • публікації у професійних виданнях, газетах;

  • виставки, ярмарки тощо.

Дуже важливо, щоб пошук нових ідей усіляко стимулювало керівництво фірми.

Методи формування ідей дуже різноманітні, їх є біля 50: це й опитування споживачів, збутових агентів, працівників підприємства; і аналіз недоліків існуючих товарів, обговорення скарг і пропозицій клієнтів; вивчення й вдосконалення практики конкурентів тощо.

Найпоширеніші методи формування ідей:

  • метод “мозкової атаки” та її різновиди;

  • метод конференції ідей;

  • метод синектики;

  • морфологічний аналіз;

  • метод контрольних запитань;

  • метод словесних асоціацій;

  • метод колективного блокнота.

Дуже популярним є метод “мозкової атаки”, який має на меті швидке генерування великої кількості ідей. “Мозкова атака” відбувається протягом 30 хв., а засідання, присвячене аналізу висловлених ідей і підготовці рішень, не повинно тривати більше 1 год. Умови реалізації даного методу:

  • збирають групу фахівців у складі 7-12 осіб;

  • немає ніяких авторських прав на ідеї, будь-який учасник може розвивати ідеї іншого;

  • критика заборонена;

  • кількість пропозицій важливіша за їхню якість.

Існує кілька різновидів “мозкової атаки”: класична, анонімна, деструктивно-конструктивна, дидактична (техніка Літта), техніка творчої співпраці.

Конференція ідей є модифікацією методу “мозкової атаки”, яка відрізняється вищим темпом засідання і припускає доброзичливу (!) критику у формі реплік і коментарів. Усі ідеї фіксуються у протоколі, але автори не вказуються.

Різновидами цього методу є: конференція ідей Гільде, дискусія 66, метод 635.

Синектика – це пошук ідей нових товарів на основі використання аналогій з інших сфер життя. В основу синектики покладено “мозкову атаку”, до участі в якій запрошують фахівців різних сфер діяльності. Група від однієї “атаки” до іншої накопичує досвід вирішення проблеми. Синектика зазвичай передбачає створення групи з 5-7 осіб, базується на правилах та умовах проведення “мозкової атаки” і здійснюється в три етапи:

  1. формулювання проблеми;

  2. відчуження змісту проблеми – використовуючи певну техніку відчуження (різні аналогії), група відділяється від проблеми, абстрагується від конкретної ситуації;

  3. формування підходів до вирішення проблеми – поняття, які з’явилися в процесі відчуження, порівнюються з визначеною проблемою, у результаті відпрацьовуються ідеї вирішення проблеми.

Морфологічний аналіз – цей метод запропонував Ф.Цвіккі, відомий астрофізик і винахідник реактивного двигуна.

Мета цього методу – виділити найважливіші параметри об’єкта, а потім вивчити всі можливі співвідношення між ними. Так у поле зору потрапляють і відомі, і незначні варіанти, які могли б бути пропущеними при простому переліку.

Послідовність етапів:

  1. проблема описується в цілому (жодні рішення не пропонуються);

  2. проблема розкладається на кілька компонентів (наприклад, визначаються параметри об’єкта – форма, матеріал упаковки, вміст);

  3. для кожного параметра пропонується кілька можливих варіантів (відомих і тих, які поки що не використано в представлених на ринку товарах). При цьому складається матриця, так званий морфологічний ящик, у першому стовпчику якої перелічено всі параметри, а праворуч у тому ж рядку – альтернативні рішення;

  4. параметри та альтернативні рішення комбінуються (кожне рішення складається з набору, яке вимагає по одному варіанту з кожного параметру);

  5. вибирається та реалізується оптимальне, з погляду фірми, рішення.

Даний метод дуже корисний для проектування нових виробів, а також для визначення можливості патентування основних параметрів з метою “заблокувати” винаходи, як можуть з’явитися у майбутньому, і перекрити конкурентам шлях до імітації інновації.

Метод контрольних запитань – реалізується за допомогою переліку запитань, розроблених А.Осборном та іншими. До цього переліку входить 9 груп запитань:

    1. Яке нове застосування можна запропонувати для об’єкта?

    2. Який інший об’єкт подібний до цього і що можна скопіювати?

    3. Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину, скручуванню, повороту, зміні функцій, кольору, форми, контуру?

    4. Що у технічному об’єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість елементів тощо)?

    5. Що у технічному об’єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути, прискорити, звузити, подрібнити)?

    6. Що у технічному об’єкті можна замінити (елемент, матеріал тощо)?

    7. Що в об’єкті можна переробити (схему, компонування, порядок роботи)?

    8. Що в об’єктів можна зробити навпаки?

    9. Які нові комбінації елементів можливі?

Метод словесних асоціацій. Коли ми шукаємо потреби, які можуть бути задоволені, або працюємо над поліпшенням наявного товару, форми обслуговування, тоді ідеї можуть підказати слова. Цей метод полягає у методичному складанні та перелічуванні списку слів і понять доти, поки якесь слово наштовхне на нову ідею. Джерелом словесних асоціацій можуть бути словники, журнали з проблем торгівлі, технічна література.

Метод колективного блокнота – кожен з учасників отримує блокноти для ідей, в яких чітко описано проблему, і щоденно вносить у свій блокнот ідеї, які спали йому на думку. Через певний термін (приблизно місяць) всі блокнот здають координатору, який впорядковує матеріал. Потім всі учасники вивчають та обговорюють результати.

Ідеї щодо нової продукції потребують відбору (фільтрації). Мета цього етапу – відібрати найпривабливіші своєчасні ідеї, оцінити можливості їх реалізації. Сутність його полягає у ранньому відсіюванні невдалих ідей, які не відповідають цілям і ресурсам фірми. Для того використовують спеціальні фільтрувальні переліки для нової продукції. Вони містять конкретні показники, кожен з яких оцінюється за бальною шкалою і має свій ваговий коефіцієнт значущості, оскільки їх вплив на успіх товару неоднаковий.

Коло цих показників може бути доволі широке і містити :

  • загальні характеристики нового товару (потенційний прибуток, ступінь ризику, рівень інвестування, інтенсивність конкуренції, поведінка споживачів, можлива тривалість ЖЦТ тощо);

  • маркетингові характеристики товару (місткість ринку, відповідність маркетинговим можливостям фірми, привабливість для існуючих споживачів, рівень патентного захисту, чинна система збуту тощо);

  • виробничі характеристики товару (відповідність виробничим можливостям фірми, термін розроблення, простота виробництва товару, можливість його випуску за конкурентоспроможними цінами, наявні кадри тощо).

Після порівняння оцінок окремих ідей більшість із них вилучають із подальшого розгляду.

Подальший етап – розроблення концепції товару та її перевірка.

Слід розрізняти ідею товару як можливість його виробництва і пропозиції на ринку та концепцію товару, що являє собою версію перетворення ідеї у конкретний товар. Концепція товару – це опис фізичних та інших характеристик товару, які сприймаються споживачем, і набору вигод, які він обіцяє певній групі споживачів. Концепція визначає, яку потребу задовольняє товар.

На стадії розроблення концепції нового товару доцільно врахувати думку споживачів. Найчастіше концепцію товару надають на їх розгляд у вигляді рисунка, ескізу, макета та словесного опису, залучаючи при цьому 20-50 осіб з цільової групи покупців. До них додають перелік запитань :

  • Чи легко зрозуміти концепцію товару ?

  • Чи бачите Ви переваги цього товару порівняно з тими, що вже є на ринку ?

  • Чи задовольняє даний товар Ваші потреби ?

  • Які характеристики даного товару потребують вдосконалення ?

  • Чи купите ви даний товар ?

Результати тестування показують, яка з концепцій нового товару найбільше приваблює споживачів.

Далі розробляють стратегію маркетингу та проводять економічний аналіз – це останній перевірочний пункт перед тим, як вкласти ресурси у створення зразка чи пробної партії продукції. Стратегія маркетингу включає:

  • визначення цільового ринку;

  • позиціонування товару;

  • заплановані показники обсягу продажу, частки ринку, прибутку на перші 2-3 роки;

  • ціни, канали розподілу, бюджет маркетингу на перший рік, а також опис маркетингових стратегій за кожним з елементів комплексу маркетингу.

У ході економічного аналізу (бізнес-аналізу), який базується на концепції і стратегії маркетингу, складають прогноз попиту на новий товар, оцінюють витрати на його виробництво і збут, виконують попередні розрахунки ціни майбутнього товару, планових прибутків, визначають необхідні інвестиції, перевіряється рентабельність. Серед методів, які при цьому використовуються є: аналіз беззбитковості, порівняння прибутку, аналіз ризику.

На цьому етапі більшість фірм стикається з браком ресурсів, тому багато перспективних проектів відкидають.

На цьому етапі, як вже було зазначено, також здійснюється позиціонування товару, тобто його розміщення на ринку з погляду сприйняття його споживачами як такого, що вигідно відрізняється від тих, що вже існують. Для цього використовують перцепційні (позиційні) карти (рис.7). Перцепційна карта або схема будується за найбільш суттєвими параметрами, за якими споживачі відрізняють товари один від одного (наприклад, якість і ціна).