- •5. Рекомендована література.
- •I вступна частина (до 10 хв.)
- •II основна частина (70-75 хв.)
- •Корінь та його функції. Походження кореня в процесі еволюції рослинного світу.
- •2. Типи коренів за походженням і їх морфологічна природа. Типи кореневих систем. Форми кореня.
- •3. Зони кореня та їх характеристика.
- •4.Первинна анатомічна будова кореня.
- •5. Вторинна анатомічна будова кореня.
- •6. Метаморфози кореня і їх характеристика. Коренеплоди і кореневі бульби, їх морфологічна природа і використання людиною.
- •7. Поглинання коренем води і розчинених в ній мінеральних речовин.
- •III заключна частина ( 5-10хв.)
3. Зони кореня та їх характеристика.
Метод: розповідь з елементами бесіди.
На молодому корінці, який щойно почав рости, чітко виділяються зони кореня. Розрізняють такі зони кореня:
Кореневий чохлик – (лат. calyptra) — ковпачкоподібне утворення з паренхімних клітин, що вкриває молодий кінчик кореня (точку росту) і захищає його від механічних пошкоджень. Наявність К.ч. — одна з морфологічних ознак кореня як підземного органа рослини.
Кореневий чохлик, клітини чохлика виконують захисну функцію, вони пошкоджуються, відмирають, злущуються і на їх місці утворюються нові клітини.
Зона ембріонального росту - (від грец. zōnē — пояс, зона і йmbryon — зародок) — ділянка кінчика кореня або стебла, в якій відбувається інтенсивний поділ клітин.
Зона кореневих волосків – (від грец. zōnē — пояс, зона) — ділянка кінчика молодого кореня, на якій утворюються кореневі волоски, за допомогою яких відбувається всмоктування води і розчинених в ній мінеральних речовин. . Кореневий волосок – це видозмінений одноклітинний виріст з шкіри, кореня. Має оболонку, цитоплазму, ядро, лейкопласти, вакуолі з клітинним соком. Кореневі волоски живуть 10-20 днів. У сухому ґрунті кореневі волоски розвиваються інтенсивніше ніж у вологому. У водяних рослин кореневих волосків не буває. У деяких рослин роль кореневих волосків виконує грибниця гриба з яким вони вступають в симбіоз.
Зона деференціації клітин - (від грец. zōnē — пояс, зона і лат. differentia — відмінність) — ділянка кореня, в якій клітини після розтягання спеціалізуються, тобто одні перетворюються на елементи ксилеми, інші — на елементи флоеми, а окремі стають клітинами серцевини.
Зона проведення – (від грец. zōnē — пояс, зона) — ділянка кореня, в якій сформовані провідні тканини. Із всисної зони вода і розчинені в ній мінеральні речовини потрапляють у провідні елементи ксилеми, по яких вони переміщаються до частин пагона — стебла і листків, а по елементах флоеми вниз переміщаються органічні речовини, необхідні для живлення клітин кореня.
Зона галуження кореня - (від грец. zōnē — пояс, зона) — ділянка кореня, в якій ендогенне закладаються бічні корені.
4.Первинна анатомічна будова кореня.
Метод: розповідь з елементами бесіди.
Первинна анатомічна будова коренів це така, коли функціонують первинні меристеми. На поперечному перерізі коренів однодольних рослин розрізняють такі морфо-структурні ділянки:
1). Епіблема – (від грец. epнblйma — покриття) — зовнішня погранична тканина кореня з волосками, що поглинає воду з розчиненими речовинами з навколишнього середовища. Епіблема складається з клітин, які утворюють кореневі волоски (тріхобластів), і клітин, що їх не утворюють (атріхобластів).
2). Первинна кора — частина стебла і кореня, що розміщується в стеблі між центральним циліндром і епідермою, а в корені — між центральним циліндром і епіблемою .
3). Стела (центральний осьовий циліндр) - (лат. stela, від грец. stele — стовп) — сукупність провідних та інших видів тканин і перициклу, що межує з первинною корою. Розрізняють типи стели: протостела, актиностела, стела кореня, плектостела, ектофлойна сифоностела, артростела, амфіфлойна сифоностела, диктіостела, еустела, атактостела. Термін "С." запровадили французькі ботаніки Ф. ван Тігем і А. Дуліо (1886).
