2. Національне виховання у процесі вивчення курсу «я і Україна».

Національне виховання учнів загальноосвітніх навчальних за­кладів є пріоритетним у системі виховання всебічно розвиненої особистості. Сучасне суспільство нашої країни в основу організації свого життя поклало дві головні ідеї — ідею побудови української держави та ідею становлення в ній громадянського устрою. Цим іде­ям підпорядковується процес створення нової системи вихован­ня молоді як національно-демок­ратичної, що означає: по-перше, українське виховання, як і вихо­вання інших європейських на­родів, є національним; по-друге, домінуючою тенденцією українсь­кого виховання є його демокра­тизація і підготовка особистості до життя в нових соціально-еконо­мічних умовах. У «Концепції де­мократизації українського вихо­вання» О. Вишневський подає його зміст через комплекс таких складових: моральний (реабіліта­ція моралі), національний (сучасні пріоритети), громадянський (цінності демократичного суспіль­ства), сімейний (повернення до традиційних засад), особистісний (формування характеру).

Система національного вихо­вання включає, як її обов'язкову складову, родинне виховання. Ро­динно зорієнтована життєді­яльність дітей є першоосновою формування гуманістичних і де­мократичних якостей особистості. У родині зберігається і вшано­вується рідна мова, свобода, не­залежність; соборна єдність роду, народу; подружня вірність і лю­бов; оберігання цілості землі, знання роду, збереження його честі, стосунки між рідними, ро­дичами, сусідами; піклування про дітей і старших, працьовитість; родинна побутова культура, гос­тинність, культ предків, профілак­тика незгод тощо.

Національне виховання у су­часній педагогічній літературі розглядається як цілеспрямований, систематичний, регульований ви­ховний процес, що спрямований на утвердження у свідомості на­роду національної неповторності і вагомості багатющих національних ресурсів. Національне виховання створює умови для найповнішого складу психіки, національного характеру, способу мислення і відчуття дітей. Філософські основи національної системи ви­ховання українські вчені В. Кузь, Ю. Руденко. 3. Сергійчук вбача­ють у народній філософії, яка ут­верджує культ Людини, Дитини, Природи.

В. Гнатюк у процесі дослідження пробле­ми управління системою націо­нального виховання розробив те­оретичну модель її змісту, вира­жену тріадою: «громадянин— патріот—гуманіст». Автором роз­роблено характерні ознаки кож­ної складової:

• громадянин (громадянська відповідальність, обов'язок, свідомість, єдність);

• патріот (розуміння і сприй­няття української ідеї, сприяння розбудові незалежної України, го­товність до захисту своєї Батьків­щини, пошана до історичної па­м'яті українського народу);

• гуманіст (доброта, толе­рантність, справедливість, взаємо­повага, принциповість, неприми­ренне ставлення до фальші, ци­нізму, лицемірства).

Отже, національне виховання учнів на уроці «Я і УКраїана» засобами змісту на­вчального предмета та методами його викладання, як один із основних компонентів виховного аспекту уроку, може бути об'єк­том переважного спостереження. Мета спостереження та аналізу — вивчення та оцінка стану націо­нального виховання учнів на уроці, його результативності.