Відновлення коронкової частини зуба штифтовими конструкціями

Найчастіше причинами, що зумовлюють повне руйнування коронки зуба, є ускладнення каріозної хвороби, підвищена стертість твердих тканин зубів, травми, клиноподібні дефекти, вроджені дефекти тощо.

Ортопедичне лікування у разі даної патології штифтовими конструкціями набуло значного поширення у 50-60 р. XX ст. і дозволило відновити перерваність зубних рядів, повернути їм втрачену єдність та одночасно використати збережений пародонт зубів.

Штифтовий зуб — це незнімний протез коронкової частини зуба, що складається із штучної коронкової частини та штифта, який уводиться у канал зуба, що зберігся. Застосування штифтових конструкцій можна розцінювати як міру профілактики порушення цілісності зубних рядів.

Показаннями до застосування штифтових конструкцій є

- необхідність відновлення коронкової частини зуба за наявності дефекту у фронтальній ділянці;

— необхідність використання штифтового зуба як опори мостоподібного протеза;

— шинування зубів у разі захворювань тканин пародонта (штифтові конструкції у комбінації з іншими елементами);

необхідність фіксації внутрішньокоміркових переломів кореня зуба(штифтова конструкція);

реплантація зубів.

Існує велика кількість модифікацій штифтових зубів, але всі вони можуть бути згруповані в три групи:

1. Штифтові конструкції, у яких надкоренева частина тільки контактує з куксою зуба:

стандартні штифтові конструкції за Логаном, Девісом, Дювалем, Бонвілем, Форстером, Стилем;

штифтовий пластмасовий зуб;

паяний штифтовий зуб;

литий штифтовий зуб.

Недоліками цих конструкцій є можливість доступу ротової рідини в кореневий канал за відсутності герметизму.

2. Штифтові конструкції, які дозволяють герметично закривати вхід у кореневий канал:

за Ільїною-Маркосян;

за Цитріним;

штифтова куксова вкладка;

за Штейнбергом;

за Константиновим.

3. Штифтові конструкції, які дозволяють не тільки герметично закривати вхід у кореневий канал, але й додатково захищати його кільцем або на-півкільцем:

1)за Річмондом;

за Катцом;

за Ахмедовим;

за Шаровою та співавторами;

за Ортоном;

за Першиним;

за Шаргородським.

Усі штифтові конструкції залежно під функції, яку вони будуть виконувати, поділяють на відновні та опорні.

Для того щоб корінь зуба можна було використати як опору під штифтову конструкцію, останній має відповідати таким клінічним вимогам:

а) знаходитися над рівнем ясен або бути на одному рівні з ними;

б) бути стійким у лунці;

в) не мати патологічних змін у періапікальних тканинах;

г) кореневий канал повинен бути прохідним на довжину не меншу ніж висота коронки;

д) мати неушкоджсну циркулярну зв'язку;

ж) обов'язково бути запломбованим біля верхівкового отвору.

Існують вимоги і до штифтів. Так, штифт повинен відповідати формі кореневого каналу. Мінімальна товщина штифта повинна бути не меншою ніж 0,8 мм. Як штифт може бути використанні! нержавіючий кламерний або ортодонтичний дріт товщиною 1 -1,8 мм.

Послідовність клініко-лабораторних етапів під час лікування штифтовими зубами:

підготовка кореня зуба;

припасування штифта, якщо він дротяний;

отримання відбитка;

відливка моделі, моделювання кукси зуба або зуба та заміна воску на обраний метал чи поєднання з пластмасою, фарфором; наступне шліфування і полірування;

припасування та фіксація зуба.

Необхідно зазначити, що в останні роки перевага надається суцільнолитим куксовим вкладкам, на які можна виготовляти будь-які конструкції коронок, перед штифтовими конструкціями.