3. Утопічний соціалізм Фур'є.

Шарль Фур'є (1772-1832 рр..) Був вихідцем з купецької сім'ї і все життя займався торговими операціями.

Займаючись самоосвітою і захопившись соціалістичними ідеями, Фур'є став одним з найбільш яскравих пропагандистів соціалізму. У своїх роботах: "Теорія чотирьох рухів і загальних доль" (1808), "Трактат про домашню і землеробської асоціації" (1822 р.), "Новий промисловий і суспільний світ" (1828 р.) Фур'є піддав критиці капіталізм і розробив програму створення суспільства соціальної справедливості.

Рушійним початком людської діяльності, на думку Фур'є, є людські пристрасті, під якими він розумів схильності, потяги, прагнення:

1) матеріальні пристрасті (смак, зір, дотик, слух і нюх);

2) верховні пристрасті (ентузіазм, новаторство, змагання);

3) потяг душі (дружба, любов, честолюбство).

Фур'є писав, що в певних історичних умовах позитивні пристрасті можуть перетворитися на негативні. Так, при капіталізмі честолюбство веде до користолюбству, до прагнення збагатитися шляхом експлуатації інших людей. Тому, щоб пристрасті отримали своє природне позитивний розвиток, необхідно змінити суспільний лад.

Під цивілізацією Фур'є розумів капіталістичне суспільство, в якому розподіл здійснюється по капіталу, "пропорційно вкладенням". Цей принцип розподілу не задовольняє Фур'є і він пропонує на наступному ступені суспільного розвитку, яку він називає "гармонією", здійснити розподіл по "капіталу, праці і таланту".

Аналізуючи процеси капіталістичного виробництва, Фур'є проникливо передбачив заміну конкуренції монополією. Він виділив такі види монополій як колоніальна монополія, проста морська монополія, монополія замкнутих об'єднань, державна монополія.

Фур'є був противником революцій. Перехід від цивілізації до гармонії, на його думку, повинен відбутися шляхом реформ, за допомогою агітації і сили прикладу. Майбутнє суспільство, згідно з вченням Фур'є, є безкласовим і гармонійним. Воно складається з асоціацій (фаланг) виробників. Мета виробництва кожної асоціації - задоволення потреб людей. Праця в майбутньому суспільстві перетвориться в першу життєву потребу, зникне протилежність між фізичною та розумовою працею, між містом і селом. Вільна праця стане високопродуктивною.

4. Утопічний соціалізм Оуена.

Роберт Оуен (1771-1858 рр..) Був більш радикальним соціалістом, ніж Анрі Сен-Симон і Шарль Фур'є. Він заперечував приватну власність в будь-яких варіантах. На відміну від французьких соціалістів-утопістів, які були кабінетними мислителями, Оуен спробував практично реалізувати програму соціалістичного перебудови життя .

Асоціації Оуена — це первинні ланки суспільної системи, і відносини між асоціаціями — акціонерні, а всередині них — суспільні. Його асоціація за власністю — це акціонерне товариство, але розподіл у ньому здійснюється не за факторами, а за соціалістичним принципом — за працею та із суспільних фондів споживання (у Фур'є — всередині асоціації відносини акціонерні, а між асоціаціями — товарні).

У перспективі асоціації Оуена мали б перетворитися на єдину суспільну асоціацію, об'єднатися на базі усуспільнення власності. У Фур'є в перспективі асоціації як виробничі ланки зберігатимуться, але відносини між ними стануть акціонерними (інакше кажучи, відбудеться загальносуспільна корпоратизація).

Одним із доказів різного тлумачення соціалістами-утопістами сутності асоціації є трактування передовсім форм розподілу. Так, Фур'є вважає, що розподіл в асоціації відбуватиметься за факторами виробництва, Оуен визнає соціалістичний принцип розподілу за працею, а згодом, з формуванням комуністичного суспільства — за потребами. Варто знайти й інші розбіжності, зокрема щодо вимірювання створених вартостей, розуміння суспільної власності тощо.

Щодо другої особливості вчення Оуена, то роль держави в трансформуванні суспільства він бачить у формуванні «сприятливого соціального середовища» для розвитку комуністичних відносин. З'ясувавши, чим відрізняється такий підхід від запропонованого Сен-Сімоном та Фур'є, можна здобути докази на користь того, що метод, використаний Оуеном, є альтернативним щодо класичного.

На увагу заслуговує і практична діяльність Оуена з реформування суспільства, його проект «трудових грошей» і «справедливого обміну».

Ідеї Оуена є значно утопічнішими, ніж у Сен-Сімона та Фур'є, тому його послідовники змушені були їх постійно переглядати. Треба з'ясувати, які саме зміни вніс у його теорію, наприклад, В. Томпсон, щоб виявити слабку ланку доктрини Оуена.

Важливо також запам'ятати, що згодом колективізм та асоціа-ціонізм соціалістів-утопістів стали теоретичною основою вчень про соціалізацію суспільства, зокрема марксистського, ревізіоністського, соціал-реформістського.

У цьому зв'язку варто звернутися до проблем практичного втілення таких моделей, починаючи з оуенівських реформацій до практики побудови соціалістичних суспільств.