3.2. Сучасні методики аналізу фотоматеріалів

Після своєї появи в середині ХІХ століття, фотографія посіла особливе місце серед іконографічних джерел дослідження костюму. Переваги фотографії як іконографічного джерела в тому, що з їх допомогою можна створити, типізувати і хронологічно систематизувати картину костюмів представників різних соціальних груп населення. Російська дослідниця Л.Ю. Фефілова обґрунтовує точку зору на фотоматеріали як на основний вид джерел з історії міського костюма починаючи з кінця XIX ст. З цієї причини закономірно виникає питання щодо методики аналізу фотоматеріалів для цілей дослідження костюму. Існують як вітчизняні, так і західні наукові напрацювання у цій сфері. Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що російські науковці приділяють багато уваги аналізу фотоматеріалів, як методу дослідження костюму. Одна з наймасштабніших робіт в галузі аналізу фотозображення як джерела вивчення історії костюму належить О. Васильєву. У своїй роботі автор приділяє пильну увагу моді в Росії, ґрунтуючись на фотоматеріалах другої половини XIX століття і всього XX століття. Також у монографії О. Васильєва представлені фотоматеріали, що відображають український костюм часів російської імперії, радянських часів та його сучасні зразки: фотографії харківського театру мод «А на нас Ананас». Фотографії у книзі О. Васильєва атрибутовані: як правило, вказані час і місце зйомки і зображені на них. До фотографій є підписи, які характеризують костюм (тканина, крій, оздоблення).

Досліжденню міського костюму Росії присвячені роботи Волобуєвої Т.О. «Еволюція міського костюму як відображення модернізаційних процесів в російському суспільстві другої половини ХІХ - початку ХХ вв.», Єрмакової К.В. «Костюм в повсякденному житті москвичів др. пол. ХІХ в.».

Звернемо увагу також на дисертації, які вивчають значення фотографії в науці та дослідженнях моди, костюму, культури взагалі. Сьогодні фотографія, займаючи особливе місце в сучасній культурі, повинна бути досліджена з різних позицій, що відображає необхідність культурологічного підходу до її вивчення. Особливий ракурс - дослідження фотографії в контексті масової культури і масової свідомості, теорії масових комунікацій. Цими питаннями останнім часом займаються наступні автори: Васильева Ж. В. «Фотографія моди в культурі Росії рубежу XX-XXI ст.»; Гиниятова Е. В. «Фотографія як спосіб проблематизації тілесності в сучасній культурі».

Серед зарубіжних робіт з аналізу фотоматеріалів особливий інтерес представляють методика розроблено російською дослідницею Фефіловою Л.Ю. у праці «Методика історичного аналізу європейського костюму кінця ХІХ-початку ХХ ст. за фотоматеріалами Уралу та Сибіру», та авторська методика Pauline Weston Thomas, яка ґрунтується на аналізі костюма, як художньої системи.

Методика Фефілової Л.Ю. заснована на покроковому виділенні і порівняльному аналізі деталей реального, що існував в дійсності, і «віртуального», пропонованого модою, одягу. Автором розроблена методика, яка дозволяє з великим ступенем репрезентативності вивчати будь-які епохи історичного костюму, відкриває перспективу вивчення його не тільки як джерела з матеріальної культурі, але і як носія культурної інформації. Міський костюм Уралу і Сибіру вперше був розглянутий у контексті розвитку європейських мод, що дозволило спростувати тезу про сліпе копіювання «модної картинки», продемонструвати факт поступового прийняття лише тих елементів модного костюму, які вкладалися в реалії повсякденного життя регіону.

Напрацювання Фефілової Л.Ю. вже використавувалась магістрами УІПА для проведення дослідження модних видань шляхом розвитку модного процесу в Харкові наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. [6].

Метод, який представлений в авторській методиці Pauline Weston Thomas ґрунтується на аналізі костюму, як художньої системи, що включає в себе повний комплекс виробів (одяг, головні убори, ювелірні прикраси і т.д.), і дає цілісне уявлення про спосіб і соціальний статус людей, зображених на досліджуваних фотографіях. Дані з історії костюму є основою для датування фотографій. Даний метод дозволяє визначити вік фотографії, з вірогідною похибкою до 5 років. Практична значущість методу полягає в можливості його використання для генеалогічних досліджень фото із сімейних архівів.

На прикладі фотографії старого Хебберна, де зображено приклад масової сцени на рубежі 20-го століття, розглянемо, як датувати фотографію, ґрунтуючись на аналізі представлених на ній костюмів.

Методика використання костюму, як основної точки відліку може допомогти визначити дату фотографії з точністю до 5 років. Полін Уестон Томас оцінює дану фотографію як складну, оскільки робота над нею зайняла в неї кілька днів уважного вивчення деталей. Фотографія старого Хебберна була надана Полін власником сайту старих фотографій, які він колекціонує протягом багатьох років. Полін Уестон Томас працює зі сканованими зображеннями, збільшуючи їх для більш детального перегляду.

Спочатку П У. Томас дає загальну оцінку зображенню: «З першого погляду зрозуміло, що дана фотографія дає чудово уявлення про середній клас едвардіанского періоду (1901-1910). На ній також зображені окремі представники робочого класу. Ключовим моментом є те, що всі люди одягнені у модні костюми. Сцена припускає, що вони або чекають появи якоїсь важливої персони, наприклад, короля чи королеви, або навпаки, очікують поганих новин про якийсь випадок, наприклад, на шахті чи заводі. З іншого боку, можливо, вони чекають транспорт. Якщо припустити більш пізній період, можна думати, що вони проводжали чоловіків на війну. Не можна не відзначити, що принаймні деякі люди з натовпу ймовірно одягнені старомодно, їхній костюм явно не відповідає своєму часу. Я б сказала, що фотографія була зроблена навесні, оскільки люди одягнені в пальто і модні весняні капелюхи, можливо, це великодні капелюхи до Дня Матері» .

Наступний етап - пошук наймодніших елементів костюму: одяг, волосся, зачіска. «Вивчаючи фотографію, я завжди шукаю самі модні деталі, які зазвичай зустрічаються у молодших жінок. Ці деталі є не тільки в одязі, але і в зачісці, особливо це стосується проділу, а також наявності або відсутності чубчика. Іншим джерелом підказки є капелюхи, їх ширина, висота і акуратність посадки».

Капелюхи.«На даній фотографії немає зачісок, які заслуговують на увагу, але є з десяток прекрасних капелюхів. Модні капелюхи є основним ключем до розгадки, оскільки у жінок на цій фотографії не видно зачіски. Поли капелюхів досить широкі, що дозволило б датувати їх 1908-1909 рр., однак беручи до уваги окремі елементи костюма, це також може бути і 1902 р.

Навіть збільшуючи знімок я не можу знайти жодної жінки без капелюха або з відкритою головою. Ця картина є живим доказом того, що у представлений часовий період у суспільстві як і раніше домінує формальність, коли навіть прості люди дотримуються правил етикету, як ви можете бачити на цій фотографії. Це формальність була зметена Першою світовою війною, коли жорсткі правила дрес-коду були зламані. Даний факт допомагає нам віднести дану фотографії до першої половини двадцятого століття».

Для подальшого дослідження окремі елементи і деталі костюму обводять колами на сканованому зображенні, щоб сконцентруватися на них і вивчити деякі аспекти детальніше.

«Окремі фрагменти на фотографії дозволяють припустити, що її слід датувати в проміжку між 1895р. і 1912 роками. Мені здається, що цей знімок навряд чи був зроблений пізніше 1912 року, навіть у «немодному» місті. Хлопчики з велосипедами зліва одягнені в шкільні куртки , коміри яких часто зустрічаються в книгах приблизно 1895 року. Буфи на голівках рукавів не явно виражені, що відносить фотографію до періоду після 1895 року» [8].

Аналіз едвардіанських головних уборів.

«У всіх випадках, крім особливо обумовлених, я завжди посилаюся на жіночий модний костюм. Я можу виключити 1904 як можливу дату, оскільки недостатньо об'ємними є форми рукава в одязі дорослих, аналогічним чином виглядає ситуація і в дитячому одязі. Я вважаю, мова йде про період після 1904 року, і чинником, що підтверджує це, є округлі поля капелюхів. Елементи пальто можна попередньо віднести до 1898 р., м'яка форма голівки рукава і приталений силует відповідають пізньому вікторіанському стилю. Але капелюх занадто велика для цієї дати. Капелюхи жорсткі і більш витончені, меншої ширини, були домінуючими в кінці 1890-х років. Фрагмент зліва, ймовірно, краще підходить для загального датування знімка. Пальто, як правило, едвардіанского стилю, а оскільки талія явно виражена, я думаю, що цей знімок датується до 1910 року. Пізніше лінія талії була значно вище, у відповідності зі стилем директорії і завищеною лінії ампір, але, звичайно, коли жінки купують пальто, вони навіть зараз припускають носити його 2 - 3 сезони. У ті дні вони, можливо, сподівалися на ще більш довгий термін.

Силует наступного пальто демонструє відсутність відхилення бочка, який був характерний для S-подібної форми костюму 1900-1906. На іншому фрагменті показано костюм типового крою для 1907-1908 рр.. Горловини і крій одягу в можуть бути датовані до 1912 року. Вуалі на деяких капелюхах можуть бути траурними або для поїздки в автомобілях.

Діти в солом'яних капелюхах носять ранні форми капелюхів типу "дзвін". Вони не так щільно прилягають, як більш пізні капелюхи цієї моделі, однак демонструють ранні ознаки моди.

Капелюх «дзвін» був не тільки в 1920-х роках. Ця модель була модною з 1908 по 1933 рік і була одним із самих особливих коли-небудь бачених форм капелюхів, що нагадують формою шолом. Капелюхи «дзвін» існували у багатьох формах, у тому числі і з беретом подібним купола. До 1911 капелюхи стали набагато менше, хоча великі широкополі капелюхи, як і раніше одягали в якості ошатних головних уборів. Я думаю, що на фото занадто багато одягу з рукавами, головки яких злегка наповнені (пишні головки рукавів), щоб датувати фото пізніше 1914 року. До 1914 року головка рукава були наповнені» [8].

Можлива дата знімку.

«Ми будемо датувати фотографію за капелюхами, і я вважаю, що мова йде про 1910 році. Капелюх, який носить дама на фото, це рання форма тока (жіночого капелюха без полів). Аналогічним чином дама з вищезгаданого фрагменту одягнена в бліду сукню / куртку поруч з нею жінка одягнена в сучасне плаття з рукавами нового крою, рукав як би ковзає по руці. Так що я буду датувати фотографію 1910 роком.

Дана фотографія є прекрасною ілюстрацією дітей в костюмах. Однак, проблема з одягом дітей полягає в тому, що їхні сукні часто передаються у спадок. В основному дитячий одяг типовий для епохи короля Едуарда. Я думаю, діти дуже нарядні для масової сцени» [8].

Пропоновані для аналізу методики вивчення костюму за фотоматеріалами ставлять зовсім різні задачі. Метод Фефілової Л.Ю. спрямований на з'ясування саме реальних напрямків моди конкретних періодів у вітчизняному просторі та визначенні відмінностей від західної моди того часу. Методика Pauline Weston Thomas націлена на спроби датування фотографій, які не мають підпису, базуючись на вже відомій інформації з історії костюму. Цей метод, на нашу думку, доцільно використовувати при вивченні історії костюму, бо він розвиває мислення, сприяє кращому запам'ятовуванню інформації, має підґрунтя для написання наукових робіт. Отримані дані про природну неоднорідність костюму певного періоду становлять інтерес для художників по костюмах, що працюють в кінематографі або в театрі, оскільки дозволяють відтворити реальну соціо-культурну ситуацію через призму костюма.

Контрольна робота