2.5. Діяльність експертів на ринку.
Багато уваги суспільства звертають спеціальні видання і ЗМІ на продаж або виявлення в музейних колекціях, аукціонах, тощо фактів не автентичності навіть відомих і дуже дорогих експонатів. Наприклад, останнім часом в українському інтернеті точиться дискусія про одну з картин Дніпропетровського художнього музею. Ось одна зі статей з сайту газети «Сьогодні». Фото з сайту.
Фото. Портрет жінки
«Знаменитий «Портрет жінки», можливо, належить пензлю великого голландського живописця Рембрандта, який понад 40 років зберігається в Дніпропетровському художньому музеї, швидше за все, просто дуже талановита копія. Як нам розповіла директор музею Тетяна Шапаренко, до таких попередніх висновків підштовхнув перший етап експертизи картини.
«Ми не можемо впевнено сказати, що це Рембрандт, бо фізико-хімічна експертиза, проведена в Києві, показала, що робота датується XIX століттям. На це вказує хімічний аналіз фарб, стиль роботи художника і дошка, на якій зображений портрет. При цьому Рембрандт жив і творив в XVII столітті », - повідомила «Сьогодні» Тетяна Шапаренко.
Для остаточного висновку необхідні мінімум ще дві-три експертизи різних фахівців. «Колеги з Голландії недавно зв'язувалися з нами, і ми продовжуємо роботу над тим, щоб картина пройшла експертизу на батьківщині художника», - продовжила директор і додала, що цей процес може затягнутися, адже європейські експерти готові прийняти роботу у себе не раніше ніж через п'ять років через щільний графік».
Коли з’являється питання про автентичність твору мистецтва, обов’язково звертаються до експертів різного фаху, що можуть прояснити відповідь на питання, що виникло. Наприклад, в процитованому матеріалі згадується (виділено у відповідних місцях жирним шрифтом) декілька можливих направлень експертизи: фізико - хімічна, аналіз експертами з батьківщини художника; тощо. Як правило, в складних випадках не обмежуються відповіддю одного експерта, а залучають думки декількох. Також в тексті можна бачити й можливий термін здійснення експертизи.
Ще
один приклад залучення експертів із
сайту Корреспондент.net 
.
«Картина «Тіло Цзян Бівей», що продана на аукціоні в червні 2010 року за $ 11 млн, не належить пензлю китайського художника Сюй Бейхуна, як визначалося раніше. Група художників з Китаю стверджує, що картина була написана в 1983 році, через 30 років після смерті Сюй Бейхуна. ЇЇ автором є один із студентів Центральної академії образотворчих (витончених) мистецтв у Пекіні, що писал оголену модель під час занять в академії, повідомляє France-Presse. Як відзначає агентство, група художників написала відкритий лист, в якому виклала докази на користь своєї позиції. Так, у деяких художників зберігаються картини з цією моделлю, зроблені в той же період часу, проте з іншого ракурсу. Вони також стверджують, що фігура натурниці має характерні риси, які не можна сплутати. Натурницю малювали близько 20 осіб. За їхніми словами, Сюй Бейхуна не міг написати ту ж саму модель в такій же позі і колориті, що на їх картинах. Вважалося, що картина була написана Сюй Бейхуном для його дружини, коли вони були у Франції. На авторство художника раніше вказував його старший син, пише The China Daily. Пекінський аукціонний будинок Beijing Jiuge International Auction Company не зміг відразу прокоментувати дану інформацію. Сюй Бейхун (1895-1953) найбільш відомий своїми роботами тушшю. Сюй Бейхун одним з перших в Китаї почав писати маслом». Наведений уривок дає ілюстрацію ще одного з можливих варіантів роботи експертів. Вражає інформація, що попередній висновок для аукціону зроблений зі слів тільки одного свідка – старшого сина художника, і саме це свідоцтво і є помилковим.
Прикладів, подібних наведеним, – безліч. Дуже привабливою для деяких осіб є можливість заробити «великі гроші» із застосуванням усвідомленого або не усвідомленого шахрайства. А перепони, що може запобігти подібним випадкам, крім проведення експертизи людство ще не вигадало. Але існує багато питань, пов’язаних і з діяльністю власно експертів. Хто їх має готувати? Як відслідковувати якість їх роботи? Скількох експертів і якого фаху треба залучити для визначення, наприклад, з ймовірністю 80% автентичності визначеного ПЦ І т.д. і т.п. Нашою задачею в даному розділі не є перелічити усі можливі види експертиз, що можуть передувати етапу безпосередньо оцінки ПК, їх розмаїття достатньо велике. Оцінювач має знати, що вони розділяються на два основних типи: ті, що вивчають мистецтвознавськи аспекти об’єкту оцінки (вони пов’язані, переважно, з вивченням зорового уявлення про об’єкт та відповідної цьому уявленню техніки авторського виконання), так звана мистецтвознавська експертиза; і ті, що пов’язані з вивченням природи матеріальної основи об’єкту оцінки (а усі рухомі культурні цінності обов’язково мають таку основу), так звана матеріалознавська експертиза.
Головний висновок, який мусить винести читач після ознайомлення з цим розділом, полягає в тому, що ліцензований державою оцінювач культурних цінностей, якщо він не має відповідних ліцензій на проведення, наприклад, матеріалознавської або містецтвознавської експертиз, поступить дуже кваліфіковано, якщо перед проведенням безпосередньо оцінки вартості культурної цінності звернеться за висновками щодо автентичності об’єкту оцінки до експертів, що мають державну ліцензію (або дозвіл, як це встановлено нормативними документами Мінкульту) на проведення таких експертиз. Такий крок з одного боку покаже будь якому замовнику достатню кваліфікацію оцінювача, а з іншого боку захистить оцінювача від можливих матеріальних збитків у випадку виявлення факту, що об’єкт оцінки є підробкою («фальшаком», як іноді висловлюються професіонали), не автентичний, а прогнозну вартість отримав без врахування цього факту. Подібне звернення оцінювача культурної цінності за експертизою до фахівців інших напрямків не є обов’язковим, але є рекомендованим, і ці рекомендації містяться як в міжнародних стандартах оцінки, так і в нормативних документах державних регуляторів оцінки культурних цінностей в Україні.
Замовнику експертизи завжди треба уявляти деяки особливості як самого процесу проведення експертизи так і результатів, отриманих після неї:
що експертиза культурних цінностей може бути як індивідуальної так і колегіальної,
її результати завжди «псевдооб'ектівні» /44/.
Чому саме так? Слід зазначити, ми бачили це, знайомлячись раніше з державними нормативними актами, що сучасні методики експертної оцінки культурних цінностей не повною мірою досконалі, вичерпні, немає напрацьованого методологічного забезпечення експертної діяльності і достатнього контролю над діями експертів з боку державних структур. При проведенні експертної оцінки упор робиться на особистість експерта, що накладає на виконавця суворі вимоги, але, на жаль, як правило, не передбачає перевірки та контролю над його діями. Не розроблено чіткі критерії, які слід застосувати до кандидатів в експерти. Кому довіряється експертиза? За звичаєм ці особи мають відповідати таким якостям спеціаліста:високий рівень інтелекту, великий досвід роботи, визнання колег, активна наукова діяльність, наявність серйозних публікацій, престижність отриманої освіти, високий особистий статус. Всі перераховані критерії досить умовні і вкрай розпливчасті. Для розуміння експертної діяльності слід врахувати, що об'єктивність експертної оцінки хоча і має місце, але являє собою інтегруючий критерій, що включає в себе показники точності (надійності) дослідження і достовірності результатів. У вузькому сенсі під оцінкою точності експертних висновків розуміють незалежність експертних результатів від особистих особливостей експерта. Однак ці сподівання невиправдані. Експерт завжди є особистістю, з конкретним багажем не тільки професійних знань, але і властивих тільки йому особистісних критеріїв (наприклад, моральних переконань) , що надають суттєвий вплив на результати експертизи. Оцінка точності експертних висновків (їх рецензування) проводиться, як правило, в тих рідкісних випадках, коли експертні висновки про предмет ставляться під сумнів іншими зацікавленими в результаті експертизи особами (страховою компанією, судом, слідчими органами, власником,митними органами). Залучення інших експертів для підтвердження або спростування думки експерта юридично малозначима, оскільки думка одного експерта в даному випадку протиставляється думці іншого експерта. Але й тут ступінь неузгодженості може інтерпретуватися як особистісний фактор, що привносить свою похибку у результати експертного висновку.
Декому здається, що колегіальна оцінка є логічною антитезою описаним вище можливим проявам «суб'єктивності». Саме даними переконанням викликане бажання замовника отримати атрибуцію культурної цінності не просто від фізичної особи - експерта, а від імені юридичної особи - музею, бажано такого, що володіє світовою популярністю. Це, по-перше, не завжди є недосяжним, а, по-друге, при цьому сторонами, і замовником і експертами, ігнорується той факт, що існуючі в музеях комісії не мають статусу колективного експерта, хоча завжди являють собою певну групу осіб. Здається, що саме колегіальність дозволяє їм «подолати» очевидну суб'єктивність «індивідуальних» експертів. Але це «подолання» не має безумовної очевидності. Завдання музейних комісій - виявити особливі ознаки предмета, як культурної цінності, що дозволило б віднести даний предмет до музейних предметів, тобто виявити ті ознаки, які необхідні для застосування особливого обліку даних предметів, спеціального зберігання, популяризації та наукового вивчення. Звідси випливає, що покладання на музей юридичними або фізичними особами вказаних сподівань при атрибуції культурної цінності - неправомірно. Подібна експертиза не відноситься до функцій музею, оскільки засновник музею (держава в особі органів державного управління) не делегував музейної установі владної функції експерта для атрибуції будь-яких культурних цінностей. Отже, експертна думка музею, як юридичної особи, фактично неправомочна, якщо не переслідує мети придбання предмета, що проходить експертизу, для музею. Наведені доводи мають бути враховані оцінювачем при визначенні особи експерта. При цьому незаперечно, що саме працівники музею, можуть бути найбільш кваліфікованими експертами.
І може після цього звернення результат буде зовсім несподіваним, на кшталт того, як це описано в наступній казковій ситуації. « На аукціоні в Швеції за 1,2 мільйона доларів продана картина Айвазовського "Битва за Бомарзунд". Як передає радіо «Свобода», це полотно було виявлено серед старих непотрібних речей, яки їх власник, літній швед, вирішив продати через невеликий аукціонний дім "Метрополь". Чоловік попросив аукціоністів продати все, що хоч щось стоїть, а решту відіслати в Червоний Хрест. Картину виставили на продаж, призначивши стартову ціну в 10 тис. шведських крон (приблизно 1,5 тис. доларів). Однак вона викликала такий ажіотаж, що представники "Метрополя" вирішили проконсультуватися з експертами аукціонного будинку Уппсали, яки і підтвердили авторство і справжність полотна. Картина "Битва за Бомарзунд" була написана Айвазовським в 1858 році і пішла з молотка за 7,6 млн. шведських крон (близько 1,2 млн. доларів)».
Для орієнтування читачів про можливий зміст висновку про експертизу, нижче наведені два приклади висновків, зроблені київськими експертами для реальних культурних цінностей. В інших джерелах можна познайомитися з висновками на інші класи культурних цінностей, наприклад, в /27/, наведений широкий вибір висновків на різноманітні ювелірні вироби, в /8/ приведені висновки експертизи ікон і т.п.