- •Розробив: студент 2опут1 є.В. Кизим
- •1.1 Визначення маси складу
- •2 Спрямлення профілю колії
- •3 Побудова діаграм питомих рівнодіючих сил
- •4 Гальмова задача
- •5.1 Графічний спосіб визначення швидкості руху поїзда
- •5.3 Визначення часу руху потяга способом рівномірних швидкостей
- •6 Побудова струмових діаграм
- •Список літератури
- •Висновок
1.1 Визначення маси складу
Маса складу потяга визначається за формулою:
(1.1)
де Fкр - розрахункова сила тяги локомотива при прийнятій розрахунковій
швидкості, кН;
Р – розрахункова маса локомотива, т;
ω''о – основний питомий опір локомотива, Н/кН;
iр – розрахунковий підйом, ‰;
ω''o – основний питомий опір складу потяга, Н/кн.;
g – прискорення вільного падіння, м/с2.
Величини ω'о та ω''о визначаються для розрахункової швидкості локомотива v Основний питомий опір локомотива при русі в режимі тяги визначається за формулою, в Н/кН:
(1.2)
=1,9+0,01·23,4+0,0003·23,42=2,3
Н/кН
Основний питомий опір складу (в
Н/кН) визначається за формулою:
(1.3)
де α,
– відповідно доля по вазі 4- і 8-осьових
вагонів у складі.
Основний питомий опір (в Н/кН) чотиривісних завантажених вагонів з роликовими підшипниками визначається за формулою:
(1.4)
Основний питомий опір (в Н/кН) восьмивісних завантажених вагонів з роликовими підшипниками визначається за формулою:
(1.5)
де q04, q08 – середня маса, яка припадає відповідно на вісь колісної пари 4- і 8-вісного вагонів, т/вісь.
(1.6)
де q4, q8 – маса брутто відповідно 4- і 8-вісного вагона, т.
Округляємо до 50т. Q=7950т.
1.2 Перевірка розрахованої маси складу на можливість надійного подолання інерційного підйому
В цій перевірці використовують розрахункове співвідношення:
, м
(1.7)
де Siн – довжина інерційного підйому, м;
S – шлях, який проходить потяг за час зміни швидкості від Vпоч до Vкін, м;
Vпоч – початкова швидкість інтервалу.
Vкін – кінцева швидкість інтервалу.
(fкср
– ωкср)
– середня питома рівнодійна сила в
межах інтервалу зміни швидкості від
до
,
Н/кН.
Швидкість
на початку підйому, що перевіряється,
приймаємо
=76,6км/год.
Питому силу тяги fкср і питомий опір ωкср у межах обраного інтервалу зміни швидкостей приймаємо рівним їх значенням при середній швидкості інтервалу:
(1.8)
(1.9)
(1.10)
Значення сили тяги локомотива Fкср для середньої швидкості Vср беремо з тягової характеристики локомотива. Для цієї ж середньої швидкості визначимо основний питомий опір ω’0ср локомотива – за формулою (1.2), та основний питомий опір ω’’0ср складу за формулою (1.3) з виконанням формул (1.4)-(1.6).
=1,9+0,01·50+0,0003·502=3,15
Н/кН
м
=1500
≤ 11590,65 м
Так, як отримана по формулі (1.7) відстань більша довжини підйому, що перевіряється, Sпр=1500м, то при даній масі складу потяг надійно подолає перевіряємий підйом крутістю більше,ніж розрахунковий.
1.3 Перевірка розрахункової маси складу на можливість рушання з місця на роздільних пунктах
Ця перевірка виконується за формулою:
(1.11)
де Fкруш – сила тяги локомотива при рушанні потяга з місця, Н;
iруш – крутість найбільш важкого елемента на роздільних пунктах (станціях)
заданої ділянки, ‰;
ωруш – питомий опір потяга при рушанні з місця (на площині), Н/кн.
(1.12)
(1.13)
(1.14)
Підставляючи значення у формулу (1.11) маємо:
47693,3
7950
Тому що маса поїзда отримана за умовами рушання з місця Qруш=47693,3 т більше маси поїзда Q=7950 т, то рушання з місця і розгін поїзда забезпечені на всіх роздільних пунктах ділянці.
1.4 Перевірка розрахункової маси складу по довжині приймально-відправних колій
Загальна довжина потяга:
,
(1.15)
де m4, m8 – число 4 і 8-осних вагонів у складі вантажного потяга;
lл – довжина локомотива, м.
(1.16)
(1.17)
Перевірка можливості установки поїзда на приймально-відправних коліях виконується за співвідношенням:
Lп+10
lпвк,
(1.18)
де lпвк – довжина приймально-відправних колій;
10 – запас на неточність установки поїзда відносно середини (вісі) станції, м.
lпвк =1050 м
1491+10≤1050м
1501≤1050
Через те, що довжина потяга більша за довжину приймально-відправних колій станції пропонується подовження приймально-відправних колій станції.
