Методи кредитування клієнтів банку
У банківській практиці застосовуються два основних метода кредитування:
1. Кредит полягає в тому, що питання щодо надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку. Кредит надається на певний строк у декілька тижнів, місяців або років і пов’язаний з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби.
2. Кредитна лінія полягає у наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в коштах без проведення додаткових спеціальних переговорів.
Ліміт кредитування - це гранична сума кредиту, яку позичальник може отримати в банку (тобто залишок на кредитному рахунку або максимальна заборгованість по «кредитній лінії»). Крім цього, договором про надання кредитної лінії можуть бути обумовлені строки надання і погашення окремих траншів по кредитної лінії. Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника означає взяти на себе певне позабалансове зобов’язання про надання грошових коштів.
У банківській практиці виділяють два види кредитних ліній:
У разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування запроваджується у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе зобов’язання надати позику в певному розмірі. Після надання банком кредиту у встановленому ліміту та першого часткового або повного повернення кредиту, подальше його надання не здійснюється.
При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це дозволяє позичальнику отримати позику у межах встановленого ліміту, погасити всю суму або частину суми і автоматично отримати повторно кредит у межах терміну дії кредитної лінії та в межах обумовленого кредитним договором ліміту.
Залежно від характеру зобов’язань банку кредитні лінії підрозділяють на відкличні та безвідкличні.
При відкличної кредитної лінії банк має можливість розірвати договірні відношення з клієнтом за даною кредитною лінією при виникненні умов, що зазначенні у кредитному договорі.
При безвідкличної кредитної лінії банк не має можливості розірвати договірні відношення з клієнтом за даною кредитною лінією до кінця строку дії кредитного договору.
Методи ціноутворення на кредитні продукти банку
Основним видом плати за користування банківською позичкою є позичковий процент. Поряд з позичковим процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов’язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту.
Для встановлення обґрунтованого розміру ціни на кредитні продукти, необхідно враховувати такі основні чинники зовнішнього середовища: ступінь розвитку економіки та фінансово-кредитної системи зокрема, рівень заощаджень населення, діяльність центрального банку та його процентна політика; ступінь конкуренції на кредитному ринку, ціни та умови надання позичок банками-конкурентами; інфляційні процеси; ступінь довіри населення до банківської системи і національної валюти та інше. При встановленні відсоткової ставки за банківськими позичками значну роль відіграють і такі внутрішні чинники: стратегічні цілі банку; вартість кредитних ресурсів; прийнятний рівень ризику; рівень прибутковості банку; розвиток регіональної мережі банків та інше.
Методи визначення ціни кредитних продуктів банку:
1). Метод ціноутворення «витрати плюс прибуток» ґрунтується на розрахунку ціни шляхом визначення витрат на надання кредитних послуг та певної надбавки у вигляді доходу банку.
2). Метод на основі цінності продукту базується на сприйнятті послуги клієнтами. Якість, корисність та значущість кредитної послуги для клієнтів формує їх ставлення до неї, звідси й прийнятний рівень цін на кредитні послуги.
3). Метод на основі рівня поточних ринкових ставок (стратегію «наслідування лідера») передбачає при встановлені цін на кредитні послуги орієнтацію на ціни, що діють на ринку, тобто ініціатива в ціноутворенні належить конкурентам.
4). Метод на основі взаємовідносин з клієнтами передбачає налагодження добрих відносин з клієнтами. Залежно від цих умов може формуватися і цінова стратегія банку, яка максимально враховує інтереси найбільш перспективних клієнтів банку.
5). Метод ціноутворення з метою проникнення на ринок використовується банком у тому випадку, коли банк свідомо знижує ціни на кредитні продукти для завоювання певної частки ринку.
6). Модель цінового лідерства використовують найбільші банку світу. У цьому разі ставка за позичкою визначається як базова ставка або прайм-рейт (включаючи бажаний прибуток банку понад розмір витрат) плюс премія за ризик, пов'язаний з конкретним позичальником:
, (1)
де i – річна відсоткова ставка (в частках одиниці);
– відсоткова ставка
за першокласним або безризиковим
кредитом;
r – кредитний ризик або ймовірність неповернення позички.
Таким чином, відсоткові ставки за кредитами встановлюються з урахуванням того, що сума отриманих відсотків за позичковими коштами повинна покривати сплату відсотків за залученими коштами, повністю покрити операційні витрати, пов'язані з обслуговуванням кредитних операцій, і забезпечити певну суму прибутку для банку.