Навчальної дисципліни « Теорія виховання »

1. Мета й завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни « Теорія виховання » є

оволодіння студентами сукупністю фундаментальних педагогічних знань, умінь, навичок, а також ідей, ціннісних уявлень, універсальних способів пізнання, мислення і практичних дій, які дозволять майбутньому фахівцю здійснювати цілісний підхід до педагогічного процесу.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Теорія виховання » є всебічний розвиток особистості, гуманізація і демократизація виховання, освіти і навчання, активізація учнів, розвиток їх самодіяльності, творчості, креативного мислення, орієнтація студентів на впровадження у навчально-виховний процес школи цілісного підходу до формування особистості учня, оволодіння сучасними педагогічними технологіями, інноваційними формами виховної роботи з доцільним використанням інформаційних технологій і аудіо-візуальних засобів.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

• знати :

• тенденції розвитку системи сучасної освіти і виховання в Україні, її пріоритетні напрями і шляхи реалізації;

• теоретико–методологічні основи теорії виховання ;

• основні ідеї, концепції, теорії виховного процесу в сучасній школі;

• основні методологічні закономірності і структуру виховного процесу;

• цінності та ідеали національного виховання;

• основні сучасні педагогічні технології.

уміти :

• аналізувати педагогічну літературу з метою осмислення різних теоретико–методологічних підходів до виховного процесу;

• усвідомлювати перспективні тенденції розвитку педагогічної науки, що утримуються на кращих світових, національних педагогічних здобутках минулого та сучасності;

• визначати загальні підходи до виховного процесу в конкретних педагогічних ситуаціях, спираючись на загальні теоретико–методологічні підходи в теорії виховання;

• здійснювати альтернативний вибір найбільш ефективних виховних технологій, формувати власне відношення до їх реалізації у виховному процесі;

• відстоювати свою педагогічну позицію, викладати свої думки чітко, логічно, переконливо.

2. Методичні рекомендації

щодо самостійного вивчення окремих тем курсу, модулю

Навчальний процес у вузі має своєрідну специфіку. Студенти самі планують самостійну роботу, про наслідки її виконання вони відповідають під час семінарських та практичних занять, індивідуальних консультацій у викладача, колоквіумів або заліків чи екзаменів у кінці семестру. Виходячи з цього, необхідно: -- виробити вміння дбайливо ставитися до свого і часу оточуючих;

• чітко й правильно спланувати й організувати свою роботу;

• дотримуватися режиму дня;

• вміти слухати лекції і працювати над ними;

• ретельно та своєчасно готуватися до практичних та семінарських занять, заліків, екзаменів.

Майбутньому вчителеві, науковцю–початківцю необхідно не тільки теоретично уявляти самоосвітню діяльність, але й самому вміти будувати та планувати її на високому рівні.

Планування своєї праці дуже важливе для тих, хто ще не має достатнього досвіду формування навичок самостійної роботи. Робота за планом, як уже зазначалось, є першим кроком до організації розумової праці.

План – це чітко визначений на певний термін порядок роботи. Можна скласти план увечері на наступний день. Справи, які виходять за межі доби, слід планувати на тиждень, місяць, рік.

План можна “тримати в голові”, однак його доцільно заготувати заздалегідь, щоб звільнити свою пам’ять від непотрібної інформації. Нотатки плану можна робити у спеціально відведених для цього блокнотах типу “щоденник”.

Особисті плани підстраховують пам’ять, нагадують про справи, сприяють розвитку діловитості, зібраності, охайності, чіткості. Добре складений план, як правило, гарантує від непередбачених відхилень і випадковостей під час його реалізації. Перед плануванням потрібно:

• зважити свої розумові та фізичні сили, можливості, бо свідома їх оцінка – гарантія реальності плану;

• визначити час та засоби, які знаходяться у розпорядженні студента;

• спланувати оптимальний час роботи.

Складові частини плану: навчальний та позанавчальний час.

Навчальний час планується деканатом, він вміщує лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття, колоквіуми.

Позанавчальний час: підготовка до занять, заліків, колоквіумів, екзаменів, самообслуговування, самоосвіта, гуртки, художня самодіяльність, спортивні секції, відпочинок, шлях від вузу та додому.

Оптимально спланувати позанавчальний час радимо так:

1. Ознайомитися зі змістом навчального плану факультету, тобто з’ясувати, які предмети вивчаються в поточному семестрі;

2. Ознайомитися з розкладом занять на тиждень, семестр;

3. Врахувати завдання викладачів з предметів (складність, обсяг, наявність літератури з даної теми та в цілому з предмета);

4. Врахувати продуктивність своєї праці та індивідуальні якості (темперамент, темп роботи, пам’ять, тощо). Виходячи з цього, визначити, з яких предметів, у які години, скільки часу планувати на виконання домашнього завдання.

Студенти в процесі підготовки до занять виконують такі форми самостійної роботи:

• вивчають основну та додаткову літературу;

• складають конспекти, тези, план з робіт низки авторів з наступним аналізом;

• готують реферати, доповіді, рецензії;

• складають письмовий аналіз декількох виховних заходів, з наступним захистом на практичному занятті;

• складають методичні розробки різноманітних форм виховних заходів;

• виконують практичні завдання дослідницького характеру;

• вивчають досвід роботи педагогів-новаторів шкільних закладів;

розв’язують педагогічні ситуації

Починати самостійне вивчення тем з курсу “Теорія виховання” потрібно з ретельного ознайомлення з навчальною програмою курсу, робочою програмою викладача. Далі необхідно ознайомитись з планами практичних занять, методичними порадами та рекомендаціями щодо їх проведення. До кожного практичного заняття додається базова і допоміжна література. Студент може вибирати літературу і самостійно з поданого бібліографічного списку або самостійно вибраної у бібліотеці. Для перевірки своїх знань радимо використовувати контрольні питання , тести, які подані окремо.

Уважно прочитайте наші методичні рекомендації і поради щодо виконання самостійної роботи: для вас є багато цікавого й корисного матеріалу.

Методичні поради щодо написання та оформлення реферату

Вибір теми реферату

Щоб написання реферату було цікавим і захопливим, треба спробувати самостійно сформулювати проблему свого дослідження, а потім вибрати подібну тему з рекомендованого викладачем списку або запропонувати свою.

При визначенні теми потрібно враховувати також наявність інформації з цієї проблеми в психолого-педагогічній літературі. Для цього, по-перше, треба проконсультуватися з викладачем; по-друге, можна звернутися до бібліотечних каталогів (систематичного та алфавітного), скористатися бібліографічними покажчиками (зокрема, щорічно в останньому номері наукового журналу публікують покажчик статей, уміщених у ньому за рік) та електронними каталогами, а також пошуковими системами Інтернету, який є зручним і ефективним помічником у навчанні сучасного студента. Проте не варто намагатися просто «скачати» готовий реферат, який вдалося відшукати в численних колекціях віртуальної мережі. Крім самообману, посилення комплексу меншовартості та ймовірного отримання відмітки про залік, така «робота» не принесе ніякої користі для розвитку Вашої особистості як майбутнього фахівця.

Краще за все, починати вивчення проблеми потрібно з відповідних розділів навчальних підручників, посібників, енциклопедій та базової і додаткової літератури, рекомендованої до лекції, практичних занятій згідно обраної теми .

Структура реферату

Структура реферату містить такі елементи:

титульна сторінка,

план,

вступ,

основна частина (розділи, пункти і підпункти),

висновки,

список використаних джерел,

додатки.

Робота над планом

Складання плану реферату необхідно розпочати ще на етапі вивчення літератури. План – це точний і короткий перелік положень у тому порядку, в якому вони розташовуватимуться в рефераті протягом розкриття теми. Чернетка плану під час роботи доповнюватиметься і змінюватиметься.

Існує два основні типи плану: простий і складний (розгорнутий). У простому плані зміст реферату поділяють на пункти, а в складному – на розділи і пункти та підпункти. Грамотно побудований план реферату відповідає сформульованій темі, меті і завданням роботи. Треба уникати такого недоліку, коли назва розділу (пункту) плану повторює назву теми (частина не дорівнює цілому).

Що писати у вступі?

Вступ обсягом 1-2 сторінки – важлива частина реферату. У ньому обґрунтовують актуальність обраної теми, оцінюють стан дослідження наукової проблеми, формулюють мету і визначають завдання реферату, дають короткий загальний огляд наявної літератури і використаних джерел. Бажано, щоб початок був яскравим і проблемним, який одразу приверне увагу читача.

Обґрунтування актуальності обраної теми – це насамперед відповідь на питання: «Чому я вибрав цю тему реферату, чим вона мене зацікавила?» До того ж важливо пов'язати її з сучасними проблемами навчання і виховання студентів.

Оцінюючи стан дослідження наукової проблеми, треба коротко висвітлити ту низку відомих авторові наукових уявлень, яка склалася в психологічній науці з цієї проблеми. Скажімо, у вступі реферату на тему «Розвиток особистості студента в процесі навчання» варто зазначити, що існує багато психологічних теорій про механізми розвитку особистості, наприклад, культурно-історична, гуманістична, біхевіоризм, психоаналіз та ін.

Можна запропонувати два варіанти формулювання мети:

Формулювання мети за допомогою дієслів: дослідити, вивчити, визначити, обґрунтувати, проаналізувати, систематизувати, висвітлити, розглянути, узагальнити тощо.

Формулювання мети за допомогою питань.

Завдання роботи – це конкретні сходинки (етапи) досягнення її мети.

У короткому огляді літератури і джерел, з якими автор працював, треба оцінити їхню корисність, доступність, висловити своє ставлення до їхнього змісту.

Вимоги до змісту основної частини реферату .

За змістом реферат може бути аналітичним оглядом історії вивчення питання (що нового вніс той чи інший дослідник) або сучасного її стану, критичним аналізом наукової дискусії (зіставлення різних підходів до вирішення наукової проблеми), а також у вигляді розгорнутої рецензії конкретної наукової роботи.

Зміст реферату має відповідати його темі, меті і завданням. Послідовно розкривайте всі передбачені планом питання, обґрунтовуйте, пояснюйте основні положення, підкріплюйте їх конкретними прикладами і фактами, формулюйте думки чітко, просто, правильно і недвозначно (щоб і самому було зрозуміло), а також прагніть логічно структурувати текст. Щоразу треба пам’ятати, що Ваш реферат хтось читатиме і прагнутиме зорієнтуватися в ньому, щоб швидко знайти відповідь на питання, які його цікавлять (заодно уявіть себе на місці такої людини). Звичайно, робота, яка написана «суцільним текстом» (без заголовків, без абзаців, без виділення шрифтом найважливішої інформації та ін.) не викликатиме в культурного читача захоплення.

У рефераті треба висловлювати своє ставлення до того, що викладається. Всі міркування потрібно аргументувати. Варто прагнути, щоб виклад матеріалу був виразним і літературно грамотним, уникати повторень і марнослів'я. До того ж необхідно дотримуватися таких загальних правил:

у наукових текстах не рекомендується вести мову від першої особи однини (судження краще висловлювати в безособовій формі);

при згадуванні в тексті прізвища обов'язково перед ним ставити ініціали;

кожний розділ (пункт) починати з нової сторінки;

при викладі різних поглядів і наукових положень, цитат, витягів з літератури, необхідно покликатися на використане джерело.

Правила оформлення покликів на джерело

У рефератах широко використовуються цитати чи витяги з текстів. Текст цитати має точно відповідати джерелу; не можна виривати слова чи ствердження з контексту. Цитувати треба за першоджерелом і лише в окремих випадках - з витягів творів іншого автора. Якщо речення цитується не повністю, то замість пропущених слів на початку, в середині і в кінці цитати ставиться три крапки. Цитати в середині основного тексту беруться в лапки.

У наукових дослідженнях з педагогіки значне місце посідають цифри, факти, документи, які студент використовує для доказів, обґрунтування, аргументації своєї позиції, аналізу, критики інших точок зору тощо. У всіх випадках необхідно навести джерела використаної інформації. Тому в тексті, де вказуються ці матеріали, слід поставити знак виноски (порядковий номер), який подають після цитати у квадратних дужках: спочатку вказують номер джерела зі списку використаної літератури, а потім через кому – сторінку (сторінки) у тексті оригіналу, наприклад, [2, 145]; [4, 38-40].

Якщо джерело згадується у науковій роботі декілька разів, посилання на нього треба робити під тим номером, під яким його вже розміщено у списку літератури, приклад, [7, 13] у квадратних дужках ставиться номер, під яким у списку літератури подається назва джерела і номер сторінки, яка цитується– джерело № 7 за списком, сторінка 13.

У творчих роботах часто посилаються на ідеї, роздуми, судження, факти, висновки інших авторів, не застосовуючи прямого цитування. У такому разі у тексті роботи подається тільки номер( або номери )джерела, наприклад, [3; 21].

Посилання слід робити у послідовності 1, 2, 3, 4, 5 і т.д. Бібліографія у кінці тексту має бути побудована згідно з порядком посилань.

У бібліографії вказується вся використана література, а не лише та, що цитується

Що писати у висновках?

Висновки – самостійна частина реферату, в якій не слід просто переказувати зміст роботи. Потрібно висвітлити такі аспекти:

оцінити ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи;

перерахувати і стисло охарактеризувати відомі наукові підходи досліджених проблеми, а також виділення нових аспектів, дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню;

визначити, що є цінним у реферованих роботах, що вимагає додаткового аналізу й уточнення, а що викликає сумніви.

Обсяг висновків – 1-2 сторінки.

У додатки вносяться різноманітні плани, програми, методичні розробки, анкети, фотоматеріали, тощо.

Правила складання бібліографії

Кількість опрацьованих і використаних першоджерел має бути достатньою для повного розкриття теми реферату. Бібліографія вміщує список використаної літератури ( не більше 2-3 посилань на базову літ-ру, не менше ніж 5-7 посилань на допоміжну літ-ру, загальна кількість – не менш 7-10 джерел).

Джерела в списку літератури необхідно розміщувати у порядку їх появи в тексті або складають за алфавітом. Якщо джерело згадується у науковій роботі декілька разів, посилання на нього треба робити під тим номером, під яким його вже розміщено у списку літератури.

Зовнішнє оформлення роботи розпочинається з титульного аркуша,в якому мають бути назва теми реферату, прізвище студента, курс, група, факультет; друга сторінка містить план реферату,третя – виклад основного матеріалу.

Зразок оформлення титульної сторінки реферату

ДНЗ “ Донбаський державний педагогічний університет” Кафедра педагогіки Патріотичне виховання у позакласній діяльності вчителя фізичної культури Реферат із дисципліни « Теорія виховання » Виконала: студентка 2-го курсу, групи А, факультету фізичного виховання Філатова Юлія Іванівна Перевірив: доцент Н.Ю.Крутогорська Слов’янськ – 2013

Під час оформлення роботи слід мати на увазі збереження її структури: вступу, основної частини, висновків, додатків, бібліографії. Сторінки роботи необхідно пронумеровати.

Орієнтовний обсяг роботи – до 20-25 компьютерних сторінок Кількість рядків на аркуші відповідає кількості рядків на друкованій сторінці через півтора інтервали (38-40 рядків), Кожний розділ або пункт плану роботи починається з абзацу. Заголовок розділу, пункту плану або параграфу обов'язковий.

Робота друкується у форматі А4, кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5, шрифт Тіmes New Roman, поля: зліва 2,5 см; справа, зверху і знизу - 1,5см.

У роботах доцільно використовувати таблиці, діаграми, гістограми, графіки, формули. Вони мають бути виконані за допомогою відповідних підпрограм системи Windows. Графіки та діаграми мають бути виконані так, щоб наочно показати ті тенденції і залежності, про які йдеться у тексті роботи. Їх розміщують на тій сторінці, де вперше згадується про них або ж у додатку з посиланням у тексті. Для показу таблиць, схем, зручно використовувати електроний варіант реферату.

Інформацію щодо нових вимог оформлення бібліографічного опису у списку джерел, які наводяться в роботі , див.

БЮЛЕТЕНЬ ВАК УКРАЇНИ, № 5, 2009.

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Один автор	1. Ващенко Г. Виховний ідеал: підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків / Г.Ващенко. – 3-тє вид. – Полтава: Полтав. вісн.,1994. – 191с. 2. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание: учебник для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений / Т.А. Куликова. – М.: Издательский центр “ Академия”, 1999. – 232с. 3.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навч.посіб. / Н.Є. Мойсеюк. – К.: Вища школа, 2001. – 608с. 4.Омельченко С.О. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків: монографія / C.О. Омельченко . - Луганськ: Алма-матер, 2007. – 351с.
Два автори	1. Ромовська З. В. Сімейне законодавство України / З. В. Ромовська, Ю. В. Черняк. — К. : Прецедент, 2006. — 93 с. 2. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка : підруч. / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес 2003.- 418с.
Три автори	1. Любар О.О. Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки: навч. посібник для пед. навч. закладів / О.О. Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко. – К.: ІЗМН МО України, 1998. – 355с.
Чотири автори	2. Механізація переробної галузі агропромислового комплексу : підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл. / О. В. Гвоздєв, Ф. Ю. Ялпачик, Ю. П. Рогач, М. М. Сердюк. — К. : Вища освіта, 2006. — 478 с.
П’ять і більше авторів	1. Психология менеджмента / [Власов П. К., Липницкий А. В., Лущихина И. М. и др.] ; под ред. Г. С. Никифорова. — Х. : Гуманитар. центр, 2007. — 510 с. 2. Формування здорового способу життя молоді : навч.-метод. посіб. для працівників соц. служб для сім’ї, дітей та молоді / Т. В. Бондар, О. Г. Карпенко, Д. М. Дикова-Фаворська та ін. — К. : Укр. ін-т соц. дослідж., 2005. — 115 с.
Без автора	1. Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос]. — К. : Грані-Т, 2007. — 119 с. 2. Основи перекладу: граматичні та лексичні аспекти : навч. посіб. / за ред. В. К. Шпака. — К. : Знання, 2005. — 311 с. 3. Рекомендації щодо складання бібліографічного опису в картках для каталогів і картотек (у зв’язку з набуттям чинності ДСТУ ГОСТ 7.1:2006) / уклад. О. Б. Рудич. — К. : Кн. Палата України, 2007. — 60 с.
Багатотомний документ	1. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа/ В.О. Сухомлинський // Вибр. твори в 5 томах. – К.: Рад. школа, 1976. Т. 4. - С. 369-392. 2.Бондаренко В. Г. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч.1 / В. Г. Бондаренко, І. Ю. Канівська, С. М. Парамонова. — К. : НТУУ "КПІ", 2006. — 125 с. 3.Ушинський К.Д. Про користь педагогічної літератури / К.Д. Ушинський // Вибр.пед.твори: в 2 томах. – К.: Рад.школа, 1983. – Т.1. - С.9-14
Матеріали конференцій, семінарів	1. Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій : зб. наук. праць / наук. ред. В. І. Моссаковський. — Дніпропетровськ : Навч. кн., 1999. — 215 с. 2. Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу : матеріали Всеукр. конф. молодих учених-аграрників ["Молодь України і аграрна реформа"], (Харків, 11-13 жовт. 2000 р.) / М-во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. — Х. : Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва, 2000. — 167 с.
Словники	1. Географія : словник-довідник / [авт.-уклад. В. Л. Ципін]. — Х. : Халімон, 2006. — 175 с. 2. Тимошенко З. І. Болонський процес в дії : словник-довідник основ. термінів і понять з орг. навч. процесу у вищ. навч. закл. / З. І. Тимошенко, О. І. Тимошенко. — К. : Європ. ун-т, 2007. — 57 с.
Атласи	1. Анатомія пам’яті : атлас схем і рисунків провідних шляхів і структур нервової системи, що беруть участь у процесах пам’яті : посіб. для студ. та лікарів / О. Л. Дроздов, Л. А. Дзяк, В. О. Козлов, В. Д. Маковецький. — 2-ге вид., розшир. та доповн. — Дніпропетровськ : Пороги, 2005. — 218 с.
Законодавчі та нормативні документи	1. Медична статистика статистика : зб. нормат. док. / упоряд. та голов. ред. В. М. Заболотько. — К. : МНІАЦ мед. статистики : Медінформ, 2006. — 459 с. — (Нормативні директивні правові документи). 2. Про затвердження Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України : наказ Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 № 537.
Дисертації	1. Петров П. П. Активність молодих зірок сонячної маси:  дис. ... доктора фіз.-мат. наук : 01.03.02 / Петров Петро Петрович. – К., 2005. – 276 с.
Автореферати дисертацій	1. Бабич В.І. Підготовка майбутніх учителів фізичного виховання до формування культури здоров'я школярів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04. „Теорія та методика професійної освіти ” / В.І. Бабич — Луганськ, 2006. — 20 с.
Частина книги, періодичного, продовжуваного видання	1. Козіна Ж. Л. Теоретичні основи і результати практичного застосування системного аналізу в наукових дослідженнях в області спортивних ігор / Ж. Л. Козіна // Теорія та методика фізичного виховання. — 2007. — № 6. — С. 15—18, 35—38. 2. Гранчак Т. Інформаційно-аналітичні структури бібліотек в умовах демократичних перетворень / Тетяна Гранчак, Валерій Горовий // Бібліотечний вісник. — 2006. — № 6. — С. 14 — 17. 3. Валькман Ю. Р. Моделирование НЕ-факторов — основа интеллектуализации компьютерных технологий / Ю. Р. Валькман, В. С. Быков, А. Ю. Рыхальский // Системні дослідження та інформаційні технології. — 2007. – № 1. – С. 39 — 61.
Електронні ресурси	1. Антонець М. Комбінована система організації навчально-виховного процесу в авторській школі М.П. Гузика [ Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : / / eprints.zu. edu.ua / 1851/1/8. pdf 2. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті : (підсумки 10-ї Міжнар. конф. „Крим-2003”) [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник — 2003. — № 4. — С. 43. — Режим доступу до журн.:     http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm 3. Лесгафт П.Ф. Руководство по физическому образованию детей школьного возраста. – СПб., 1901.Режим доступа: http://spo.1september.ru/2008/03/13.htm

Як скласти тези доповіді

Тези доповіді, статті або іншого об'ємного (як правило - текстового) матеріалу - сукупність окремих положень, логічно пов'язаних один з одним. При цьому часто мається на увазі, що їх доказ має місце в тексті основної (об'ємної) публікації.Основна мета написання будь-яких тез - узагальнити наявний матеріал, дати його суть в коротких формулюваннях, розкрити зміст відносно великий за обсягом публікації або доповіді; глибоко розібратися в питанні, проаналізувати його і створити можливість протиставлення своїх думок думкам інших, або доповнення останніх.Головна відмінність тез від інших наукових текстів - малий обсяг (1-2 друковані сторінки), в якому необхідно викласти всі основні ідеї доповіді (статті). Саме за якістю тез викладач і студенти будуть судити про всю роботі цілком, і приймати рішення про необхідність познайомитися з матеріалом в повному обсязі. Невдало написані тези здатні відлякати читача від цікавої наукової роботи. І навпаки, вдало складений текст тез привертає увагу і до наукового матеріалу, і до доповідача. Звичайно, багато в чому якість тез визначається реальним науковим змістом роботи, але і його можна або зіпсувати, або вигідно представити .

Тези можуть бути віднесені до одного з двох основних типів.

1. Тези, складені за публікацією іншого автора.

2. Тези, написані на основі власного оригінального матеріалу.

У першому випадку автор тез заздалегідь не знайомий з матеріалом і повинен його ретельно вивчити. Тому після попереднього ознайомлення текст читають повторно. При цьому розбивають текст на ряд уривків. Далі знаходять в кожній частині виділеного тексту головне, що визначає сутність доповіді; виписують або тимчасово просто відзначають це головне в самому тексті публікації. Потім, добре продумавши виділене, з'ясувавши його суть, формулюють окремі положення. Це і будуть тези.

До другого типу якраз і відносяться тези наукових робіт - доповідей, презентацій, статей та ін. У цьому випадку мається на увазі, що автор добре знає питання і його основним завданням є короткий і ємний вираз цього питання в письмовій формі. Останнє не завжди вдається легко і швидко зробити, проте після закінчення роботи по написанню тез виявляється, що розуміння описуваного питання або матеріалу стало глибше, нерідко з'являються нові ідеї, стає легше пояснювати іншим суть своєї роботи.

Тези можуть бути представлені двома основними групами: написані тези по вже наявному матеріалу (великій статті або доповіді) і тези написані до того, як буде складено доповідь.

У першому випадку основною складністю при складанні тез є необхідність значного зменшення обсягу друкованого тексту при максимальному збереженні його змісту. Чим гірше автор володіє матеріалом, тим важче йому виразити свої думки коротко.

Найбільш часто зустрічається ситуація другого типу - коли спочатку пишуть тези, які з часом автор розширює до розмірів статті. Саме так переважно і надходять автори тез доповідей, що подаються на наукові конференції.

Основна складність в такому випадку полягає в тому, що автор не до кінця сформував своє уявлення про те, що хоче написати. У наукових дослідженнях це є нормальною ситуацією. Спочатку з'являється ідея, яку хочеться записати. Запис буде короткою, оскільки окрім неї писати нічого. Далі хочеться зробити цю ідею надбанням громадськості - і автор сідає за написання тез, які потім відправить на конференцію. Щоб зробити ідею зрозумілою, необхідно її аргументувати, ввести слухачів в проблему, викласти інші аспекти роботи. Первісний опис всіх цих аспектів такий же короткий, як і опис самої ідей. Весь текст уміщується на 1-3 сторінках - тези готові.

Типова структура тез.            При написанні тез типу «До постановки проблеми» необхідно представити наступні блоки інформації:- Короткий вступ (актуальність теми).- Мета роботи (поставити проблему / завдання).- Огляд існуючих точок зору на проблему, або опис ситуації в предметній області.- Деякі власні думки на цю тему.- Передбачувані дослідження .- Висновок (яка задача або проблема ставиться для подальшого вирішення).

При написанні тез типу «Результати дослідження" необхідно представити наступні блоки інформації:- Короткий вступ, постановка проблеми (власне, все-то ж, що в тезах «до постановки проблеми», тільки коротко).- Мета роботи (досліджувати щось конкретне).- Базові положення дослідження або гіпотеза (у випадку експериментального дослідження).- Застосовані методи.- Параметри вибірки.- Проміжні результати (при необхідності).- Основні результати.- Інтерпретація + висновки.

При написанні тез типу «Нова методика роботи» необхідно представити наступні блоки інформації:- Короткий вступ, що описує завдання, для вирішення яких необхідна розробляється методика, область застосування методики (актуальність).- Мета роботи (розробити таку-методику).- Опис існуючих методик.- Опис нової методики.- Опис результатів застосування.- Оцінка переваг та обмежень нової методики.- Висновки.

Оформлення тез . Звичайний об'єм тез встановлюється рівним 1-3 сторінкам друкованого тексту. Рідше його вказують в кількості слів чи знаків. Часто зустрічаються такі вимоги до оформлення тез: (шрифт Times New Roman, 12, інтервал одинарний, формат-документ Word), 1 сторінка друкованого тексту становить близько 45 рядків або 5-7 середніх абзаців. При цьому помітну частину займає заголовок, прізвища автора , група, факультет, де вчиться.

Алгоритм написання тез

1. Визначтеся, до якого типу будуть ставитися ваші тези і виберіть відповідну структуру.

2. Чітко уявіть собі, що буде основним результатом або висновком вашої роботи.

3. Підберіть робочу назву тез. При цьому необхідно одночасно враховувати:- Обраний вище тип тез;- Основний результат / висновок вашої роботи і її фактичний зміст, який буде описано у тезах;- Назва конференції, в якій передбачається участь. Останній пункт потрібен для того, щоб ваші тези відповідали тематиці конференції. У разі невідповідності вам відмовлять в участі. У той же час, будь-яку роботу можна представити з різних точок зору. Тому вживайте в назві ключові слова по темі конференції (звичайно, з розумом), взявши їх з назви конференції, її окремих секцій або тематики. Загалом, скажіть те, що від вас хочуть почути оргкомітет і інші учасники конференції. Пам'ятайте - назва визначає все інше зміст тез («Як яхту назвемо, так вона і попливе»).

4. Складіть структуру тез згідно обов'язковим розділам тез обраного вами типу, зазначеним вище. Подумайте, про що піде мова в кожному розділі, і напишіть його основну ідею (тезу) . Зазвичай одному розділу в тексті тез (точніше - кожній ідеї) відповідає один абзац. Якщо у вас виявилося в одному розділі декілька ідей, значить, цей розділ складатиметься з кількох абзаців. Таким чином, ви отримали докладний план ваших тез - основний зміст по кожному абзацу.

5. Уважно прочитайте написане і перевірте, чи достатньо цих розділів і абзаців для повного розкриття теми. Якщо недостатньо - допишіть. Складені вами ідеї кожного абзацу повинні бути збудовані логічно так, щоб довести основну ідею всієї роботи - результат / вивід ваших тез (самий останній розділ тез будь-якого типу), які ви визначили на етапі 2 даного алгоритму. При необхідності, поміняйте порядок проходження абзаців, уточніть формулювання. Можливо, вам захочеться внести коректування в назву роботи.

6. Уважно прочитайте вимоги до оформлення тез, звернувши увагу на їх об'єм. Виразіть його в кількості рядків відповідного шрифту і розподіліть (приблизно) цей обсяг між окремими розділами і абзацами. Таким чином, ви отримали докладний план ваших тез. Можна переходити до їх написання

7. По черзі, починаючи з першого абзацу, висловлюйте свої думки, намагаючись укластися у відведений для них обсяг. Після написання першого абзацу переходите до другого і т.д.

8. Прочитайте весь отриманий текст цілком. Відредагуйте переходи між абзацами, сам зміст абзаців. Дуже ймовірно, що в процесі написання у вас з'явилися нові міркування по тезам. Якщо вважаєте за необхідне, внесіть їх в план, починаючи з п. 4 даного алгоритму, і повторно пройдіть пп. 4-8. За обсягом окремі абзаци можуть відхилятися від початкового плану. У цьому немає нічого страшного - окрім вас цей план був нікому не відомий. Важливо, щоб основний результат / висновок вашої роботи був добре аргументований.

9. Перевірте відповідність одержаних тез заданому загальному обсягу. Якщо їх розмір дещо більше - знайдіть і скоротіть другорядні деталі, змініть окремі фрази, які допоможуть позбутися від неповних рядків та ін.

10. Оформіть тези згідно всіх вимог оргкомітету.

11. Покажіть тези науковому керівникові, своїм знайомим, щоб вислухати їхню думку щодо змісту, аргументації, стилю роботи. Внесіть виправлення та доповнення, які порахуєте істотними.

12. Відправте готові тези до оргкомітету конференції.

Деякі загальні вимоги до написання тез

• Кожне твердження (теза) повинне бути коротким і ємним.

• Кожне твердження має бути обгрунтоване або логікою, або практикою.

• Не «переписуйте» Internet і вчені статті.

• Не пишіть доповіді, реферати, теоретичні записки.

• Не прагніть розглянути в тезах вирішення проблеми, тези - це аналітична праця по обраній темі.

• Дотримуйтесь наукового стилю, менше емоцій - вище результативність.

• Навіть непідготовлений читач повинен зрозуміти ваш текст

Складання рецензії

Рецензія – це оцінка статті, книги, в якій глибоко, аргументовано дається оцінка роботи. При написанні рецензії необхідно дотримуватись таких правил:

1. Чітко вказати прізвище та ініціали автора, повну назву твору, його вихідні відомості.

2. Виявити науково–пізнавальну цінність, ідейну спрямованість роботи.

3. Вказати позитивні та негативні сторони змісту, проблему, стиль мовлення тощо.

4. Виділити художні та технічні якості, недоліки (оформлення, ілюстрації, таблиці, їхню цілеспрямованість, якість).

5. Звернути увагу на фактичні і змістовні помилки, якщо вони є.

6. Вказати, на кого розрахована робота, наскільки вона відповідає запитам та інтересам тих, на кого розрахована.

7. Зробити висновки, дати критичні зауваження. Кожне положення повинне бути обґрунтоване, конкретне, оцінка чіткою, повною, об’єктивною.

Анотація

Анотація – короткий виклад змісту книги, статті, його читацька адреса, форма та інші особливості, які не відображені у вихідних даних на титульному листі. Анотація подається разом з планом–конспектом видання або рукописом.

Основні вимоги до анотації

1. Вказуються тільки особливі ознаки змісту, тобто те, що дозволить виявити наукове та практичне значення видання, його новизну, та відмінність від інших, близьких до нього за тематикою та цільовим призначенням.

2. Не слід повторювати бібліографічні дані видання, переказувати його зміст (висновки, рекомендації, фактичний матеріал та ін.), використовувати складні звороти, вживати особові та вказівні займенники (зводити їх до мінімуму, фрази типу “автор книги розглядає, показує та ін.”).

3. Обсяг анотації не повинен перевищувати 600 друкованих знаків.

4. Склад анотацій: дані про автора – професійна належність, вчений ступінь, звання. При перекладі зарубіжної літератури вказується країна, якій належить автор.

5. Конкретна форма анотованого рукопису (якщо вона не вказана в бібліографічному описі): монографія, підручник, навчальний посібник.

Резюме

Резюме – (франц. “викладати коротко”), перелік основних висновків, які узагальнюють зміст документа, здебільшого статті, доповіді, заключний висновок із сказаного.

Головне призначення резюме – дати читачеві інформацію, на основі якої він зміг би прийняти рішення, читати або не читати статтю (книгу).

Як правило, резюме укладається автором книги (статті), розміщується або перед основним текстом за його заголовком, або в кінці роботи. Краще розмістити резюме перед основним текстом – читач в цьому разі не буде переглядати всю роботу. Якщо акцентувати увагу читача на резюме, його бажано оформити (шрифтом, форматом). У наукових журналах резюме прийнято друкувати на декількох мовах.

Наприклад: Резюме на посібник Ш.О.Амонашвілі “Психологічні основи педагогіки співробітництва”: Книга для вчителів. – К., “Освіта”, 1991. В основу посібника покладено тексти лекцій про особистісно–гуманний підхід до дитини, методи роботи вчителя з дітьми 6 років на психолого-педагогічних принципах та основах сімейного виховання. Для вчителів, методистів, керівників шкіл, студентів педвузів.

Інструкція до складання сценарію виховного заходу

1.Сценарій являє собою основу для постановки якоїсь дії, уявлення. На відміну від звичайного розповідного тексту сценарій докладно описує обстановку, сцену, дії, в яких беруть участь особи та їх діалоги. Тому перед тим, як скласти сценарій, детально продумайте всі події і сцени, які вам належить описати.

2.Сценарій може бути позбавлений зайвої літературної образності тексту. Адже його основна мета - детально описати дії персонажів і навколишнє їх обстановку таким чином, щоб учасники, що грають певні ролі, змогли найбільш точно відтворити задум сценариста. Тому, складаючи сценарій, приділіть більше уваги описовій частині дій персонажів.

3.Описуючи поведінки героїв, використовуйте дієслова в теперішньому часі, що відповідають на питання: «Що робить?», Наприклад: говорить, сідає, йде, бере і так далі. Таким чином, ви отримаєте безперервне словесний опис дії сценарію.

4.Кожен сценарій повинен містити певні етапи, які дозволять зробити описувані події більш виразними і цікавими. У самому загальному випадку намагайтеся скласти сценарій за наступною схемою: • Експозиція - знайомство з героями і обстановкою • Зав'язка • Розвиток дії • Кульмінація • Розв'язка.

5. Дайте прочитати написаний сценарій іншим людям. Якщо, прочитавши, вони скажуть, що побачили описане образною дією, значить, ваш сценарій складений бездоганно.

Приклад розробки виховного позакласного заходу у формі спортивної години Автор: вихователь групи продовженого дня Лекомцева О. М.

Федорівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Г.Т. Берегового,

Карлівського району, Полтавської області.

Спортивна година

«Мої друзі, батьки і я – за здоровий спосіб життя»