2. М.Булгаков і Україна. Роль Києва у житті Булгакова.

Дитинство і юність пройшли в Києві, на Андріївському узвозі, в будинку № 13, де тепер розташований музей Булгакова. Але до кінця 90-х років тут жила звичайна родина, тоді як шанувальники творчості Булгакова марно намагалися перетворити її на музей. А за політичні переконання Булгакова на початку 90-х років меморіальну дошку на будинку декілька разів обливали фарбою.

Булгаков закінчив Першу київську гімназію (Олександрівську, на бульварі Шевченка), пізніше (у 1916 р.) з відзнакою – медичний факультет Київського університету, став лікарем, практикував у провінції.

Улюбленими письменниками були В. Гюго, Вальтер Скотт, М. Гоголь, М. Салтиков-Щедрін.

З початком Першої світової війни Булгаков став військовим лікарем. У 1918 р. повернувся до Києва, де став свідком 10 змін влади (всього 14 – УР, Директорія, білі, червоні, німці, гетьманат, поляки). Надавав медичну допомогу численним пораненим.

У 1919 р. разом з „білими” військами відступив на південь Росії, звідки сподівався виїхати за кордон. Але через хворобу залишився у Владикавказі, де зосередився на літературній діяльності. У результаті виходить збірка – „Записки молодого лікаря”, що була першою пробою його пера.

Війна і розруха пригнічували Булгакова, він мріяв про мир та спокій, про можливість писати. З 1921 р. він оселився в Москві, у великій комуналці на вулиці Садовій. Працював редактором хроніки у приватній газеті, конферансьє, інженером у Науково-технічному комітеті, а також журналістом у залізничній газеті „Гудок”. Часто друкував різноманітні фейлетони, рецензії, огляди, статті заради мізерного заробітку.

Булгаков говорив, що творчість буває різна: справжня, правдива, від серця, вона вічна, не загине і після смерті письменника, а є й творчість заради прожиття, щоб не вмерти з голоду. Так, наприклад, він написав п’єсу „Батум” про початок революційної діяльності молодого Сталіна після натяку, що такий твір пом’якшить ставлення до нього „вождя світового пролетаріату”.

Ще один незвичний факт із життя великої, здавалося б незвичайної, людини: до 1921 року Булгаков був морфіністом, і тільки винахідливість його першої дружини, яка під виглядом морфію робила чоловікові ін’єкції звичайної дистильованої води, дала змогу поступово позбутися згубної пристрасті.

3. Новаторство творчості.

Літературну творчість М. Булгаков розпочав як прозаїк. Свої перші спроби письменник датує 1919 роком, коли були написані декілька фейлетонів на злободенні теми дня. Тоді ж Булгаков звертається і до художньої прози, упродовж 1919-початку 1920-х років створивши велику кількість оповідань, переважно автобіографічного характеру, частину яких об’єднав у тематичні цикли. Першим із них став цикл із семи невеликих оповідань „Записки юного лікаря”. У циклі відобразилися враження письменника від перших років його медичної практики в Ні кольській та В’яземській лікарнях.

1923 р. – повість „Нотатки на манжетах”(враження від років, проведених у Владикавказі, та перші кроки свого літературного становлення).

Водночас у ранній прозі М. Булгакова звучать і трагічні ноти, пов’язані із жахом від картин насилля, які він спостерігав під час громадянської війни (оповідання „Червона корона”, „Незвичайні пригоди лікаря”, „Китайська історія” та ін.)

Тоді ж Булгаков створив і свій „київський” роман „Біла гвардія” (1923-1924). Роман став першим із найзначніших за обсягом опублікованих творів Булгакова. „Як дебют письменника-початківця, -- відгукнувся тоді на появу роману відомий російський поет М. Волошин, -- його можна порівнювати тільки з дебютами Достоєвського і Толстого”. Роман створювався на основі київських вражень письменника від подій 1918-1919 років.

1924-1925 рр. – у часописі „Росія” надрукував перші дві частини роману „Біла гвардія”. Подальша публікація твору була припинена через закриття журналу. На основі роману створено п’єсу „Дні Турбінних”, що принесла йому славу видатного драматурга.

1925-1928 рр. – повість „Собаче серце”, збірка „Фатальні яйця”, „Дияволіада”, „Нотатки юного лікаря”, „Оповідання”.

У 1928 р. почав працювати над твором всього життя – романом „Майстер і Маргарита”. Його називають „ кінцевим”, Булгаков писав його до самої смерті, писав, переписував, створюючи декілька варіантів, та не побачив надрукованим за життя. З’явився роман лише у 70-х роках і відразу набув широкого розголосу. Його перекладено багатьма мовами світу, створені екранізації, театральні вистави. Щодо екранізації, то буде доречною згадка про деякі історії, пов’язані з цим. Якщо вірити публікаціям в пресі, усі попередні спроби екранізувати роман на батьківщині письменника були невдалими, та пікантності ситуації додає те, що майже всі, хто пише про це, посилаються на витівки диявола, пояснюючи таку фатальність. При цьому забувається, що кілька років тому польські кіно митці все ж таки створили цілий серіал за „Майстром і Маргаритою”, і якщо і цього разу не обійшлося без сатани, то тільки у тому, що стосувалося художньої якості фільму, бо дивитися це неподобство і справді було неможливо.