Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекція 2.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
54 Кб
Скачать
☆

Державний устрій і форма правління

Виконавча влада

На чолі держави стоїть президент, який обирається на 4 роки (може займати пост 2 терміни поспіль). Він же — голова виконавчої влади, а також головнокомандувач збройних сил.

У парі з президентом обирається віце-президент, який має замінити його у разі відставки або смерті. Він також є головою Сенату.

Головою виконавчої влади провінції є губернатор. Наступним за впливовістю органом виконавчої влади є Кабінет міністрів, голова і члени якого призначаються президентом. Він складається з таких міністерств:

  • Міністерство внутрішніх справ

  • Міністерство зовнішніх відносин, міжнародної торгівлі і культу

  • Міністерство оборони

  • Міністерство економіки і публічних фінансів

  • Міністерство федерального планування, державних інвестицій і послуг

  • Міністерство юстиції і прав людини

  • Міністерство безпеки

  • Міністерство освіти

  • Міністерство праці, служби і соціальної безпеки

  • Міністерство здоров'я

  • Міністерство науки, технології і продуктивних інновацій

  • Міністерство соціального розвитку

  • Міністерство промисловості

  • Міністерство землеробства, тваринництва і риболовлі

  • Міністерство туризму

Також до системи виконавчої влади входить генеральний секретаріат, виконавчий і технічний секретаріат, секретаріат культури, секретаріат по боротьбі з наркотиками, секретаріат інтелектуальної власності, військовий секретаріат.

Законодавча влада

Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес, що складається з двох палат: Палати депутатів (257 особи), яка обирається на 4 роки, і Сенату (72 особи), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції).

Вибори до конгресу відбуваються за прямим голосуванням. Парламент оновлюється частинами (половина Палати депутатів і третина Сенату) кожні два роки. Кількість обрань на посаду депутата чи сенатора необмежена.

Законність рішень Конгресу перевіряє Генеральна аудиторська служба.

Збройні сили

Головнокомандувачем Збройних Сил Аргентини є президент. Також керуванням ними займається Міністерство Оборони.

Збройні сили Аргентини складаються з сухопутних військ, військово-повітряних сил та військово-морських сил. Водні території охороняє Берегова охорона, а прикордонні райони — Національна жандармерія, що підпорядковується Міністерству внутрішніх справ; обидві служби також знаходяться під контролем Міністерства оборони.

У кожній провінції є власна поліція, що працює разом з Федеральною поліцією, яка займається розслідуванням злочинів федерального масштабу.

Адміністративний поділ

Аргентина складається з 23 провінцій і федерального округу Буенос-Айрес. Більшість провінцій в свою чергу поділяються на департаменти, а ті — на муніципалітети. Провінція Буенос-Айрес поділяється на округи.

Усі провінції мають власні конституції та органи виконавчої, законодавчої і судової влади, але водночас підкоряються і федеральним законам. На чолі провінції стоїть губернатор, який обирається на 4 роки.

Транспорт

Основний транспорт — автомобільний, морський, залізничний.

Аргентина має більше 600 тисяч км асфальтованих шляхів у межах міст і 37 тисяч км поза їх межами. У країні налічується більше 8 млн автомобілів.

Істотну роль відіграє водний транспорт — більша частина імпорту потрапляє в Аргентину водним шляхом. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів.Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Великі морські порти: Росаріо, Ла-Плата. Естуарій Ла-Плата і ріки Парана, Уругвай і Парагвай, що впадають у нього, утворюють систему судноплавних шляхів протяжністю близько 11 000 км.

Всі провінції Аргентини пов'язані мережею залізниць, загальна протяжність яких становить 31,9 тис. км, ще 10 тис. км не використовуються. 1990 року залізниці було приватизовано, після чого вони використовуються майже виключно для вантажних перевезень.

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно державною авіакомпанією «Aerolíneas argentinas». Основний центр повітряного сполучення — столиця країни

Туризм

У 2006 на туристичну галузь Аргентини припадало 7,41% ВВП. Згідно з даними Всесвітньої туристичної організації у 2010 році країну відвідало 5,17 млн іноземних туристів, що принесли 3,3 мільйони доларів до державної казни. Аргентина є другою за туристичною популярністю країною у Південній Америці (після Бразилії).

Найпопулярнішою туристичною атракцією Аргентини є місто Буенос-Айрес. У 2007 році його відвідали 5 250 000 туристів. Іншими туристичними центрами є водоспад Ігуасу

Аргентина має багато гірськолижних курортів, найвизначнішими з яких є Барілоче та Лас-Леньяс.

На атлантичному узбережжі Аргентини знаходяться відомі морські курорти, зокрема Мар-дель-Плата.

Спорт

Найпопулярнішим видом спорту в Аргентині є футбол. Збірна Аргентини з футболу здобула 25 великих міжнародних титулів в тому числі два Кубки світу з футболу, дві золоті олімпійські медалі і чотирнадцять Кубків Америки з футболу. В країні 331 811 зареєстрованих футболістів, і їх кількість збільшується завдяки участі дівчат і жінок в цьому виді спорту, які організували свій власний національний чемпіонат з 1991 року та зуміли заволодіти південноамериканським кубком чемпіонів у 2006 році. А більше тисячі аргентинських гравців (чоловіків) грають за кордоном, більшість, з них, в європейських футбольних лігах.

Аргентинська футбольна асоціація була утворена в 1893 році і є найстарішою національною футбольною структурою у світі. А футбольний турнір (чемпіонат) в Аргентині розпочався в 1891 році і став третім у футбольній історії, після Англії та Нідерландів.

Серед інших видів спорту, що культивуються в Аргентині — хокей на траві (особливо серед жінок), теніс, автоперегони, бокс, волейбол і гольф. Автоперегони займають важливе місце в симпатіях аргентинців, в першу чергу, завдяки Хуану Мануель Фанхіо — видатного спортсмена в цьому виді спорту, який здобував у 1950-х роках, п'ять світових титулів у Формулі 1.

У світі відома й аргентинська школа боксу, що дала близько 30 успішних боксерів. Найпомітніший Карлос Монсон, який панував в середній вазі між 1970 — 1977 роках, а загалом, боксери на Олімпійських іграх здобули 7 золотих медалей, 7 срібних і 10 бронзових.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]