2.2. Основні властивості питної води

Із різноманітних фізичних властивостей води, при аналізі питної води, обираються такі, які мають найбільший вплив на здоров’я людини.

На підставі статті 28 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 р., нормування показників якості питної води проводиться шляхом встановлення цих показників у державних стандартах на питну воду. В даний час в Україні якість води централізованого питного водопостачання регламентується ДСТом 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю». У разі невідповідності води стандартам проводиться її очищення та знезараження. Очищення води - звільнення води від зважених часток, каламутності, від невластивих їй кольору, запаху та присмаку, від надмірного вмісту солей і газів, ізотопів речовин.

Згідно з нормативними вимогами, всі властивості питної води можна розділити на такі основні групи:

• органолептичні фізичні показники;

• органолептичні хімічні показники;

• епідемічні показники;

• радіологічні показники.

2.2.1. Органолептичні фізичні показники води

Органолептичні показники води - це ознаки, які сприймаються органами почуттів людини та оцінюються за інтенсивністю їх прояву. Їх поділяють на фізичні та хімічні. Фізичні органолептичні показники: запах, смак, кольоровість, прозорість. Це властивості питної води, які кожна людина може перевірити самостійно, використовуючи власні органи чуття.

2.2.2. Органолептичні хімічні показники води

До органолептичних хімічних показників води відносяться водневий показник рН, загальна мінералізація, жорсткість, лужність, окислюваність, концентрація розчинених органічних і неорганічних речовин - нафтопродуктів, поверхнево-активних речовин. Що стосується відслідкування хімічно-органолептичних показників, тобто наявності речовин, які зустрічаються в природних водах або додаються до води в процесі обробки, то слід зазначити, що для цього потрібне складне лабораторне обладнання.

2.2.3. Епідемічні показники питної води

Вода є ідеальним середовищем для розвитку численних форм бактерій, найпростіших і вищих організмів. Деякі з мікробів, які розвиваються у воді, є розповсюджувачами «водних інфекцій», до числа яких відносять збудників черевного тифу, паратифів, холери, дизентерії. Вода може бути переносником різного роду зародків глистів, найпростіших, великої кількості форм патогенних організмів.

2.2.4. Радіологічні показники питної води

Джерелами надходження радіоактивних речовин у водні об'єкти є мінеральні та геотермальні води, які формуються в безпосередній близькості від природних покладів радіоактивних руд, рідкі та тверді радіоактивні відходи. При порушенні умов переробки та зберігання радіоактивних матеріалів, викидах та аваріях на радіаційних об'єктах не тільки на території України, але й на більш віддалених точках поверхні Землі, вода може бути збагачена радіоактивними речовинами, тяжкими іонами води.

2.3. Вода, яка прийшла в наш дім

Для використання природної води в якості питної проводиться очищення відповідно до нормативних вимог для нормалізації всіх показників властивостей питної води, про які йшлося вище.

Досягнення нормативів органолептичних фізичних та хімічних показників питної води відбувається поетапно. Щоб у систему водопостачання не потрапили риба, сміття і різні великі предмети, на шляху води ставлять фільтр грубої очистки - сітку. Неприємний смак і запах на вітчизняних очисних спорудах вилучаються за допомогою аерації - насичення води киснем повітря. Для цього воду розбризкують за допомогою ряду фонтанів або пропускають через сітку. Це сприяє видаленню розчинених у ній газів, наприклад сірководню. Потім проводять перше хлорування.

Епідемічні показники питної води стабілізують через дезінфекцію, яка направлена на знищення хвороботворних мікроорганізмів і вірусів. Незважаючи на високу ефективність піщаних фільтрів для видалення з води мікробів і вірусів, повністю вода від них не звільняється. Додатковий етап очищення - друге хлорування води - руйнує будь-які мікроорганізми, що залишаються після фільтрування через пісок. На всіх водоочисних станціях України використовують хлор, який, будучи сильним окислювачем, вбиває небезпечні мікроорганізми. Хлор додається в надлишку, в порівнянні з рівнем, при якому гинуть всі мікроорганізми, захищаючи тим самим воду від будь-якого нового джерела забруднення на її шляху до споживача.

До недоліків хлорування належить можливість взаємодії хлору з розчиненими у воді вуглеводнями з утворенням хлорованих вуглеводнів, деякі з них канцерогенні.

Радіологічні показники питної води нормалізувати найважче. Не існує жодного унікального способу, здатного очистити воду від усіх шкідливих домішок відразу. До цього питання необхідно підходити комплексно. Іонний метод - фільтрація води через іонообмінні смоли - іоніти. Проходячи через іоніт, забруднюючі речовини вступають в реакцію обміну і осідають. Проблема у тому, що майже для кожної «зайвої» у воді речовини потрібен свій іоніт. Зазвичай, на вітчизняних водоочисних спорудах у якості іонітів використовують солі алюмінію або заліза. Утворюється пластівчаста маса гідроксиду алюмінію або заліза, яка захоплює частки домішок. На цій стадії очищення додають активоване вугілля для видалення з води інших хімічних речовин. Після відстоювання воду фільтрують через шар піску та сітчасті фільтри. Але таким чином вилучаються з води лише частина хімічних сполук та радіонуклідів. Для очищення від решти потрібний більш розширений набір іонітів. Досягнення норм показників радіологічного забруднення питної води на вітчизняних водоочисних спорудах є найскладнішим.