2.6. Тромчук о.Ю. Механізм управління прибутком підприємства

На початку даної статті автор вказує, що основна ціль будь-якої підприємницької діяльності в ринковій економіці полягає у досягненні позитивного економічного ефекту у вигляді прибутку. Проте в сучасних українських реаліях спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що призводить до збиткової діяльності багатьох підприємств. Таким чином, виникає потреба, при управлінні прибутком підприємства, у вдосконаленні методів оцінки, прогнозування і планування прибутку підприємства.

Також автором зазначається, що проблематику управління прибутком досліджено у роботах таких вітчизняних та іноземних видатних вчених як Н.М. Ушакова, В.І. Аранчія, В.А.Сідуна, Ю.В.Пономарьова, Н.В. Бутенка, А.І.Бланка, А.А. Мазаракі, Б.Є.Грабовецького, В.О.Меца , М.Х. Мескона  та ін.

Автор даної статті вважає, що дослідження формування прибутку, рентабельності підприємства, витрат,  валових доходів, є найважливішим чинником при прийнятті організаційних і господарсько-управлінських рішень, створює сприятливі умови для реалізації планів і програм по збільшенню прибутковості підприємства. Варто додати, що, знову ж таки, на думку автора головною метою політики управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємства на цей момент і в перспективі. Звичайно, що при успішній гармонізації інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства. Після чого виділяється ряд завдань, який стоїть перед системою управління прибутком підприємства.

Далі автором наголошується, що в процесі своєї діяльності підприємство повинно проводити політику максимізації прибутку, що включає в себе: управління формуванням прибутком та управління розподілом прибутку. Після чого деталізуються етапи, на які поділені ці дві основні цілі(управління формуванням та розподілом прибутку).

Як висновок, можна сказати, що у сучасних вітчизняних складних економічних реаліях для ефективного управління підприємством вцілому, зокрема й прибутком необхідно вдосконалювати існуючі інструменти управління і ефективно виконувати дві основні задачі: ефективно управляти формуванням прибутком і, як наслідок, його розподілом.

2.7. Арапочкіна а. Особливості управління прибутком підприємства

На початку даної статті автором зазначається, що прибуток є однією з найважливіших фінансових категорій. Ця категорія відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і свідчить про обсяг і якість виготовленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Логічним припущенням автора є те, що значна роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників та персоналу, а також держави визначають необхідність дослідження питань ефективного управління прибутком підприємства.

Також автором зазначається, що значну увагу питанням формування та використання прибутку підприємств приділено в працях наступних вчених-економістів: І.О. Бланка, М.Д. Білика, С.М. Баранцевої, Г.Г. Кірейціва, С.В. Мішиної, В.В. Худи та інших.

Далі автор виражає думку про те, що процес управління прибутком являє собою управлінську діяльність по розробці та прийнятті ефективних управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування та розподілу і використання на підприємстві з метою максимізації добробуту власників підприємства в поточному та плановому періодах. Після чого згадуються твердження(які, до речі, були наведені в одній із статей вище) про вплив різноманітних факторів на процес формування прибутку, які при цьому поділяються на внутрішні та зовнішні. Надалі автором деталізуються дані фактори, їх вплив на кінцевий результат діяльності підприємства та яким чином їх слід враховувати в процесі управління фінансовими результатами підприємства.

Також у статті наголошується те, що політика управління прибутком повинна, ясна річ, бути спрямована на максимізацію розміру позитивного фінансового результату за допомогою зростання обсягів діяльності підприємства, ефективного управління витратами, підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази, оптимізації складу та структури обігових коштів, підвищення продуктивності праці та системи управління господарюючим суб’єктом взагалі.

Як висновок, автором узагальнюється вищевикладений матеріал та зазначається наступне твердження про те, що оптимальне управління структурою прибутку дозволяє підприємству запобігти банкрутству, сприяє перспективам виходу на міжнародні ринки. Тому, проблема управління прибутком підприємства набуває усе більшого значення, оскільки саме тут концентрується ефект усієї господарської діяльності кожного підприємства. Крім цього величина прибутку впливає на формування фінансових ресурсів підприємства, збільшення його ринкової вартості, ефективність діяльності підприємства опосередковано сприяє економічному розвитку держави.