Симптоми професійного вигорання

До першої групи відносять психофізичні симптоми:

• відчуття постійної втоми не тільки ввечері, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);

• відчуття емоційного і фізичного виснаження;

• зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища (відсутність реакції зацікавленості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);

• загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

• частий безпричинний головний біль; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

• різка втрата або різке збільшення ваги;

• повне або часткове безсоння;

• постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом всього дня;

• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

• помітне зниження зовнішньої та внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Друга група об’єднує соціально-психологічні симптоми:

• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

• часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замкнення у собі);

• постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (відчуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

• відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

• відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «щось не вдасться» або «я не впораюся»;

• загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (за типом «як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Третя група — поведінкові симптоми:

• відчуття, що робота стає все важчою і важчою, і виконувати її — все важче і важче;

• співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

• постійно, без необхідності, бере роботу додому, але і вдома її не робить;

• керівникові важко ухвалювати рішення;

• відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;

• невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, не відповідна до службових вимог витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

• дистанційність від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;

• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів.

Симптоми професійного вигорання організацій:

• неадекватно підвищується плинність кадрів (від 100% і більше на рік, тобто, протягом року звільняються практично всі співробітники, а деякі працюють менше року);

• знижена мотивація працівників до праці, занадто часті «перекури» і «чайні перерви» (більше 30 % від загального обсягу робочого часу; кількість «перекурів» у «вигорілих» співробітників збільшується в 3-4 рази);

• співробітники із симптомами хронічної втоми, професійного вигорання, витрачають на звичайну роботу на 40 % більше часу ніж звичайно;

• занадто висока конфліктність персоналу і важка атмосфера в організації.

Наслідки вигорання для організації:

• зменшення включеності співробітників в роботу;

• зниження задоволеності працею;

• збільшення плинності кадрів;

• погіршення соціально-психологічного клімату в колективі;

• збільшення несприятливих фізичних і емоційних симптомів;

• погіршення якісних і кількісних показників роботи;

• збільшення компенсацій на забезпечення здоров'я співробітників.

Можна ще дуже багато розповідати про синдром емоційного вигорання. Але хочеться звернути вашу увагу на те, що все, про що говорилось вище, - наслідки стресу. Давно доведено, що без стресу жива істота просто гине, однак, занадто часте перебування в стресових ситуаціях різного ступеню «токсичне» для людської психіки. Тому кожному з нас потрібно визначити для себе і постаратися встановити той рівень напруження, який необхідний для нашого благополучного існування.