1. Роль психологічних знань у життєдіяльності людини

Навіщо вивчають психологію? Всі ми живемо серед людей і волею обставин повинні розуміти, враховувати їх психологію, а також індивідуальні особливості психіки особистості. Всі ми певною мірою психологи. Але наша життєва психологія тільки збагатиться, якщо ми доповнимо її науковими психологічними знаннями.

Психологічні знання необхідні для:

• глибшого розуміння себе та інших;

• самовдосконалення, пристосування до змін у навколиш- ньому середовищі;

• виховання власних дітей та управління підлеглими у ко- лективі;

• підвищення ефективності власної професійної діяльності.

Усім важливо зрозуміти, чого хоче, що може оточення, як орієнтуватися в індивідуальності особистості, мотивах ії поведінки, пам’яті, мисленні, характері і темпераменті. Не маючи таких орієнтирів у складних процесах міжособистісної взаємодії спілкування, доводиться часто йти всліпу, допускаючи помилки і нетактовність, набуваючи ворогів там, де могли б бути друзі. Не менш важливо зрозуміти свої можливості, переваги і недоліки, іншими словами, вміти психологічно правильно характеризувати самого себе як особистість. Цим завданням і відповідає система психологічних знань. Психологія потрібна людині, так би мовити, для особистих цілей, щоб зрозуміти стан своєї душі, а при необхідності свідомо вносити в нього зміни (аутотренінг, медитація тощо); вона необхідна батькам і педагогам, щоб знати, що відбувається у свідомості дітей, надавати їм першу психологічну допомогу, коректувати їх психологічний розвиток; вона просто необхідна діловій людині для того, щоб приймати відповідальні рішення з урахуванням психологічного стану партнерів, вміло впливати на їх симпатії і антипатії, переконання і смаки; без неї також не обійтись інженеру, вирішуючи завдання надійності дій операторів.

2. Предмет психології як науки

Психологія має особливі якості порівняно з іншими науковими дисциплінами. Як системою знань нею користується небагато людей. Однак із тими явищами, що вивчаються цією наукою (інтереси, емоції, воля, характер, сновидіння тощо), стикаються всі.

Термін “психологія“ утворений від грецьких слів “psyche” (душа) і “logos” (вчення, наука) і вперше з’явився тільки у 17 ст. у роботі німецького філософа Х. Вольфа.

Отже, психологія – це “наука про душу“. Таке визначення було доповнено висловом “наука про свідомість” (17-19 ст.). Третій етап” (20 ст.) розвитку психології – як “наука про поведінку”. На сучасному етапі розвитку психологічної теорії під психологією розуміють науку, що вивчає закономірності розвитку і функціонування психіки.

Психологія як наука має ряд особливостей:

• психологія є наукою про найскладніше, що поки відоме людству,  вона має справу із психікою;• завдання психології складніші, ніж завдання будь-якої іншої науки, оскільки тільки в ній поєднуються об’єкт і суб’єкт пізнання;

• психологія є однією із наймолодших наук (самостійна наука з 19 ст.);

• психологія має унікальне практичне значення для людини.

Предметом психологічної науки є психіка людини: відчуття і сприймання, уява і пам’ять, спілкування і поведінка, свідомість і мова, здібності, якості особистості тощо.

Отже, душа, психіка – це внутрішній світ особистості, який виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом, в процесі активного відображення цього світу. Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як дзеркало, чи фотоапарат). Тому психіка – “суб'єктивний образ об'єктивного світу”.

Психіка характеризується активністю, складовими частинами якої є спонукання, активний пошук найкращого варіанта рішення, добір варіантів можливої поведінки. Активне регулювання поведінки передбачає механізм зворотного зв'язку, тобто оцінку поведінки мозком з точки зору поставленого завдання. За допомогою механізму зворотного зв'язку відбувається порівняння результату дії з образом, виникнення якого випереджає цей результат, передбачає його як своєрідну модель дійсності.

Вищою інтегральною формою психіки є свідомість.

Більша частина процесів, що відбувається у внутрішньому світі людини, нею не усвідомлюється, але в принципі кожен з них може бути усвідомленим. Для цього потрібно виразити його словами – вербалізувати. У психіці виділяють:

1. Підсвідоме – ті уявлення, бажання, дії, прагнення, які зараз пішли із свідомості, але потім можуть повернутися до неї.

2. Власне несвідоме – таке психічне, що ні за яких обставин не стане усвідомленим (інстинкти, інтуїція, автоматизми, лунатизми, гіпноз, гарячка тощо). Зігмунд Фрейд вважав, що несвідоме  це не тільки ті процеси, на які не спрямовується увага, скільки переживання, що пригнічуються свідомістю, проти яких свідомість висуває могутні бар'єри (психологічний захист).

Отже, несвідома сфера теж є предметом психології, що допомагає виявити характер відповідності дійсних мотивів, установок і орієнтацій особистості.

С т р у к т у р а п с и х і к и л ю д и н и

Психіка складна і багатогранна за своїми проявами. Виділяють три великі групи психічних явищ, а саме: