Тема 8 лікувальна фізкультура при захворюваннях центральної і периферичної нервової системи

Актуальність. Судинні захворювання мозку посідають провідне місце серед захворювань нервової системи і є частою причиною смерті, тимчасової чи сталої втрати або зниження працездатності. Провідними симптомами, які визначають втрату працездатності хворих з резидуальними явищами інсульту, майже завжди є порушення рухів та мовлення. Тому у лікуванні хворих з наслідками інсульту основну увагу слід приділяти саме цим порушенням. Через кілька днів після інсульту починає відновлюватися м’язовий тонус паралізованих кінцівок. При цьому у руці підвищується тонус м язів –згиначів, а в нозі-розгиначів, що призводить до виникнення характерної пози Верніке - Манна. Нерівномірне підвищення тонусу згинальних та розгинальних м’язів надалі веде до утворення згинальних контрактур у суглобах руки та розгинальних – у суглобах ноги. Відновлення м’язового тонусу поєднується з підвищенням сухожильних та періостальних рефлексів і розширенням рефлексогенних зон. Поряд з підвищенням рефлексів відбувається і їх порушення, виникають захисні рефлекси, синкінезії. Периферичний параліч – ураження периферичного нейрона на будь-якому його рівні супроводжується руховими, рефлекторними та трофічними порушеннями.

Застосування засобів ЛФК у неврологічній клініці є основним методом відновної терапії.

Учбові цілі заняття

Ознайомитись, мати уявлення про клініко-функціональне обґрунтування засобів ЛФК при захворюваннях центральної і периферичної нервової системи.

Знати – причини, які сприяють формуванню м’язово - суглобових контрактур при центральних та периферичних паралічах (парезах), механізми дії засобів ЛФК на м’язи - агоністи та антагоністи; принципи надання пози при лікуванні положенням.

Вміти використовувати пасивні рухи у верхніх та нижніх кінцівках; прийоми масажу відповідно тонусу м’язів агоністів та антагоністів; визначати ефект використання ЛФК в реабілітації хворих.

Оволодіти: навичками описового і демонстративного надання корегуючих положень, виконання пасивних і активних спеціальних вправ , оперативного контролю адекватності фізичних навантажень у хворих з захворюваннями центральної і периферичної нервової системи.

Структурно-логічна схема змісту теми

1. Об’єктивізація рухових порушень при первинному контролі для вибору адекватних засобів лфк

Сила м’язів оцінюється в балах:

• 0-м’язова напруга при пальпації не визначається;

• 1- -„- визначається пальпаторно

• 2-денервовані м’язи переміщують сегмент кінцівки в горизонтальній площині з допомогою,

• 3- –„- без допомоги;

• 4 - -„ - з подоланням опору;

• 5-денервовані м’язи переміщують сегмент кінцівки знизу вверх без допомоги;

• 6 – -„- з подоланням опору

Тонус мязів визначається:

• пальпаторно і порівнянюється зі здоровими кінцівками;

• міометрією - поява вдавлення у м’язі при накладанні певної ваги

• міотонометрією - величинами міотонометра;

• опором пасивним рухам –( при підвищеному тонусі - за типом „зубчатки” або складного ножа, при зниженому тонусі – зменшення, або відсутність опору ).

Амплітуда рухів в суглобах денервованих кінцівок визначається кутометрією

Атрофія рухового апарату визначається :

• візуально;

• пальпаторно;

• вимірюванням обхватів і порівнянням їх в динаміці

Рефлекси (нормальні і патологічні) і сінкінезії ( глобальні та імітаційні)

Здатність виконувати побутові навички (дод. 5)

Продовження схеми (1)