Порядок розрахунку оптової та роздрібної ціни

Оптова ціна — ціна відпускна, по якій підприємства фірми й інших суб'єктів, що хазяюють, незалежно від підпорядкованості і форм власності, реалізують (відпускають, продають) продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання всім покупцям, крім населення. Включає: ? повну собівартість продукції (з податками і неподатковими платежами); ? прибуток (нормативну рентабельність); ? непрямі податки (наприклад, акцизи, податок на паливо, на додану вартість, на експорт і ін.). Повинна забезпечувати нормально працюючому підприємству відшкодування витрат виробництва, внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди, фінансування інших витрат і одержання прибутку. До переходу до ринкових відносин використовувалися два її види: Оптова ціна підприємства, по якій виготовлювач реалізовував свою продукцію безпосередньо чи споживачу збутовим організаціям; Оптова ціна промисловості, по якій оптові (постачальницько-збутові й ін.) організації продавали її споживачу. Оптова ціна промисловості включала ціну підприємства, податок з обороту і націнку постачальницько-збутових організацій. В даний час вона встановлюється за згодою сторін (покупця і продавця) з урахуванням попиту і чи пропозиції декларується в органи ціноутворення, що реєструють неї. Порядок декларування цін встановлюється урядом, виходячи з економічної і соціальної значимості товару. Можуть установлюватися граничні коефіцієнти підвищення чи цін граничні рівні рентабельності. Роздрібна ціна (фіксована або вільна)– ціна по якій товар реалізується населенню. Фіксована – установлюється органами ціноутворення, вільна – формується роздрібними торговцями (іншими господарюючими суб’єктами) виходячи з: • ціни відпускної підприємства-виробника; • ціни, сформованої споживачем, який здійснює ввіз продукції (товару) в державу; • сплаченої оптової надбавки (при закупівлі у оптових постачальників); • торгівельної надбавки, яка самостійно визначається роздрібними торговими та іншими підприємствами, виходячи з планових витрат обігу; • встановлених податків і неподаткових сплат; • необхідного прибутку.

Тема 18. Цінова політика підприємства

18.2. Політика ціноутворення на підприємстві

Формування ціни на конкретний товар є найважливішою складовою товарної політики підприємства. Розробкою цінової політики на підприємстві займаються вищі посадові особи, тому що рівень цін на товари в кінцевому підсумку визначає і основні фінансово-економічні результати діяльності фірми. Отже, ціна повинна бути ­встановлена на такому рівні, щоб відшкодувати витрати і забезпечити одержання певного прибутку.

 

1 Вибір мети і постановлення завдань щодо ціноутворення

2 Визна-чення попиту

3 Оцінення витрат ви-робництва

4 Аналіз конку-рентів

5 Вибір ме-тоду ціно-утворення

6 Вста-новлення кінцевої ціни

Рис. 18.2. Послідовність розроблення і розрахунку ціни

 

Ціноутворення – це процес формування ціни на конкретний товар. Знаючи, з яких елементів складається ціна, можна говорити і про сам процес утворення ціни, тобто про ціноутворення. Як і будь-який процес, він складається з декількох етапів, що послідовно здійснюються один за одним (рис. 18.2)

Вибір мети. Фірма повинна насамперед визначити, яку мету вона ставить при виробництві та продажі конкретного товару. Коли чітко визначені мета і положення товару на ринку, простіше і легше сформувати комплекс маркетингу і установити ціну. Починати треба з вибору мети. Можна виділити три основні цілі цінової політики маркетингу (Салимжанов, 1996):

• забезпечення збуту (або виживаність);

• максимізація прибутку;

• утримання ринку.