5. Класифікація методів виховання.

Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Й. Ф. Гербарта. Теорію виховання збагатили російські педагоги П .П. Блонський, М. М. Пістрак, котрі рекомендували застосувати щоденне вправляння в поведінці, позакласне читання, приклад дорослих.

Поступово виникали все нові методи виховання. Кажуть, що їх існує до чотирьох тисяч, а вчителі та класні керівники володіють лише 15-ма. При такій великій кількості методів виховання існували різні підходи до їх класифікації:

1. Н. І. Болдирев, Н. К. Гончаров, Ф. Ф. Корольов — переконання, вправляння, заохочення і покарання.

2. Т. А Ільїна, І. Т. Огородников — переконання, організація діяльності учнів, стимулювання поведінки.

3. І. С. Мар'єнко, М. Д. Ярмаченко — пояснювально-репродуктивний метод, проблемно-ситуаційні методи, привчання і вправляння, стимулювання, гальмування, керівництво самовихованням учнів.

Кожна наукова класифікація визначає загальну ознаку, що становить предмет класифікації. Деякі класифікації більш придатні для вирішення практичних завдань, інші представляють тільки теоретичний інтерес. Це дозволяє і початківцю, і досвідченому педагогу зробити свій вибір на користь тієї чи іншої класифікації.

В.А. Караковський пропонує класифікацію методів, вибираючи в якості основного критерію провідний засіб виховання:

1. Виховання словом.

2. Виховання справою.

3. Виховання ситуацією.

4. Виховання грою.

5. Виховання спілкуванням.

6. Виховання відносинами.

У класифікації С. А. Смирнова, де предметом виховання виступає соціальний досвід дитини, виділені наступні групи методів:

- Методи формування соціального досвіду дітей;

- Методи осмислення дітьми свого соціального досвіду, мотивації діяльності і поведінки;

- Методи самовизначення особистості дитини;

- Методи стимулювання і корекції дій і відносин дітей у виховному процесі.

В російській педагогіці популярні класифікації методів виховання за В. О. Сластьоніним, Г. І. Щукіною.

В. О. Сластьонін розподіляє їх на чотири групи: перша – методи формування свідомості особистості, в основі яких лежить слово педагога; друга – методи організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки, які грунтуються на практичних діях вихованців; третя – методи стимулювання діяльності та поведінки, які в своїй основі мають емоційні аспекти засобів стимулювання; четверта група – методи самовиховання.

У класифікації Г. І. Щукіної головним критерієм є функція методу по відношенню до діяльності, тому автор виділяє наступні групи методів:

- Методи формування свідомості;

- Методи формування позитивного досвіду поведінки в процесі діяльності;

- Методи стимулювання діяльності.

Найбільш поширеним групуванням методів виховання за їх ознаками є класифікація Ю.К. Бабанського:

2.Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності

Методи стимулювання й мотивації інтересу до навчання				Методи стимулювання й мотивації обов’язку і відповідальності
Створення ситуації зацікавленості	Пізнавальні ігри	Навчальні дискусії	Роз’яснення мети вивчення предмета		Заохочення та покарання