2. Сторони і договору. Їхні права та обов’язки

Виходячи з визначення договору складського зберігання, даному в ЦК, сторонами договору є товарний склад і поклажодавець.

Поклажодавцем може бути будь-яка юридична особа, а також фізична особа-підприємець.

Щодо іншої сторони, то товарним складом визнається організація, підприємницька діяльність якої полягає у здійсненні зберігання і наданні пов’язаних з ним послуг⁶. У розумінні ч. 2 ст. 936 ЦК України товарний склад є професійним зберігачем і несе всі обов’язки, які покладені на професійних зберігачів. Такої ж думки притримується Бічкова С. С., яка зазначає, що товарний склад слід розглядати як юридичну особу, яка здійснює підприємницьку діяльність у формі зберігання (на­приклад, елеватори, продуктові склади, склади готової продук­ції, будівельні склади тощо), тобто він є так званим професійним зберігачем⁷.

Товарні склади можуть зберігати найрізноманітніші речі. Разом із тим, деякі види майна потребують спеціальних умов зберігання. Тому значна частина товарних складів спеціалізується на зберіганні лише певних видів речей, що, як правило, отримує відображення у назві товарного складу. Наприклад, товарні склади, що зберігають овочі та фрукти - ововочефруктосховищами, нафту - нафтосховищами тощо.

У деяких випадках необхідність зберігання майна випливає з вимог чинного законодавства. Так. товари, що перетинають митний кордон України, повинні пройти митне оформлення, до здійснення якого власник не може користуватися та розпоряджатися товаром в Україні (якщо товар ввозиться в Україну) або поза її межами (якщо товар вивозиться).

Як уже зазначалося, незважаючи на те, що головним завданням товарних складів є зберігання, вони також можуть здійснювати ряд операцій, які супроводжують цей процес. Так наприклад, з товарами, що зберігаються на складі, можуть проводитися певні операції для забезпечення їх зберігання (чищення, провітрювання, фарбування, боротьба зі шкідниками, подрібнення партій, сортування, пакування, тестування тощо).

Одним із видів товарного складу відповідно до ч. 2 ст. 956 ЦК є склад загального користування. Законодавець виділив цей вид складу серед інших, поклавши на останній обов’язок приймати товари на зберігання від будь-якої особи, тобто надавати послуги зі зберігання кожному, хто до нього звернеться, не маючи права надавати переваги одній особі перед іншою щодо укладення договору зберігання, а також стосовно розміру оплати за зберігання, крім випадків, передбачених актами цивільного законодавства. Вказаний обов’язок може покладатися на зберігача законом чи іншим нормативно-правовим актом, а також ліцензією. Так наприклад, згідно зі ст. 25 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад є складом загального користування і зобов’язаний приймати зерно на зберігання від будь-якої особи.

Разом з умовами договору права та обов’язки сторін за договором складського зберігання складають його зміст. Перелік прав і обов’язків сторін дає ЦК статтях параграфу 2 глави 66. Так найперші обов’язки сторін випливають з самого визначення договору: товарний склад зобов’язується зберігати переданий йому поклажодавцем товарі повернути цей товар у схоронності, а поклажедавець, у свою чергу, має обов’язок оплатити ці послуги зі зберігання товару.

Аналізуючи норми ЦК можна зробити висновок, що більша кількість обов’язків покладається на товарний склад. Саме той фактор, що товар знаходиться у товарному складі, й зумовлює обов’язки складу, які так чи інакше стосуються прийнятого товару. Так, товарний склад зобов’язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану (ч. 1 ст. 959 ЦК). Можна розглядати як обов’язок також і видачу поклажодавцеві відповідного складського документу при прийнятті товару на зберігання. Уже після того, як товар було прийнято закон зобов’язує товарний склад надавати поклажодавцю можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти про­би та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схо­ронності (ч. 2 ст. 959 ЦК України).

Окремо можна назвати обов’язки, які випливають із суті надаваних послуг. Тут мається на увазі, що товарний склад повинен забезпечити належні умови для зберігання товару та його цілісності, тобто вживати всіх заходів для того, щоб уникнути пошкодження, втрату товару тощо. ЦК у ст. 690 містить обов’язок товарного складу самостійно негайно змінити умови зберігання товару та вжити відповідних невідкладних заходів, а також повідомити про них поклажодавця, коли такі зміни необхідні для забезпечення схоронності товару. Якщо ж пошкодження товару все ж таки мають місце, то склад зобов’язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця. При цьому товарний склад не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Обов'язки поклажодавця, окрім вже названого обов’язку оплати послуг зі зберігання, загалом можна звести до наступних: подати складу документи, що засвідчують якісні характери­стики товару; забрати товар зі складу після закінчення строку його збері­гання; оплатити вартість бланків складських документів тощо. Також поклажедавець зобов’язаний заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання, якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений сторонами. Інакше, тобто у разі відсутності такої заяви від поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

Слід зазначити , що обидві сторони мають право при поверненні товару вимагати його огляду та перевірки якості. У такому разі витрати, пов’язані з оглядом речей, покладаються на сторону, яка вимагала огляду та перевірки.

Поклажодавець має право вимагати одержання лише частини товару, переданого на зберігання. При цьому на товар, який про­довжує зберігатися на сертифікованому товарному складі, склад зо­бов'язаний видати нове складське свідоцтво після погашення ра­ніше виданого.

Інші права поклажодавця пов’язані зі складськими документами. Так ст. 963 ЦК містить положення про те, що володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі, володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом, володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.