6. Кількість води, яку поглинає насіння при набубнявінні

(в % до повітряносухої маси) (Гребинський, 1961)

Насіння	Кількість води	Насіння	Кількість води
Пшениця	47,7	Сочевиця	93,3
Жито	64,7	Вика	75,4
Овес	76,3	Горох, боби, квасоля	114,0
Ячмінь	517,4	Льон	160,6
Просо	38,2	Буряки кормові	65,2
Кукурудза	44,0	« цукрові	168,0
Коноплі	43,9	Конюшина лучна	143,0
Соняшник	56,5	Тимофіївка	80,0
Рапс	51,0	Тонконіг	90,0
Люцерна	56,0	Мак	91,0

Швидкість поглинання води при набубнявінні у різного насіння неоднакова. Так, насіння гірчиці, редиски, капусти поглинає воду протягом кількох годин, а люпину — кількох днів.

Насіння білої акації може лежати у воді 30 років, перш ніж почне проростати. Якщо набубнявіле насіння добре провітрюється, то воно швидше поглинає воду, ніж повністю занурене в неї.

Це свідчить про тісний зв’язок процесів поглинання води і дихання.

Насіння проростає при температурі вищій за 0° С. Мінімальна температура для проростання насіння жита, пше­ниці, ячменю, вівса, вики, сочевиці, гороху, горошку, моркви, брукви, рижію, конопель, гірчиці 1-2° С, кукурудзи, проса, сої — 8-10° С, квасолі, рицини і сорго 10-12⁰ С, рису, огірка, гарбуза, кавуна 12-14° С. Для польових умов середньодобова температура має бути на 2-3° С вищою. При цьому з’являються дружні сходи культури.

Крім води і температури для проростання насіння потрібний кисень, споживання якого рідко посилюється з початком росту зародка. Дрібному насінню, що має більшу питому поверхню, ніж велике, менше загрожує нестача кисню у спокійній воді. Навіть насіння водяних рослин не проростає у воді, бідній на кисень. Проростання насіння дуже гальмується, якщо вміст вуглекислоти близько 17 % і більше, а при концентрації її близько 35 % насіння гине.

Насіння культурних рослин однаково добре проростає як у темряві, так і на світлі. Насіння дикорослих рослин краще проростає одне на світлі, а інше в темряві. Світло потрібне для проростання злакових трав, тютюну, салату, селери, а темрява — для насіння бука, дуба, каштана, об­ліпихи.

Проростання насіння починається з появи корінця, потім витягується гіпокотиль, розкриваються сім’ядолі, останньою починає рости брунечка, з якої формується пагін. Проросток складається з пагона або облистяного стебла і кореня, який росте швидше, ніж пагін.

Ріст кореня. В частині кореня, що росте, є чотири зони. На кінчику кореня міститься ембріональна зона, вкрита кореневим чохликом. За нею йде зона розтягу, далі — зона кореневих волосків і зона галуження кореня. У куку­рудзи зона росту кореня становить 4 мм. В першому мі­ліметрі від кінчика кореня відбувається тільки поділ клітин, у другому міліметрі клітини збільшуються в об’ємі. В останніх двох міліметрах містяться зони розтягу клітин і галуження. Такий самий розподіл зон спостерігають у інших культурних рослин (горох, овес, пшениця, ячмінь).

Кожна клітина в процесі росту закономірно проходить окремі фази, що відрізняються певним обміном речовин і структурою. Спочатку клітина перебуває в ембріональній фазі, потім у фазі розтягу, і завершується ріст фазою диференціювання.

В ембріональній фазі клітини заповнені протоплазмою без видимої у мікроскоп вакуолі, у них збільшується ядро, і клітини всі діляться на дочірні мітозом або каріокінезом. Ембріональна фаза росту клітини відбувається в конусах наростання, у твірній меристемі.

У фазі розтягу клітини меристеми перестають ділитися, проте збільшуються в об’ємі, з’являються вакуолі з клітинним соком — спочатку багато дрібних вакуолей, потім вони зливаються в одну. Оболонки клітини збільшуються завдяки новим молекулам целюлози, проте помітного потовщення немає. Дуже збільшується кількість цитоплазми.

Фаза диференціювання клітини настає після досягнення нею певного розміру. Прн цьому вона може перетворюватися на спеціалізовану клітину: палісадну, паренхімну, ситоподібну трубку, членик судини, луб’яне волокно, флоему, тобто в будь-яку клітину, потрібну рослинному орга­нізмові.

З ростом клітини вміст води, сахаріи і білка збільшується. На кінець росту вміст білка зменшуються внаслідок диференціації клітини. Інтенсивність дихання н різних зонах ростучої частини кореня змінюється мало, збільшуючись у зоні розтягу. Дихальний коефіцієнт коливається близько одиниці внаслідок дихання завдяки вуглеводам.

У ростучому корені квасолі вміст ДНК. становив в ембріональній зоні 0,78 % сухої маси, в зоні розтягу — 0,42 і в зоні кореневих волосків — 0,34%, а вміст РНК відповідно 7,78; 2,83 і 2,06 %. У коренів сочевиці активність ауксиноксидази збільшується від кінчика кореня до зони галуження, активність пероксидази — навпаки. Аналогічне явище спостерігають у коріння щодо таких ферментів, як поліфенолоксидаза, цитохромоксидаза, дегідрогеназа і дезоксирибонуклеаза. У зоні розтягу кореня цибулі міститься також максимальна кількість вітамінів; аневрину, рибофлавіну і нікотинової кислоти.

Ріст кореня залежить від віку рослини. У пшениці у фазі двох листків коріння проникає у грунт на глибину 45 см, у вівса — 80 см. У ярої пшениці у фазі кущення загальна поверхня коріння становить 9,6 м², під час трубкування — 29,4, на початку цвітіння — 36,7, наприкінці цві­тіння — 44,1, а під час воскової стиглості зерна 30,9 м². Коріння дерев росте повільніше. У яблуні і молодої сосни на піщаному грунті приріст за добу становив 0,3 см. Велике значення для росту коріння має вологість, аерація грунту і температура (табл. 7).