2. Митна територія.

Митна територія - поняття, близьке до поняття державної території. Воно означає простір, що знаходиться під митною юрисдикцією держави як одним з найважливіших проявів його чи суверенітету здійснення деяких суверенних прав, у тому числі права на здійснення державного митного контролю в межах даної митної території. Остання і визначається звичайно як територія, на якій цілком діє митне законодавство відповідного держави. Як правило, митна територія збігається з державною територією, включаючи сухопутне, водяне і повітряне простори. Проте деякі частини національної (державної) території, - такі, як розглянуті в попередній главі вільні зони різного типу (вільних (вільних) гаваней, вільних митних зон, зон порто-франко й ін.) - можуть виключатися з митної території, унаслідок чого вона як би "стискується”, скорочується, - при збереженні фізичних обсягів державної території.

Однак в окремих випадках митна територія, навпроти, виходить за межі державної. Висуваючи вперед, вона розширюється, наприклад, для кожного члена митного союзу, утворити їх єдину митну територію.

Так, у згаданій статистичній доповіді в рамках ООН 1989 р. відзначається, що незважаючи на спробу дати в Конвенції Кіото 1973 р. усеосяжні визначення таким поняттям, як "митні кордони", "державна територія" і "митна територія", більшість описів, приведених у даній доповіді щодо митних просторів, будуються тільки на матеріалах різних країн світу за принципом: там, де митна і географічна території держави збігаються - ніяких коментарів, а там, де держава заявляє, що в нього є розходження між митним і географічно-політичним простором (наприклад, при наявності анклавів і ексклавів), у доповіді наводяться конкретні дані по даній країні.

У доповіді відзначено, що митною територією вважається та територія, на якій цілком застосовується митне законодавство держави, однак деякі частини національної території (вільні зони, вільні порти й ін.) можуть виключатися з митної території країни.

На жаль, усі ці питання, що стосуються митної території, митних кордонів, митного простору в цілому, недостатньо розроблені в літературі і документах по міжнародному праву. У такому відомому акті, як Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р. (Конвенція Кіото), про митну територію говориться неодноразово, однак визначення цього терміна, так само як і інших, стосовних до митних просторів, не міститься. Якоюсь мірою цей пробіл заповнюється в спеціально присвяченому митним просторам світу доповіді, підготовленій Економічною і Соціальною Радою ООН (1989 р.).

У доповіді наводяться дані про всіх існуючих у світі митних просторах - їх більш 220, і не усі вони збігаються з просторами географічними і політичними:

наприклад, там, де існують анклави і ексклави. Однак у статистичних цілях митний простір може являти собою простір, що включає в себе територія більш однієї суверенної держави, але де існує єдина митна адміністрація, здійснюється контроль над ввезеними і/чи товарами, що вивозяться.

Анклав у його звичайному, політико-географічному розумінні - це частина сухопутної території однієї держави, оточена з усіх боків територією іншої чи іншої держав і при цьому не має виходу до моря. Важливо підкреслити, що незважаючи на свою відірваність від основної сухопутної території відповідного держави, анклав завжди залишається невід'ємною частиною його території. Тому російський правознавець, що був заступник голови Держеної С.Н.

Бабурін справедливо висловлює жаль із приводу того, що навіть у наукових виданнях мають місце твердження, що анклав розташовані на території інших держав8. Мова в цих випадках йде, як правило, про невеликих окремих місцевостях чи містечках, що не завжди видні на звичайної географічній карті. Такі, наприклад, територіальні анклави Бельгії - Барле-Нассау» і Барле-Хертог, замкнуті усередині Нідерландів, чи іспанське місто Лливия, цілком оточений французькою територією. Більш відомі напіванклави - ангельська провінція Кабинда, у 1919-1939 р. Східна

Пруссія, а нині Калінінградська область Російської Федерації, чи північноамериканський ні та : Аляска, оточені територіями інших держав, але мають вихід до відкритого моря.

Особливість названих територіальних анклавів і напіванклавів тільки в тім, що вони є як бі "острівцями", вилученими в силу тих чи інших історично сформованих обставин від основний "материкової" частини своєї держави. В іншому вони, разом узяті, утворять у кожнім такому випадку єдину з погляду політичної, географічної, адміністративної, митної й ін. держави? територію, що збігається цілком і з митної (у звичайному варіанті) територією держави.

Однак оскільки державна і митна території не завжди збігаються, поняття анклаву здобуваї інше, саме митного характеру, значення. У цьому випадку можна говорити про митний анклав яі інституті міжнародного митного права, що являє собою в наш час угода між державами, у сил; якого утвориться деякий простір, місцевість у межах держави А, що не є частиною його загальне митної території, але приналежне до митної території держави Б. Дане визначення приводиться доповіді, що вище згадується, ООН про митні простори світу, у якому далі вказується, що в таки випадках митний простір усередині держави А вважається ексклавом країни А (тобт виключенням з її митної території) і анклавом країни В (включенням у її митну територію)9.

Так, у політико-географічному змісті місцевість Бюзинген - це частина ФРН, але з договором від 23 листопада 1964 р. Бюзинген відноситься до митної території Швейцарії, ш оточує його.

Оскільки, як відзначалося, щодо анклавів нерідко виникає плутанина, змішання понят уточнимо ще раз, що, будучи частиною Німеччини за границею, її анклавом територіальнії? Бюзинген у справах митних, навпроти, виключається з митної території ФРН і є в цьому змісті ексклавом. І навпаки, для Швейцарії Бюзинген, не входячи до складу п державної території, ст; швейцарським митним анклавом, розширенням її митної території. Точно так само внаслідок тг називаного митного приєднання за договором 1924 р. між двома державами швейцарськи митним анклавом є вся територія такого суб'єкта міжнародного права, як незалежна держава Князівство Ліхтенштейн.

"Митне приєднання" можливо не тільки до держав, але і до міжнародних організацій, яки вони мають свою митну територію. Так, у митну територію, утворену державами - члена> Євросоюзу, включені наступні території, що хоч і не є в географічному і політичному аспект територією якої-небудь із країн-членів, на основі права і фактично до вступу в силу Римсько договору були інкорпоровані в митні території деяких країн-членів на підставі конвенц: підписаних із третіми країнами:

• Князівство Монако (по конвенції з Францією від 18 травня 1963 p.);

• Республіка Сан-Марино (по Конвенції про дружбу і добросусідство з Італійське Республікою, підписаної в Римі 31 березня 1939 p.).

Правда, у випадку із Сан-Марино не всі товари звільняються від сплати мита відповідно загального митного тарифу, а тільки досить обмежена кількість товарів пропускаються безмит (предмети мистецтва, знаки відмінності, нагороди і медалі, поштові марки і гербовий папір).

Донедавна можна було говорити і про те, що митну територію Євросоюзу входила якості його митних анклавів дві австрійські території - Юнгхольц і Миттельсберг. Справа в т що за австро-німецьким договором від 3 травня 1968 р. комуна Юнгхольц в австрійському Tip- входила в митну територію тодішнього ЄЕС як митний анклав ФРН - члена Співтовариства. / Австрії ж Юнгхольц, природно, був її ексклавом. Аналогічна ситуація й у відношенні з інш австрійською комуною - Миттельсберг, що ще за договором від 2 грудня 1890 р. став мить¹ анклавом Німеччини. Але стосовно до Австрії зараз це розмежування на анклави, ексклави і ' уже втратило зміст, тому що з 1 січня 1995 р. Австрія стала членом Європейського Союзу і теї уся її територія входить у єдиний митний простір ЄС.

Таким чином, при анклавах і ексклавах митна територія в першому випадку розширюєті у другому - скорочується, і все це необхідно враховувати в практиці зовнішньоекономічна інших митних справ зв'язків, що стосуються, і відносин, регульованих міжнародним правом.

До числа випадків, коли митна територія якої-небудь держави може виявитися більше, його адміністративна (державна) територія, відноситься створення митного союзу між країна при якому утвориться єдина для всіх держав-членів митна територія. Загальне міжнародне пр

підтверджує це положення в ст. 9 Міжнародної конвенції по спрощенню і гармонізації митних процедур від 18 травня 1973 р. (Конвенція Кіото), де сказано: "Договірні Сторони, що створюють митний чи економічний союз, можуть шляхом повідомлення заявити Генеральному секретарю Ради (Ради митного співробітництва в Брюсселеві. - К. С.).

У зв'язку з викладеним вище важливо підкреслити наступне: про розбіжність державної і митної території, про чи розширення звуженні останньої можна говорити лише умовно. Справа в тім, що територія держави у всіх випадках такого роду не змінюється, вона зберігає свої фізичні обсяги і географічні виміри - змінюється (розширюється чи скорочується) тільки сфера дії митного законодавства даної держави, що виходить іноді за рамки власне території. Тоді термін "митна територія" може здобувати той же зміст, що і "умовна територія" (наприклад, стосовно до морських судів у відкритому морі, що вважається "плавучою територією" держави прапора судна). Тут же мова йде про те, що держава у випадках таких вихідних за межі власне території просторів здійснює свою юрисдикцію з митних питань. Митна територія може розширюватися також за рахунок створення митних зон за межами територіальних вод держави. Останні являють собою різновид передбачених міжнародним правом прилеглих зон, тобто морського пояса, що прилягає до зовнішньої крайки територіальних вод прибережної держави. Юридично такі зони (усього їхні чотири види: санітарна, імміграційна, фіскальна і митна) складають частину відкритого морячи і, отже, суверенітет прибережної держави на них не поширюється. Однак така держава володіє в прилеглій зоні суверенними правами, у тому числі, якщо мова йде про митну зону, - правом уже на підступах до свого державного кордону на море здійснювати контроль, необхідний як для запобігання порушення митних правил, так і для покарання за факт їхнього порушення, зроблений у межах території прибережної держави, сухопутної чи морський (п.1 ст.ЗЗ Конвенції ООН по морському праву 1982 р.).

3. Митний союз держав. Узагалі митний союз - це об'єднання політико-економічного характеру з метою координації зовнішньоекономічної діяльності держав, регламентації на єдиній чи погодженій правовій основі обсягу, структури й умов експорту й імпорту товарів і інших предметів. Оскільки такого роду об'єднання держав також мають на меті сприяти поліпшенню відносин між державами в галузі торгівлі, у тому числі шляхом послідовного скорочення митних тарифів і зменшення інших перешкод обмінам і усунення дискримінації в міжнародній торгівлі, теорія і практика митних союзів займають помітне місце в роботі відповідних міжнародних організацій - колишніх Генеральної угоди про торгівлю і тарифи і Ради митного співробітництва, перетворених нині у Всесвітню торгову організацію і Всесвітню митну організацію.

Так, у ст. XXI ГАТТ митний союз визначається як заміна однією митною територією двох чи декількох митних територій, коли внаслідок цієї заміни:

• мита й інші обмежувальні регламентуючі міри в галузі торгівлі (за винятком деяких дозволених обмежень у міру необхідності) скасовуються у відношенні основної частини торгових обмінів між територіями, що складають союз, чи принаймні у відношенні основної частини обмінів товарами, що відбуваються з цих територій ("внутрішній аспект”);

• с деякими застереженнями мита й інші регламентуючі міри, застосовувані кожним із членів союзу в торгівлі з територіями, що не входять у союз, власне кажучи, є ідентичними ("зовнішній аспект").

Рада митного співробітництва (СТС) у підготовленому нею словнику митних термінів визначає митний союз у такий спосіб: сутність, створювана однією митною територією, що заміняє дві чи кілька митних територій і мають наступні характеристики у своїй останній фазе:

• загальний митний тариф і загальне чи погоджене митне законодавство для застосування цього тарифу

• відсутність стягування мита і прирівняних до них зборів при обмінах між країнами, що утворять митний союз, товарами, що цілком відбуваються з цих країн, чи товарами з третіх країн, по яких були виконані формальності, зв'язані з імпортом, і були стягнені або гарантовані мита і прирівняні до них збори і які не були чи цілком частково повернуті ("внутрішній аспект");

• усунення обмежувальних регламентуючих мір у відношенні обмінів усередині митного союзу ("внутрішній аспект").

Узагалі ж, якщо розглянути в комплексі всі основні форми інтеграційних об'єднань, те прекрасною ілюстрацією до цього буде та ж Європа - спочатку Західна, а тепер і частина Центральної і Північний. Вона пройшла, послідовно одну за інший, шістьох чи стадій фаз свого об'єднання, природа якого, щоправда, поки ще не цілком ясна - чи буде це чи конфедерація федерація, чи ж залишиться особливого роду міжнародним об'єднанням держав у рамках міжурядової організації. Угоди про вільну торгівлю і митний союз одержують усе більш широке поширення в країнах світового співтовариства.

В умовах посилення конкуренції в рамках міжнародної економічної системи прагнуть зміцнити своє економічне становище, укладаючись з іншими країнами угоди, що сприяють вільному пересуванню товарів, капіталів і послуг між ними. Більшість таких домовленостей носять міжнародний чи міждержавний регіональний характер. До них можна віднести:

1. Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЕАСТ),

2. Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА), що набрала сили 1 січня 1994 р. Ця угода була укладена між США, Мексикою і Канадою.

3. Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Співтовариство Нових індустріальних країн азіатського чотирикутника, Японії та Китаю. (АСЕАН) здійснюється в Азіатсько- Тихоокеанському регіоні на основі рамочних угод та ринково-інститутських утворень. Наприклад, у 1967 р. була створена Асоціація держав Південно-Східної Азії як митний союз чи зони вільної торгівлі. У рамках цього союзу проводилася самостійна економічна політика і лише недавно країни - члени АСЕАН устали на шлях поглиблення офіційного економічного співробітництва й активно обговорюють можливість інтеграції. У 1992 р. країни АСЕАН домовилися про створення зони вільної торгівлі на 15 років, а в 1995 р. термін дії цієї зони був скорочений до 10 років. Для країн - учасниць АСЕАН граничні тарифи були встановлені в діапазоні від Про до 5% і передбачалося прискорене зниження тарифів на 15 категорій товарів. Відповідно до правил походження, щоб вважатися товаром АСЕАН, він повинний бути на 40% зроблений у рамках цих країн.

4. Центральноєвропейську асоціацію вільної торгівлі,

5. Дирекцію національних митних служб Латиноамериканських держав, до створена на основі Конвенції про співробітництво та взаємну допомогу між національними митними адміністраціями 1982 р. (Чилі, Коста-Ріка, Мексика, Нікарагуа, Аргентина). Ст.1 Конвенції визначає основи митного законодавства та митний режим територій держав, що підписали дану конвенцію, а також структура митних установ , митний режим експорту та імпорту, правовий статус юридичних та фізичних осіб в митних правовідносинах. Визначені стандарти митного контролю та процедури по експорту та імпорту, інформації, інвестиційних операцій, по митному попередженню перевезення наркотиків та психотропних речовин, цінної інформації в процесі декларування.

6. Економічне співтовариство Західно-Африканських держав (ЕКОВАС) (здійснює реалізацію договору про вільне переміщення людей та товарів, розвиток транспорної мережі та введення до 2006 року єдиної валюти співтовариства),

7. Загальний ринок Східної і Південної Африки (КОМЕСА) (здійснює відміну країнами усіх нетарифних бар’єрів, часткове скорочення митних тарифів та створення Валютного Союз) до 2020 року)

8. Співтовариство розвитку півдня Африки (САДК), прийняло рішення про створення єдино енергетичної системи Півдня Африки та про завершення до 2000 року організації Зоні Вільної торгівлі;

9. Економічне і валютне співробітництво (ЕВСЦА) (Колишній Митний та Економічний сок: Центральної Африки (ЕДЕАК), входить до Африканського Економічного Співтовариств що створив Валютних Союз Центральної Африки та форми свободи руху капіталів і ліквідації митних бар’єрів до 2000 року

Співдружність Незалежних Держав (СНД). Співдружність Незалежних Держав було створеї відповідно до Біловезької угоди про утворення СНД і Протоколом до Угоди від 8 грудня 1991 р. також Алма-Атинською декларацією від 21 грудня 1991 р. 24 вересня’ 1993 р. країї Співдружності підписали Договір про створення Економічного союзу, що проголосив

перспективну мету відтворення добровільне і поетапно, на нових ринкових основах єдиного економічного простору, вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили, здійснення погодженої політики в таких галузях, як грошово-кредитні відносини, бюджети, ціни й оподатковування, валютні питання і мита , заохочення вільного підприємництва й інвестицій поряд з підтримкою виробничої кооперації і створенням прямих зв'язків між підприємствами і галузями, узгодження господарського законодавства. У 1994 р. глави держав СНД підписали Договір про створення зони вільної торгівлі в якості ще одного кроку в напрямку до митного союзу. Він передбачає поетапне скорочення митних і інших зборів у рамках СНД і створення в наступному Міждержавної економічної ради.

Однак на практиці інтеграція знову виявилася невдалою. У рамках Співдружності Незалежних Держав підписали "Угоду про принципи митної політики". Для реалізації цих цілей створюється Митний Союз, що у межі своїх функцій є самостійним суб'єктом міжнародного права (ст. 1). У зв'язку з цим утвориться загальна митна територія держав-учасників Угоди. Сторони погоджують загальний митний тариф і сприяють однаковому внутрішньому оподатковуванню товарів і інших предметів, увезених на загальну митну територію і вивозяться з цієї території. Товари, що звертаються усередині Митного Союзу, не обкладаються митом й іншими податками і зборами, що мають еквівалентні дії (ст. 2).

В теорії митних союзів виділяють наступні типи інтеграції держав:

1. Секторальна інтеграція - вона супроводжується усуненням торгових бар'єрів у тім, що стосується виробництва в якого-небудь одного чи декількох секторах народного господарства.

2. Зони вільної торгівлі - де держави-учасники усувають усі перешкоди в торгових відносинах між собою, але залишають за собою право визначати власну політику стосовно держав за рамками даної угоди. Зона вільної торгівлі є найпростішою формою об'єднання, у рамках якого сторони, що беруть участь, домовляються між собою у взаємному порядку усунути фактори, що перешкоджають торгівлі товарами, однак у той же час кожна з країн, що беруть участь, проводить свою власну політику у відношенні третіх країн, що не є учасниками такої зони.

Яскравим прикладом створення всеохоплюючої зони вільної торгівлі є Північноамериканська угода про вільну торгівлю, що набрало сили 1 січня 1994 р. Ця угода була укладена між США, Мексикою і Канадою.

У рамках цієї зони немає єдиного зовнішнього тарифу. Основною характерною рисою НАФТА є майже повна відсутність тарифу в торгівлі між трьома країнами-членами. Одним з унікальних аспектів є те, що інвестиції є частиною "угоди про торгівлю". Інші положення НАФТА передбачають раціоналізацію процедур митного контролю, використання єдиної форми свідчень про походження і єдину процедуру підтвердження походження товарів.

3. Митний союз - об'єднання, що нагадує зону вільної торгівлі, але відрізняється від її тим, що члени союзу зобов'язані проводити загальну політику в галузі зовнішньоекономічних відносин, прийняти загальний зовнішній митний тариф і уніфікувати своє митне законодавство.

Митний союз припускає заміну декількох митних територій однією, поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі, повне скасування мита всередині союзу, уведення єдиного зовнішнього митного тарифу, а також проведення єдиної зовнішньоторговельної політики у відношенні третіх країн, що не є членами митного союзу. Таким чином, усі країни Митного союзу часто поступаються своїм державним суверенітетом у плані торгової політики у відношенні третіх країн і передають усі повноваження такої політики центральному керівному органу, у якому представлені всі країни - члени Союзу.