Поняття первинного документа

Зі ст. 1 Закону про бухоблік довідаємося: "первинний документ — документ, який міс­тить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення". Як бачимо, клю­чова його ознака — фіксація госпоперації. При цьому під госпоперацією розуміють дію або подію, що спричиняє зміни в структурі ак­тивів і зобов'язань, власному капіталі підпри­ємства. Такі дії або події породжують бухгал­терські проводки, які, у свою чергу, не можуть відображатися на рахунках без первинного до­кумента.

Цікаво зауважити, що всім відоме Положення № 88 також містить розшифрування первин­ки. Під нею розуміють документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують і підтверджують госпоперації, включаючи роз­порядження та дозволи адміністрації (власни­ка) на їх проведення (п. 2.1).

Визначення практично тотожні, крім слів "включаючи розпорядження та дозволи ад­міністрації (власника) на їх проведення", яких у Законі про бухоблік немає. З одного боку, початок цієї фрази ("включаючи") дещо по­слаблює пильність, оскільки має свідчити не про розширення визначення, а лише про його уточнення. З другого — післяслова "включаю­чи" текст однозначно підтверджує, що поняття первинного документа в Положенні № 88 по­мітно ширше.

Схоже, Мінфін не робить відмінностей між зазначеними тлумаченнями. Принаймні в листі від 27.11.06 р. № 31-34000-20-23/25136 він конс­татує: відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.1 Положення № 88 первинними докумен­тами є письмові свідчення, що фіксують та підтверджують господарські операції, включа­ючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Це саме випли­ває і з його листа від 07.04.06 р. № 31-34000-30-25/7186.

Водночас жодних сумнівів, що в розумінні Закону про бухоблік розпорядження та доз­воли адміністрації на здійснення госпоперації не будуть первинними документами. Причому незадовго до появи згаданого роз'яснення Мінфін у листі від 27.01.06 р. № 31-34000-30-27/1450 сам заявляв, що розпорядження керів­ника підприємства підтверджує дозвіл пра­цівникам на здійснення операції й не фіксує факту самої госпоперації. Далебі тим самим він підтвердив, що зараховувати їх до первин­ки не можна. Адже, як ми з'ясували раніше, невід'ємна й визначальна ознака первинки — фіксація факту госпоперації.

Цікаво зауважити, що, незважаючи на бух-облікову природу первинного документа, по­датківці поширюють вимоги, що висуваються в цій частині Законом про бухоблік, навіть на тих, хто бухобліку не веде. Ідеться, звісно, про підприємців. Наприклад, на запитання: "Які обов 'язкові реквізити належить мати первин­ним документам, що підтверджують витра­ти ФОП на загальній системі оподатковуван­ня? " ДПСУ в підкатегорії 180.04 Єдиної бази податкових знань, розміщеної на її офіційно­му сайті (Ьир://\у\у\у.8І8.§оу.иа/еЬр2/) (далі — , ЄБПЗ), відповідає, що фізичним особам — підприємцям при оформленні первинних докумен­тів слід дотримуватися вимог ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

Висновок: Хоча Положення № 88 і відносить до первинки розпорядження та дозволи ад­міністрації (власника) підприємства на здій­снення госпоперації, такі документи не є первинними.