1. Термінологія

Лікарські засоби - речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.

Лікарська форма - це наданий лікарському засобу чи лікарській рослинній сировині зручний для застосування стан, завдяки якому досягається потрібний лікувальний ефект.

Рецепт - медичний документ у вигляді (формі) припису до аптеки, аптечного пункту, виписаний фахівцем на рецептурному бланку, який має на це право відповідно до законодавства, на підставі якого здійснюється виготовлення та/або відпуск лікарського засобу з аптек та аптечних пунктів за встановленими правилами.

Аптека (грец. apotheke - склад, сховище) - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі;

Аптечний пункт - структурний підрозділ аптеки, який створюється у лікувально-профілактичних закладах, основним завданням якого є забезпечення населення лікарськими засобами шляхом здійснення роздрібної торгівлі готовими лікарськими засобами.

2. Структура рецепта

Рецепт складається з декількох розділів.

1. Inscriptio - надпис, де зазначається необхідна інформація про заклад охорони здоров'я (ЗОЗ), категорію відпуску ЛЗ, пацієнта та лікаря.

2. Praepositio - звернення лікаря до фармацевта за допомогою слова recipe (візьми), яке прийнято писати скорочено: Rp.:

3. Designatio materiarum - перелік лікарських речовин, з яких має бути виготовлений чи виготовлений ЛЗ, та їх кількісний вміст у ЛЗ.

4. Subscriptio - післямова, де лікар вказує фармацевтові на потрібний спосіб виготовлення ЛЗ, а також кількість ЛЗ, яку потрібно видати пацієнтові (для дозованих ЛЗ). Наприклад: Dentur (Da) tales doses numero 10 (D. t. d. N. 10) (Дай таких доз кількістю 10).

5. Signatura - позначення, де лікарем зазначається як саме, якою кількістю і коли належить приймати ЛЗ.

6. Підпис лікаря, завірений його особистою печаткою.

3. Нормативно-правові вимоги україни до виписування рецептів на лікарські засоби

3.1. Нормативно-правовий статус рецепта

Рецепт - це важливий медичний і юридичний документ, на підставі якого відпускається з аптеки й застосовується хворими більшість ЛЗ. У випадках відпуску ЛЗ безкоштовно або з частковою оплатою рецепт є фінансовим документом і становить основу для розрахунків між аптекою і відповідним суб'єктом.

Рецепти на ЛЗ і вироби медичного призначення виписуються лікарями, фельдшерами, акушерками (далі - медичні працівники) ЗОЗ незалежно від форм власності та підпорядкування, згідно з видами медичної практики, на які було видано ліцензію МОЗ. Рецепти на ЛЗ, вироби медичного призначення, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати лікарям державних та комунальних закладів охорони здоров'я, завідувачам фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодження з органами охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

Медичні працівники, які мають право виписувати рецепти, є відповідальними за призначення хворому ЛЗ та додержання правил виписування рецептів згідно із законодавством України. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показань з обов'язковим записом про призначення ЛЗ чи виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта амбулаторного чи стаціонарного хворого тощо). Рецепти виписуються на ЛЗ, зареєстровані в Україні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Нормативним документом, що визначає загальні вимоги до виписування рецептів на лікарські засоби, є наказ МОЗ N 360 від 19.07.2005 р. "Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень" (далі - наказ МОЗ України N 360)