- •2.2.Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваннь та заходи щодо їхнього попередження
- •Х.3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •3.2.Повітря робочої зони
- •3.3.Дослідження та оцінка вмісту пилу у повітрі виробничого приміщення
- •Результати вимірювань і розрахунків
- •Висновки
3.3.Дослідження та оцінка вмісту пилу у повітрі виробничого приміщення
Склад пилу |
Електрокорунд |
ГДК пилу, мг/м3 |
4,00 |
|
|
Результати вимірювань і розрахунків
Параметри |
Позначення |
Од. зам. |
Результат |
1. Вага фільтру до відбору проби |
Р1 |
мг |
120 |
2. Вага фільтру після відбору проби |
Р2 |
мг |
124 |
3. Об'ємна швидкість відбору проби |
Qt |
л/хв |
5 |
4. Час відбору проби |
Т |
хв |
16 |
5. Температура повітря в приміщенні |
t |
оС |
16 |
6. Барометричний тиск |
В |
мм.рт.ст. |
765 |
7. Концентрація пилу в повітрі |
СПФ |
мг/м3 |
|
9. Коефіцієнти відповідності умов праці нормативним вимогам |
КСП |
- |
|
Згідно з [] розрахунок концентрації пилу роблять по формулі:
, (3.1)
де Спф – концентрація пилу (мг/м3);
P1 і Р2 – вага фільтру до і після відбору проби пилу (міліграм);
V0 – об'єм пропущеного крізь фільтр повітря, приведеного до нормальних умов (м3).
Об'єм повітря, приведений до нормальних умов, визначається по формулі:
, (3.2)
де Vt – об'єм пропущеного крізь фільтр повітря при даній температурі повітря (t °С) і фактичному атмосферному тиску (В), м3.
Об'єм пропущеного крізь фільтр повітря (Vt) визначається з урахуванням висоти (h) підняття кульки за шкалою ротаметра 3:
, (3.3)
де Т – час відбору проби повітря, хв;
Qt – об'ємна швидкість простягання повітря через фільтр.
Для оцінки результату використовується коефіцієнт відповідності умов праці нормативним вимогам:
, (3.6)
де Спф – фактична концентрація пилу;
– гранично-допустима
концентрація пилу.
Х.4. ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ НА ВИРОБНИЦТВІ
4.5Безпека умов праці при використанні персональних комп’ютерів /Загальні положення, шкідливі та небезпечні чинники, вимоги до робочого місця обладнаного ПК, ”синдром комп’ютерного стресу”, вплив на людину, засоби і заходи щодо зниження впливу на користувача ВДТ шкідливих та небезпечних виробничих чинників [6, 8, 9, 14, 38, 39, 45]
Х.5. ОСНОВИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ 5.2. Пожежна безпека на виробництві
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.
Пожежна безпека на підприємствах є невід’ємною частиною виробничого процесу,за якою з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей [4].
Запобігання пожеж і вибухів і успішна боротьба з ними забезпечуються, насамперед, пожежно-профілактичними заходами, які поділяються на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні [9] .
Відповідно до протипожежних норм [6] всі виробництва за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на такі категорії: А, Б, В, Г, Д.
Категорія А - вибухопожежо-небезпечна; де знаходяться (обертаються) у приміщенні горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28оС у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газопароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа
Категорія Б - вибухопожежо-небезпечна; до цієї категорії відносяться: горючий пил, волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28оC, горючі рідини (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа.
Категорія В - пожежонебезпечна; до цієї категорії відносяться: горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі і важкогорючі рідини, а також речовини та матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках1 площею не менше 10 м2 кожна перевищує 180 МДж/м2 2
Категорія Г, де використовуються негорючі речовини і матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази (ГГ), рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо.
Категория Д, де використовуються речовини і матеріали, що вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питома пожежна навантага для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна не перевищує 180 МДж/м2, а також, негорючі речовини і/або матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, не відносяться до категорій А, Б і В.
Категорія виробництва з пожежної небезпеки в значній мірі визначає вимоги до будівлі, його конструкціям і плануванні, організацію пожежної охорони та її технічну оснащеність, вимоги до режиму та експлуатації. Тому до питання віднесення виробництва до тієї чи іншої категорії слід підходити найсерйознішим чином [9].
Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням [4]. Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння, суть яких полягає у використанні вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створювати умови для припинення горіння. Серед них найпоширенішими є вода, водяна пара, піна, інертні гази і пари, галоїдоуглеводороди, порошкові склади, пісок, пожежостійкі тканини, тощо.
