14. Порядок створення й оголошення територій об'єктів природно-заповідного фонду(пзф)

Створення ( оголошення ) цінних у природному відношенні територій об ' єктами ПЗФ місцевого значення починається з подання клопотання щодо створення території або

об ' єкту ПЗФ певної категорії до відповідного обласного ( або у містах Києві та Севастополі - міського ) Державного управління охорони навколишнього природного середовища ( далі – Держуправління ОНПС ).

Клопотання має містити обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обгрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідного фонду.

(згідно - Стаття 51. Підготовка і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду)

Стаття 52 Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

- щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища; - щодо територій та об'єктів місцевого значення - органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях.

У разі схвалення ним клопотання , воно проводить погодження створення об ' єкту ПЗФ місцевого значення з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій , рекомендованих для заповідання .

Оголошення заказників та пам ’ яток природи проводиться без вилучення земельних ділянок , водних та інших природних об ’ єктів у їх власників або користувачів . Тобто , при створенні цих категорій ПЗФ потрібне погодження землекористувачів та землевласників ділянок , рекомендованих для заповідання .

Стаття 53 Рішення про організацію чи оголошення територій та об ' єктів ПЗФ місцевого значення приймається обласними , Київською та Севастопольською міськими радами , після розгляду на пленарному засіданні документації , поданої територіальним Держуправлінням ОНПС .

Природоохоронний режим територій та об ' єктів ПЗФ місцевого значення встановлюється після їх створення Положенням про кожну конкретну територію або об ' єкт ПЗФ , яке розробляється відповідним Держуправлінням ОНПС та узгоджується із землекористувачами . Після цього власникам та користувачам ділянок , на яких розташований заповідний об ’ єкт , вручається.

Охоронне зобов ’ язання – документ , який засвідчує , що власники та користувачі земельних ділянок , водних та інших природних об ’ єктів , оголошених заказниками або

пам ’ ятками природи , беруть на себе зобов ’ язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження . Режим охорони території заказника чи пам ’ ятки природи не передбачає охорону їх озброєними охоронцями чи обгородження таких територій парканами . У охоронному зобов ’ язанні наводиться перелік видів діяльності , які забороняються на даній території ПЗФ , тобто для кожної території ПЗФ цей перелік є індивідуальним та таким , що узгоджується із землекористувачем території ПЗФ.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.

Стаття 54. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Стаття 55. Резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів

З метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування.

Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги з урахуванням статті 49 цього Закону.

Рішення про резервування приймаються органами, уповноваженими приймати рішення про створення й оголошення відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду на основі в порядку, передбаченому статтями 52 і 53 цього Закону.

15. Загальна характеристика правового режиму земель природно-заповідного фонду .Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду:

1. особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. Встановлена заборона будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на стан об´єктів природно-заповідного фонду; у більшості випадків земельні ділянки вилучаються із господарського використання, або така діяльність суворо обмежується (зокрема, див. ст. ст.. 7, 9 та ін. ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»);

2. деякі об´єкти та земельні ділянки, на яких вони розташовані, не підлягають передачі у приватну власність (див. ст. 4 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», а також положення ст. ст.. 83, 84 ЗКУ щодо об´єктів, що не можуть приватизуватися). Але це правило поширюється не на всі землі природно-заповідного фонду. Більшість із них може перебувати у недержавній власності;

3. встановлений особливий порядок оголошення територій об´єктами природно-заповідного фонду (ст. ст.. 51-55 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»);

4. передбачене внутрішнє функціональне зонування земельних ділянок, коли для кожної із зон встановлюється диференційований режим використання, охорони і відтворення (наприклад, відповідно до ст. 18 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» територія біосферного заповідника поділяється на заповідну зону, буферну зону та зону антропогенних ландшафтів). Зонування здійснюється відповідно до положень про конкретні об´єкти природно-заповідного фонду;

5. передбачене влаштування навколо об´єктів природного-заповідного фонду охоронних зон. Розмір охоронних зон визначається ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» та ін. нормативними документами;

6. встановлений пільговий режим оподаткування земель природно-заповідного фонду земельним податком: відповідно до пп. 282.1.1 ст. 282 ПКУ, майже всі об´єкти природно-заповідного фонду звільняються від земельного податку;

7. за порушення правового режиму земель природно-заповідного фонду встановлена підвищена відповідальність: у ККУ передбачена кримінальна відповідальність за ст. 252 «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об´єктів природно-заповідного фонду», вчинення злочину на території природно-заповідного фонду є кваліфікуючою ознакою складу злочину «Порушення правил охорони або використання надр» (ст. 240 ККУ) та конститутивною ознакою складів злочину «Незаконна порубка лісу» (ст. 246) та «Незаконне полювання» (ст. 248). Встановлена також адміністративна відповідальність за порушення режиму об´єктів природно-заповідного фонду - див. ст. 91 «Порушення правил охорони та використання територій та об´єктів природно-заповідного фонду» КУпАП. Вчинення правопорушення на території об´єкта природно-заповідного фонду є підставою для застосування адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 77-1 «Самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків». Ст. 65 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» встановлює особливості застосування цивільної відповідальності - шкода стягується на основі кадастрово-екологічної оцінки та спеціальних такс. П. 276.2 ст. 276 ПКУ встановлює підвищені ставки земельного податку у разі використання земель природно-заповідного фонду не за безпосереднім призначенням.