IV. Висновок

• Дорогі діти! Давайте зараз заглянемо у свою душу і дамо відповідь на таке питання: чи завжди наші слова відповідають вчинкам? Що красномовніше говорить про здатність творити добро - красиве слово, не підкріплене ділом, чи конкретна справа?

Бугаєнко Ю., Тараненко І. У-33

Тема: Моя країна - Україна. Мета: розширити знання учнів про державні символи батьківщини; виховувати у дітей патріотичні почуття, національну гідність; прищеплювати любов до рідного краю, розвивати увагу, мислення, пам'ять .

Обладнання: презентація, кросворд, рушник, музичний супровід, прислів’я, калина, вишиванки.

Використана література: : Терещенко О.Л. Позакласні заходи./ О.Л. Терещенко, укладач Н.В. Томашевська. – Харків: Торсінг Плюс, 2008. – 288 с.

Довідник класного керівника 1 – 4 класів. – Харків : Веста, 2008. – 192 с.

Форма роботи: година спілкування

Хід виховного заходу:

І. Організація учнів до уроку.

Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, малюють, квітують поля – Добридень тобі, Україно моя!

ІІ. Повідомлення теми та мети заходу.

Сьогодні ми з вами вирушимо в цікаву мандрівку, шлях ви будете вибирати самі, за допомогою незвичайного путівника. Там ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна.

ІІІ. Опрацювання теми.

Шлях «Без верби й калини – нема України»

Чому він так називається, ви зрозумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, - жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України

А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім, У червоному намисті, Видивляється у воду На свою хорошу вроду. (Калина.)

- Так, це калина.

Легенда "Про калину"

Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю. Була серед них і Марина - найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом. Розірвалася нитка і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка - найкраща!!!

Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Леся Українка написала драму «Лісова пісня». її героїня, Мавка, у дні тяжкої зради, ходила в чорному вбранні. На грудях у неї червонів маленький пучечок калини. «То кров моя,» – казала Мавка. Тут калина виступала, як символ невгамовної туги за втраченим коханням. Калина – це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину. Калина – це і символ про неньку – Україну, свою домівку. Про калину та вербу складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

Діти з’єднайте прислів’я та поясніть їх:

• Де ростуть верби, там чисті джерела води.

• Дівчина, як у лузі калина.

• Без верби і калини -  нема України.

• Любиш Україну – посади калину.

• Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

О сь, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась.

Шлях «І на тім рушникові»

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті  костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб- сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Рушник цінується в народі.

Хліб і сіль, рушник – гостинності ознака, Теж культові й обрядові знаки. Чудовий український наш рушник! На щастя, він ще з побуту не зник, Є звичай: рушником сватів в'язати, Дорогу молодятам вистеляти. Прекрасні візерунки рушників

Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей».І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках – то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка – світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, – знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті – це обереги од усього злого, що може зайти в дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості. Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка.

• Розгадування кросворду «Рушник»

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься … (Україна)

 

Символ нашої держави –

це тризуб жовто – яскравий.

(Герб)

Коли звучить він – всі встають,

до серця руку прикладають,

і вголос, й подумки співають,

і Україну прославляють.

( Гімн)

По ньому ми живем із вами –

це основний закон держави.

(Конституція)

У погожу літню днину він на варті біля тину, круглолицій та пригожий, і до сонця дуже схожий. (Соняшник)

І червона, й соковита,

 Та гірка вона все літо.

 Припече мороз – вона

 Стала добра й смачна.

  (Калина)

Шлях «Державні символи України»

Діти, ми наблизились до зупинки – національних символів України. Тут ми дізнаємося про три основні національні символи України. Послухаємо легенду.