2. Сучасні тенденції розвитку освітніх технологій.

Наступність у початковій школі передбачає продовження загального психічного розвитку дитини на основі максимального використання того, що дитина набула в дошкільному віці і що є базою для її подальшого розвитку.

Гуманістичні інновації у початковій освіті в Україні пов’язані з утвердженням у шкільній практиці особистісно орієнтованого підходу, зі створенням всіх умов для розкриття особистості учня, з реалізацією полікультурного підходу до формування змісту освіти, з її гуманітаризацією. Навчання набуває суб’єкт-суб’єктного характеру і його пріоритетним завданням стає цілісний розвиток особистості дитини, спрямування її на творчість та самореалізацію.

У Концепції загальної середньої освіти закріплюються найголовніші ознаки особистісно орієнтованого навчання: багатоваріантність методик, уміння організувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності і гідності дитячої особистості. Закріплюється принцип варіативності школи, який на противагу її жорсткої унормованості, уніфікованості означає визнання правомірності різних шляхів реалізації єдиної мети і завдань шкільної освіти на основі функціонування різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, застосування різних педагогічних систем і педагогічних технологій. Школа повністю автономна у виборі форм організації навчально-виховного процесу, методів і засобів реалізації змісту освіти.

Затвердження цих положень на законодавчому рівні відкрило широкі можливості для застосування у шкільній практиці різноманітних педагогічних інновацій. На сьогодні в педагогічному середовищі відбувається активне обговорення сутності самого поняття „інновація”.

На сьогодні в системі початкової освіти можна виділити такі типи шкіл:

1. Традиційна школа. Цей тип школи орієнтований на передачу готових знань. Кожному предмету відводиться певна кількість годин. Така школа відтворює загалом емпіричний тип мислення.

2. Спеціалізована школа (з поглибленим вивченням одного або комплексу предметів). Цей тип школи направлений на поглиблене вивчення якого-небудь предмету (наприклад, однієї або декількох мов, математики, історії, літератури та ін.). Найчастіше це досягається за рахунок збільшення числа вправ і навчальних годин, що відводяться у навчальному плані для більш детального вивчення матеріалу.

3. Інноваційна (авторська) школа. Цей тип школи заснований на авторських розробках, використанні окремих педагогічних технологій, нових методів і засобів навчання і т.п.

4. Школа, орієнтована на одну або декілька нових освітніх систем (Вальдорфська педагогічна технологія, технологія саморозвитку М.Монтессорі та інші).

5. Школа розвивального типу (Ельконін Д.Б., Давидов В.В., Дусавицький О.К.). Мета – подолання кризи переходу молодших школярів до основної школи, ліквідація концентричності у навчанні, розвиток теоретичного мислення і творчої уяви учнів. Система розвивального навчання передбачає викладання передусім української, російської мов та математики у початкових класах загальноосвітньої школи таким чином, що учням пропонується засвоїти спершу загальні наукові поняття, а згодом – часткові. Це дає школярам змогу від самого початку навчання шляхом самостійного і групового дослідження явищ за допомогою вчителя робити науково обґрунтовані висновки, зорієнтуватися у навчальному матеріалі. Таким чином відбувається усвідомлене засвоєння молодшими школярами навчального матеріалу. Розв’язання завдань (спочатку разом із учителем, потім колективно-розподільне і, нарешті, індивідуальне) забезпечує розвиток здібностей дитини, формування її інтересів і, зрештою, бажання і вміння навчатись.

6. Навчально-виховний комплекс “Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній навчальний заклад”.

Процеси раціональної організації початкової освіти в Україні пов’язані з вирішенням проблеми забезпечення якості освіти. До цієї групи змін можна віднести: стандартизацію освіти, реорганізацію її змісту, перехід на дванадцятирічне навчання, перехід до семестрової структури навчального року, зміна системи оцінювання, розробка системи моніторингу якості освіти та інше. Так, з переходом на дванадцятирічний термін навчання змінилася система прийому дітей до першого класу. У Концепції 12-річної школи вказано, що до початкової школи вступають діти, яким до першого вересня виповнилося шість років і які за результатами медичного й психологічного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання. Це означає, що батьки можуть відправити свою дитину до першого класу в шість років, якщо вони й шкільний психолог вважає, що дитина вже готова навчатися в школі. Якщо ж батьки бажають, щоб дитина розпочала навчання з семи років – це їх право. Немає законодавчих обмежень віку, з якого треба починати навчання.

Принципово новим для початкової школи стало те, що вперше змістом початкової освіти передбачено уміння, навички та способи діяльності. Кожен навчальний предмет має стати не лише метою навчання, а насамперед засобом розвитку і виховання дитини. Це, у свою чергу, вимагає розвиваючого, діяльнісного характеру організації навчального процесу, набуття молодшими школярами досвіду пізнавальної, практичної, соціальної діяльності, засвоєння методів пізнання навколишнього світу.

Навчальне навантаження учнів складається з годин інваріантної і варіативної складових частин і не може перевищувати гранично допустимого тижневого навантаження учнів, установленого Базовим навчальним планом на підставі санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу. Розробниками змісту й форм нової початкової освіти основну увагу було звернено на розвантаження навчального часу учня, створення умов для самостійної діяльності, саморозвитку та удосконалення. Так, зменшено навчальне навантаження учнів (не більше 700 годин (уроків) та не менше 175 робочих днів на навчальний рік).

Швидкі зміни у суспільстві та невідповідність шкільної освіти викликам часу не є єдиним протиріччям, яке гальмує розвиток початкової шкільної освіти нової якості. Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє окреслити коло проблем, які потребують вирішення в процесі реформування системи сучасної початкової освіти.

Принцип диференціації й індивідуалізації навчання в рамках особистісно орієнтованої системи навчання стає основоположним у роботі початкової школи. У зв’язку з цим використання традиційних підручників, розрахованих на всіх, не дозволяє враховувати індивідуальні особливості психічного розвитку кожного учня. У сучасному світі знання стають все більш доступними для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється самоцінність знань. Натомість зростає роль умінь добувати, переробляти інформацію, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення. Це зумовлює зменшення питомої ваги готової інформації, зміну співвідношення між структурними елементами змісту на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності, посилення світоглядного компоненту змісту. Недоліком загальноосвітньої підготовки на сьогодні залишаються недостатні вміння учнів вільно використовувати здобуті знання для розв’язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій. Зміст шкільних підручників переобтяжений надмірним фактологічним матеріалом, містить відомості, які не мають суттєвої загальноосвітньої цінності. Зростання навчального матеріалу, який має засвоїти учень, призводить до перевантаження, особливо учнів початкових класів. Отже, однією з нагальних проблем шкільної освіти є проблема удосконалення підручників.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про кардинальні зміни всієї системи початкової освіти в Україні. Ідея особистісно орієнтованої освіти закріплена у фундаментальних нормативних актах, поступово впроваджується у масову педагогічну практику.