- •50.Мотивація особистості
- •52. Короткий ісоричний нарис вікової психології, її сучасний стан на україні та за кордоном.
- •1 Вересня 2000 р. Кафедра психології розділилась на дві кафедри:
- •53.Методи вікової психології.
- •54.Вікова періодизація розвитку.
- •55.Криза трьох років. Причини та можливості забування.
- •56.Новоутвори в молодшому шкільному віці.
- •57.Сенситивні періоди розвитку психіки.
- •59.Центральні новоутворення підліткового віку.Спілкування з товаришами.
- •60.Актуальність знань з вікової психології для працівників сфери культури.
- •58.Формування учбової діяльності в молодшому шкільному віці.
- •61.Характеристика дошкільного віку центральні новоутворення .
- •62.Психологічні особливості розвитку дітей у період немавляти
- •63.Характеристика переддошкільного віку.
- •64.Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці.Ігрова діяльність.
- •65. Кризи періоду шкільного життя.
- •66. Мислення як діяльність.Форми мислення.
- •67.Анатомо-фізіологічні особливості в підлтковому віці.
- •68.Уява. Фізіологічні основи уяви.
- •69. Взаємостосунки підлітків з однолітками та дорослими.
- •70. Криза підліткового віку.Психологічні особливості та можливості виходу із кризи.
- •72. Романтика.Мрії та ідеали,дружба і любов у ранній молодості.
- •73. Спілкування старшокласників з однолітками та дорослими.
- •74. Формування світогляду в юнацькому віці.
- •2.Зовнішні та внутрішні умови розвитку
- •76.Закономірності психічного розвитку особистості.
68.Уява. Фізіологічні основи уяви.
Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Воно безперервно пов'язане з людською здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. Володіючи багатим уявою, людина може жити по-різному часу, що не може собі дозволити жодна інша жива істота у світі. Минуле зафіксовано в образах пам'яті, а майбутнє представлено в мріях і фантазіях.
Уява є і створення нових образів, і перетворення минулого досвіду, і те, що таке перетворення відбувається при органічній єдності чуттєвого і раціонального.
Фізіологічною основою уяви є утворення тимчасових нервових зв'язків, їх дисоціація (розпад на окремі елементи) і об'єднання в нові системи.
Уява пов'язано і з емоціями, з діяльністю підкіркових утворень головного мозку, які регулюють органічні процеси. Такими глибинними відділами мозку, що беруть участь разом з корою великих півкуль, у формуванні образів та їх включення в процеси діяльності є гіпоталамо-лімбічна система (гіпоталамус в його зв'язках з давньою корою і підкірковими областями, створюючими лімб, або кордон, навколо передньої частини стовбура мозку біля входу в півкулі мозку).
Для виникнення нового образу потрібно:
1) щоб раніше утворені системи зв'язків, їх структура були детерміновані характером раніше сприйнятих предметів;
2) щоб вони розпалися (дисоціація) і утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізуються в діяльності людини.
Багатство образів фантазії залежить від оригінальності поєднання в новому її продукті рис відомих об'єктів, новизни, нестандартності цих поєднань.
Діяльність уяви тісно пов'язана з емоціями, невіддільними від творення нового образу. Це дає підстави припустити, що механізми процесу уяви відбиваються не лише в корі великих півкуль головного мозку, а і в підкоркових центрах, зокрема в гіпоталамо-лімбічній системі, ушкодження якої призводить до порушення регулятивної функції психіки, пов'язаної з програмуванням поведінки людини.
Експериментально доведено, що імпульси, які надходять з підкоркових відділів мозку, активізують діяльність кори великих півкуль, сприяють створенню плану та програми дій, що має важливе значення для створення нових образів предметів.
Створюючи образи предметів, які виявляються безпосередньо пов'язаними з емоційною сферою особистості, її почуттями, людський мозок може справляти регулювальний вплив на периферійні частини організму, змінювати їх функціонування.
Ще в стародавні часи було помічено, що у деяких людей, переважно в тих, що страждають на істерію, після роздумів про муки, яких за євангельськими текстами зазнав Христос, з'являлися "знаки розп'яття" на долонях, ступнях ніг у вигляді кривавих плям, виразок. Такі сліди мають назву "стигма" (у перекладі з грецької "рубець", "знак").
Відомі випадки, коли люди, маючи яскраву фантазію, могли змінювати температуру руки, усього тіла, уявляючи в ній (на ньому) кригу або розпечений предмет. Необережно сказане лікарем слово може викликати у вразливого пацієнта реальне відчуття хворобливого стану і вияв відповідних симптомів захворювання.
Хвороби такого походження називаються "ятрогенія". Нетактовне слово вчителя травмує психіку учня, породжує фантастичні страхи, іноді може викликати нервові розлади - дидактогенії.
Специфічним виявом впливу образів уяви на рухову сферу особистості є ідеомоторні акти. Дослідження доводять, що коли людина уявляє рух якоїсь частини свого тіла (руки, ноги, тулуба), але не виконує самої дії, то в м'язах, які повинні цей рух здійснити, фіксуються слабкі імпульси, аналогічні тим, які реєструються при реальному виконанні рухів.
На принципі розшифрування ідеомоторних актів грунтується ефект "читання думок", коли завдяки надзвичайно тонкій чутливості деякі люди здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною, сприймати слабкі сигнали її ідеомоторних актів і "вгадувати", який предмет та в кого з присутніх сховав реципієнт. Ідеомоторними актами як засобами ідеального моделювання дій, які належить виконати, широко користуються спортсмени, танцюристи та інші.
Тренери рекомендують своїм вихованцям перед виконанням вправи виконати її подумки, уявивши її від початку до кінця. Таке "програмування" поліпшує результати її реального виконання.
Регулювальний вплив мозку на всі органи людського тіла є закономірним явищем. Образи уяви, що формуються в процесі діяльності людини, можуть посилювати цей вплив. У випадках патології мозкової діяльності спостерігаються зміни функції уяви.
