2.3 Форми безготівкових розрахунків у господарському обороті підприємств

Грошовий оборот підприємства розмежовується на безготівковий та готівковий.

Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платника на рахунок одержувача коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємства та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Розрізняють грошові розрахунки за товарними та нетоварними операціями. Перші пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Другі - з фінансовими операціями (сплата відсотків за кредит, розрахунки з бюджетами за податками і зборами, виплата фінансових санкцій тощо).

Для здійснення безготівкових розрахунків застосовують такі платіжні документи:

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, котрий його обслуговує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжне доручення подається в банк не менше ніж у двох примірниках. Воно приймаються до виконання банками протягом десяти календарних днів з дня виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Банки беруть до виконання доручення від платників тільки в межах наявних на їхніх рахунках коштів.

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства- постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт чи послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, перерахувати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника.

Певною перевагою згаданої форми розрахунків є те, що використання вимог-доручень підвищує відповідальність суб’єктів розрахункових відносин за організацію розрахунків через те, що розрахункові документи пересилаються постачальником платнику, обминаючи банк. А її недоліком є неможливість гарантії платежу.

Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або отримувача за договірного списання) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником перерахування належної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога застосовується в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів на підставі рішень судів та інших державних і недержавних органів. Вона приймається банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника протягом 30 календарних днів від дати складання.

Розрахунковий чек - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Чекова форма розрахунків має помітні переваги. Це передовсім відносне прискорення термінів розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.

Акредитив - це договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара (вигодонабувача, особи, на користь якої укладається угода) або доручити іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Для постачальників (одержувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату. Проте підприємствам-покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує їхнє фінансове становище.

Вексель - це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.