1. Г.А. Мисик «Основи меліорації і ландшафтознавства» ст.46-54.

2. В.П. Кравченко «Меліорація з основами геодезії» ст.30-34.

При вивченні першого питання необхідно знати що, зрошення — це штучне поповнення запасів води у недостатньо зволоженому грунті для створення в ньому оптимального водно-по­вітряного і зв’язаних з ним поживного та теплового режимів, сприят­ливих для росту і розвитку рослин, незалежно від випадання атмо­сферних опадів.

Зрошення земель — найбільш поширений вид сільськогосподар­ських меліорацій. Застосовується в нашій країні практично в усіх природних зонах, крім тундри, але потреба в ньому не скрізь однако­ва. Так, у зоні пустинь і напівпустинь (республіки Середньої Азії, пів­денні райони Казахстану, ряд районів Закавказзя) інтенсивне сільсь­когосподарське виробництво може розвиватися лише на базі зрошу­ваного землеробства. При зрошенні ці території перетворюються в квітучі оазиси з посівами цінних технічних, продовольчих і кормових культур, з садами і виноградниками. Вони забезпечують країну ба­вовником, рисом, кенафом, джутом, фруктами та іншими культурами.

У посушливих районах Північного Кавказу, Казахстану, Сибіру, Поволжя, півдня Української РСР і Молдавської РСР розвиток і ста­більність зернового господарства, збільшення виробництва овочів, картоплі, цукрових буряків та продуктів тваринництва також значною мірою залежать від зрошення. Воно потрібне тут через посухи, що пе­ріодично повторюються.

Якщо в зонах пустинь і напівпустинь для підтримання вологості грунту на заданому рівні потрібні регулярні поливи, то в інших зонах досить періодичних поливів у посушливі періоди. В окремі вологі роки в надмірно вологій та вологій зонах поливи зовсім не потрібні. Тут зрошення розглядається як доповнення до природних вологозапасів.

Розробками проектних і науково-дослідних установ Української РСР доведено, що для зменшення втрат урожаю від посух площу зро­шуваних земель у республіці слід довести, як мінімум, до 5,0 млн.

При вивченні другого питання необхідно звернути увагу на те що, зрошення сільськогосподарських культур є одним з основних засобів інтенсифікації агровиробництва. Досвід і практика використання поливних земель свідчать про високу ефективність зрошення як меліоративного заходу. Урожайність на зрошуваних полях вдвічі-втричі вища, ніж на суходолі. На близько 7 % орних площ зрошуваних земель виробляють п’яту частину загального обсягу сільськогосподарської продукції України.

Аналіз ситуації у зрошуваному землеробстві свідчить про незадовільний технічний стан і низький рівень експлуатації меліоративних мереж водогосподарського комплексу України, що зумовлює пошук нових механізмів підвищення ефективності водокористування. Серед основних перешкод розвитку зрошення земель слід виділити недостатню поінформованість державних управлінських структур стосовно меліоративної й екологічної ситуації в зонах зрошення, технічного стану зрошувальних систем тощо.

Застосування меліоративних заходів, особливо у посушливі роки, мінімізує залежність землеробства від природних умов, дає змогу врятувати врожай господарства. У Росії, наприклад, розширення площ зрошуваних земель розглядають як один з напрямів забезпечення продовольчої незалежності країни. Тому до 2020 р. заплановано збільшити частку площ меліорованих земель у загальній площі ріллі до 15 %. За умов використання на зрошуваних землях апробованих високоефективних агротехнологій прогнозується значне збільшення урожайності .

Аграрний сектор є одним із найбільших споживачів водних ресурсів серед інших галузей економіки. Водночас Україна найменш забезпечена власними водними ресурсами серед європейських країн. Зокрема запаси місцевих водних ресурсів у Великобританії становлять 5,0, у Франції – 3,5, у Швеції та Німеччині – 2,5, в Україні – лише 1 тис.м3 на людину. У південних регіонах країни дефіцит вологи становить 340–450 мм/га. Кліматологи прогнозують збільшення числа посушливих років, адже зараз швидкість зростання явищ “парникового ефекту” в 3–6 разів вища, ніж у попередні 100 років. Такі природні «примхи» відчутні протягом останніх років.

Нині в Україні переважну більшість поливних площ зрошують дощуванням. Серед основних переваг дощування слід виділити можливість застосування в умовах складного рельєфу поля та мобільність таких систем. Проте вони мають ряд недоліків: висока вартість побудови стаціонарних систем (вартість однієї широкозахватної дощувальної машини оцінюється у 600–700 тис. грн); значні витрати енергії для створення тиску в зрошувальній мережі; утворення крапель-лінз, що сприяє розвитку хвороб рослин; неекономне використання водних ресурсів.

В Україні актуальною залишається проблема раціоналізації водокористування при зрошенні. За умов традиційної меліорації непродуктивні втрати води досягають 40 %. Зменшення втрат води хоча б на 1 % за рік уможливить додатковий полив на 40 тис. га сільськогосподарських земель. Тому важливо притримуватись одного з таких основних принципів раціоналізації водоспоживання, як інтенсифікація використання водних ресурсів у зрошуваному землеробстві, тобто збільшення кількості продукції в розрахунку на одиницю витрачених водних ресурсів. Основним поштовхом, що приводить до руху будь-який механізм та підтримує його в динаміці, є нові методи виробництва. Подолання негативної тенденції у зрошуваному землеробстві можливе через оновлення засобів меліорації та впровадження інноваційних способів поливу. Краплинне зрошення слід розглядати як один із способів інтенсифікації зрошуваного землеробства, що сприяє підвищенню продуктивності сільськогосподарських культур та дає змогу економно витрачати водні ресурси.

При вивченні третього питання необхідно знати що, виділяють зрошення: зволожувальне, удобрювальне та спеціальне.

Зволожувальне зрошування застосовують для створення у ґрунтГ необхідного водного і повітряного режимів. Цей вид зрошення є пе­реважаючим у Радянському Союзі та інших країнах земної кулі.

Зволожувальне зрошення за принципом дії поділяється на регу­лярне, або правильне, і одноразове. При регулярному зрошенні грунт зволожується у потрібні строки і в необхідній кількості. Якщо вода у зрошувальну мережу із джерела зрошення надходить самопливом, зрошення називається самопливним. При механічному піднятті води насосами зрошення називається механічним.

При одноразовому зрошенні грунт зволожується один раз на рік затоплюванням площі. Якщо затоплення провадять рано навесні во­дами весняного стоку, зрошення називають лиманним, а якщо ви­користовують воду з каналів у період повені на річці — павод­ковим.

Лиманне зрошення широко застосовується у Казахстані і Поволжі. За наявністю водних ресурсів і рельєфом місцевості площа лиманно­го зрошення в країні може бути доведена до 5... 7 млн. га.

Удобрювальне зрошення застосовують для внесення в грунт добрив ) з допомогою води. До цього виду зрошення належать і поливи стічни­ми водами. Використання стічних вод у сільському господарстві має важливе народногосподарське значення, оскільки з одного боку спря­моване на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, а з іншого є водоохоронним заходом.

До спеціальних видів зрошення відносять грунтоочисне та утеп­лююче.

Грунтоочи.сне зрошення дає змогу звільнити грунт від шкідливих солей, знищити шкідників сільськогосподарських рослин — польових мишей, філоксеру, личинок травневого жука, бавовникової совки, карадрини та ін.; поліпшити боротьбу з кліщиком та насіннєї­дом люцерни.

Утеплююче зрошення застосовують для зігрівання грун­ту при поливі його водою, більш теплою, ніж сам грунт. Це дає змо­гу подовжити вегетаційний період. Цей вид зрошення поширений мало.

Обводнення земель. Під обводненням земель розуміють сукупність гідротехнічних споруд і заходів для водопостачання і зрошення не­великих ділянок у безводних і маловодних районах. Обводнення те­риторій здійснюють часто одночасно із зрошенням земель, а також шляхом будівництва колодязів, ставків, каналів, водозабірних споруд і водоводів, що доповнюють природну мережу водотоків. У нашій краї­ні обводнювальні роботи набули широкого розвитку у зв’язку з осво­єнням цілинних і перелогових земель та потужним розвитком тварин­ництва у безводних і маловодних районах.

При вивченні четвертого питання слід знати, що зрошення дуже складно впливає на фізичні, хімічні, біохімічні і біологічні процеси, що відбуваються у грунті, а також на мікроклімат зрошуваних земель і сільськогосподарські рослини.

Вплив зрошення на фізико-хімічні властивості грунту досить багатогранний. Воно змінює вологість, температуру, теплоємкість, механічний склад, пористість, структуру, водопроникність і водозатримуючу здатність, силу зчеплення грунтових частинок, вміст і розподіл по горизонтах у грунті хімічних елементів і сполук, рівень грунтових вод та їх мінералізацію.

Теплоємкість сухого грунту менша, ніж води. У спеку поливна вода холодніша, а рано навесні та пізно восени тепліша, ніж повітря і грунт. Вологий грунт удень вбирає тепла більше, ніж сухий, а вночі випромінює менше в результаті зволоження приземного шару повіт­ря. Тому влітку вологий грунт холодніший, а пізно восени тепліший, ніж сухий. Зволоження грунту зменшує силу зчеплення частинок і міцність глинястого і суглинкового грунтів; піщані ж грунти, навпаки, стають твердішими. У грунті, затопленому шаром води, структурні агрегати руйнуються. Після висихання на поверхні глинястого грунту утворюється щільна кірка з тріщинами, яку слід своєчасно зруйнувати.

Поливна вода несе з собою змулені наноси, які відкладаються на поверхні грунту або навіть частково вмиваються в нього, в результаті чого змінюється механічний склад грунту.

Надходження у грунт разом з поливною водою азоту, калію, фос' фору поповнює запаси поживних речовин. Солі натрію (Nа₂С0₃, NаС1, Nа₂S04) шкідливо діють на рослини, руйнуючи структуру грунту, змен­шуючи його водо- і повітропроникність. Поливна вода є добрим роз­чинником хімічних сполук, що містяться у грунті. Тому легкорозчин­ні у грунті солі калію, азоту та інших елементів при поливі перемі­щуються разом з водою з верхніх шарів у нижчі, а при надмірних поливах або при промиванні грунту виносяться за межі кореневміс­ного шару грунту, погіршуючи тим самим родючість грунту. Правда, одночасно з поживними речовинами вимиваються і шкідливі солі натрію, що, навпаки, сприяє підвищенню родючості грунту.

У міжполивний період вода разом з розчиненими в ній солями піднімається по капілярах до поверхні грунту і випаровується, а солі залишаються у верхньому шарі. Отже, періодичні поливи зумовлю­ють постійний рух води і мінеральних солей у грунті, причому частин­ки дрібнозему і солі вимиваються вниз, де вони випадають з розчину і утворюють щільний малопроникний для води і повітря шар. Цей щільний шар називається ще ілювіальним. На легких зрошуваних грунтах він утворюється на глибині 120... 300, а на важких — 45... 120 см. Обмежуючи глибину активного шару грунту, він призводить до перезволоження поливами верхнього шару і утруднює зволожен­ня нижнього.

При відсутності підземного відтоку води надмірні поливи підви­щують рівень грунтових вод, що може викликати заболочування зро­шуваних земель. Якщо при цьому грунтові води дуже мінералізовані і містять шкідливі солі, то при сильному випаровуванні води у верх­ньому шарі відкладається багато солей і грунт стає засоленим (вто­ринне засолення) і непридатним для вирощування сільськогосподар­ських культур.

Зрошення позитивно позначається на мікробіологічних процесах, що протікають у грунті. Воно підсилює дію анаеробних мікробів і тим самим затримує мінералізацію рослинних решток, сприяє нагромад­женню гумусу і активізує процес нітрифікації. Проте надмірне зво­ложення грунту зменшує вміст нітратів у його верхніх шарах.

Зрошення створює також сприятливі умови для життя і розмно­ження дощових червів, які поліпшують структуру грунту.

Зрошення сприятливо позначається на мікрокліматі приземного шару повітря зрошуваної території. Вдень при зрошенні температура повітря на висоті 0,5 м знижується на 6, а вночі — підвищується на З °С. У холодну погоду при зрошенні зігрівається груніт і повітря, що дає змогу запобігти заморозкам — 2° — 3,5 °С, якщо завчасно провес­ти полив. При поливі підвищується відносна вологість повітря (різ­ниця досягає 20 ... 50 %), знижується максимальна температура по­верхні грунту (різниця досягає 25 °С) і зменшується її амплітуда (на 10... 15 °С).

Питання для самлклнтролю

1. Що таке зрошення?

2. Як впливає зрошення на грунт та рослини?

3. Охарактеризуйте сучасний стан зрошення в Україні.

Тема: Режим зрошення с/г культур.

Питання для самостійної роботи:

1. Графік поливу та його укомплектування.

2. Строки і норми поливу.

Література: