О воспитании детей

Сложенное поучение из различных бесед... отца нашего Иоанна Златоустого. В общую пользу родителям же и детям... Следует родителям смотреть не затем, как детей в серебре и золоте, в богатстве содержать, но чтобы в благоговении и мудром накоплении всяких добродетелей богатейшими были. Тогда не будут много требовать, тогда не будут захвачены житейскими и юношескими развлечениями и похотями...

Ведь когда хорошо воспитаешь отрока, так и он своего сына и тот вновь... От тебя получат и корень и прилежание, и от рожденных тебе приносятся плоды. Отцы ведь, которые не заботятся о благочинии и целомудрии детей, по сути лютые детоубийцы.

Да слушайте это, отцы! Если еще образования и основы доброго воспитания будут иметь дети, то и вы получите награду, если же нерадивые – муку. Но поучайте чада ваши, в поучении и учении со многим обращением. Свирепая вещь есть юность, многих требует наставников, педагогов, исследователей, воспитателей... так скачут, так кричат, необузданны... виновны же отцы...

Ибо... много заботятся, дабы извощика обрести изрядного, ни глупого, ни вора, ни пьяницу и умелого в искусстве. Если же к душе отрока необходимо приставить педагога, то просто случайно пришедшего избирают...

Учителей более, чем отцов, следует искать и любить. Если же как отца не хотят стыдиться, то как старика подобает, если же седины пренебрегают, то как благодетеля стыдиться необходимо...

Учите их... хождению спокойному, голосу умеренному, речи благочинной, пище и питию умеренному, при старших – молчанию, при мудрейших – послушанию, при имущих – повиновению, к равным и меньшим любви нелицемерной. От злых и плотских и любовещательных – отлучаться. Мало вещать, больше же разуметь. Не быть дерзким в словах. Не излишествовать беседою, не быть готовым на смех. Стыдением украшать себя. С женщинами распутными не беседовать. Смотреть вниз, душу же иметь вверху. Избегать прекословия. Не унижать учительского достоинства... не искать от людей похвалы.

Симеон полоцький

(1629–1680)

Симеон Полоцький народився у білоруському місті Полоцьку. Закінчив Київську колегію, продовжив навчання в закордонних навчальних закладах. По поверненню на батьківщину деякий час займався викладацькою діяльністю, стає монахом. На прохання московського царя Олексія Михайловича 1664 року переїжджає до Москви, працює вчителем в училищі Заіконоспаського монастиря. В 1667 році призначається вихователем царських дітей. Викладає латинську мову, піїтику, риторику, богослів'я. Бере участь у розробці проекту Московської слов'яно-греко-латинської академії.

Полоцький є автором багатьох проповідей, ряду комедій, букваря.

Педагогічні погляди Полоцького характеризують такі твори, як "Книжиця вопросов и ответов, иже в юности серцем зело потребны суть", а також збірки проповідей "Обід душевний" і "Вечеря душевна".

Симеон Полоцький, наголошуючи на великому значенні виховання у формуванні людини, подібно Арістотелю виділяє три періоди у вихованні дітей: від народження до семи років (період морального виховання); від 7 до 14 років (період практичного навчання); від 14 до 21 року (період розумового розвитку і громадянського виховання). У своїх працях Полоцький вказує на зміст й основні методи роботи з дітьми. Велику роль у формуванні поглядів дитини та її поведінки він відводить батькам і вчителям.

Текст "Обіду душевного" і "Вечері душевної" (уривки) друкується за виданням: Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки /За заг.ред. С.А.Литвинова. – К.: Рад.школа, 1961. – С.39–43.