2.1 Виникнення терміну «ів»
Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклуен виводить цікаву тезу, що звучить так: «Істинно тотальна війна — це війна за допомогою інформації». Саме Маклуен першим проголосив, що в наш час економічні зв'язки і відносини все більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими «природними ресурсами», що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збуту та інше відходять на другий план, а головним постає доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторіта за допомогою інформаційних видів озброєнь.
Вперше це поняття було закріплене в директиві Міністерства оборони США DOD S 3600.1 (від 21 грудня 1992 року), де воно вживалося у вузькому значенні і розглядалося як різновид радіоелектронної боротьби. В подальшому, в звіті американської корпорації «Ренд» MR-661-0SD «Strategic Information Warfare. А new face of War» (1996 p) вперше з'явився термін — «стратегічна інформаційна війна (інформаційне протиборство)». Вона визначалася як війна з використанням державного глобальногоінформаційного простору й інфраструктури для проведення стратегічних військових операцій і зміцнення впливу на власний інформаційний ресурс.
Різниця в перекладі слова «warfare», що може бути перекладене і як війна, і як боротьба, спричинила паралельне вживання понять «інформаційна війна» та «інформаційна боротьба (протиборство)». Друге поняття є широковживаним в Росії, де воно означає «суперництво соціальних систем в інформаційно-психологічній сфері з приводу впливу на ті чи інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, в результаті якого одні учасники суперництва отримують переваги, необхідні їм для подальшого розвитку, а інші їх втрачають».
2.2 Форми інформаційних війн
За умов трансформації інформаційної війни будуть змінюватися також її форми. Так, для інформаційної боротьби першого покоління це:
вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного та військового управління;
ведення радіоелектронної боротьби;
одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення й розшифровки інформаційних потоків;
здійснення несанкційованого доступу до інформаційних ресурсів з наступною їх фальсифікацією чи викраденням;
масове подання в інформаційних каналах супротивника чи глобальних мережах дезінформації для впливу на особи, які приймають рішення;
одержання інформації від перехоплення відкритих джерел інформації.
Інформаційна боротьба другого покоління передбачає:
створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника;
маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості та хаосу;
дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями й рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни;
зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, інспірація помилкових управлінських рішень;
дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління;
підрив міжнародного авторитету держави, його співробітництва з іншими країнами;
нанесення збитку життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.