Основи конституційного права України Тематичний план дисципліни

Таблиця 2

№ п/п	Теми дисципліни	Кількість годин
		всього	лекції	практ.	самост. .
Модуль 1
1	Конституційне право України: предмет, місце в системі національного права, джерела Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р. та її юридичні властивості	11	2	2	7
2.	Характеристика загальних засад конституційного ладу в Україні.	10	1	1	8
3.	Громадянство. Права, свободи та обов'язки людини та громадянина.	11	2	2	7
4.	Форми безпосередньої демократії в Україні.	11	2	2	7
5.	Державна влада в Україні Територіальний устрій і органи місцевого самоврядування в Україні	11	2	2	7
	Всього:	54	9	9	36

Лекція №1 Конституційне право України: предмет, місце в системі національного права, джерела. Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р. та її юридичні властивості

План

1. Конституційне право України як провідна галузь права України

2. Джерела сучасного конституційного права України

3. Загальна характеристика Конституції України та її юридичні

4. властивості

5. Конституційний процес в Україні.

6. Конституція України 1996р

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Вміти:

• що таке конституційне право України і яке місце воно посідає в системі національного права;

• характер і зміст суспільних відносин, які складають предмет регулювання конституційного права України як галузі права і предмет дослідження науки конституційного права;

• джерела сучасного конституційного права України та їх ієрархію;

• систему конституційно-правових інститутів.

Знати:

• розрізняти предмет конституційного права як галузі національного права і предмет науки конституційного права як галузевої юридичної науки;

• класифікувати конституційно-правові закони;

• визначати зміст ключових термінів і понять, що вживаються при розкритті змісту теми;

• 

  пояснити, чому конституційно-правові відносини визначають як основні суспільні відносини.

Кожна галузь права займає певне місце в системі національного права конкретної держави. Це місце визначається колом суспільних відносин, які регулюються даною галуззю права. Конституційне право є провідною галуззю в системі національного права України, оскільки воно врегульовує відносини, пов'язані із здійсненням народовладдя, його політико-юридичними формами і гарантіями, включаючи відносини з організації та здійснення державної влади і місцевого самоврядування, визначення правового становища людини і громадянина в державі. Тобто, нормами конституційного права врегульовується, закріплюється устрій української держави.

Конституційне право України являє собою систему правових норм, які регулюють відносини владарювання, суть яких полягає в організації державної влади та місцевого самоврядування. Ці норми визначають об'єкт конституційних (основних) прав і свобод людини та громадянина, встановлюють систему політико-правових гарантій реалізації цих прав та свобод.

Оскільки людина визнається найвищою соціальною цінністю в державі, нормами конституційного права врегульовуються суспільні відносини, які виникають у зв'язку із закріпленням базового рівня основ правового статусу особи (розділ II Конституції України - "Права, свободи та обоє 'язки людини і громадянина "). Зміст основ правового становища особи складають ті правові інститути, які фіксують відносини, що існують між особою, з одного боку, і суспільством, державою, з другого. Конституційно-правовий зміст відносин, що виникають між особою та державою, обумовлюється інститутом громадянства або конституційно-правовим статусом особи як іноземця ( біженця, іммігранта) чи апатрида (особи без громадянства).

Отже, громадянство є складовою частиною основ правового становища особи в державі, воно є юридичною підставою для розповсюдження на особу влади держави - як всередині країни, так і поза її межами. Наявність у людини громадянства України обумовлює розповсюдження на неї прав і обов'язків, закріплених законодавством нашої держави. Права і обов'язки займають центральне місце в характеристиці правового становища громадян. Причому, визначаються вони всіма галузями національної системи права:

• цивільним,

• адміністративним,

• трудовим,

• фінансовим та ін.

У зарубіжній юридичній літературі поряд з терміном "Конституційне право" використовується також термін "державне право". Як правило, застосування того чи іншого терміну пов'язується з наявністю або відсутністю конституційного ладу.

Основою конституційного права є конституція. Як і багато інших юридичних термінів, це слово прийшло до нас із Давнього Риму. Походить воно від лат. слова сопаїііиііо, що означає "устрій"', "установлення".

У Середньовічній Європі конституціями називали різного роду нормативно-правові акти, зокрема, постанови сейму Речі Посполитої. Вважають, що першими писаними конституціями - основними законами були Конституція США (1787р.), яка чинна й на сьогоднішній день, та Конституція Франції (1791р.)-

Конституція - це основний установчий юридичний акт держави. Преамбула Конституції України визначає її як Основний Закон нашої країни. Колена галузь українського законодавства мас свій виток у тому чи іншому положенні Конституції України. Конституція регулює найважливіші суспільні відносини в країні.

Серед усієї сукупності прав і обов'язків наших громадян особливе значення мають конституційні права і обов'язки (право на життя - ст. 27Конституції України; на свободу та особисту недоторканність - ст. 29 Конституції; право на власність, підприємницьку діяльність - ст. 41 та 42 Конституції; право на працю - ст. 43 Конституції; право на соціальний захист - ст. 46, право на житло - ст. 47 Конституції та ін.). Вони фіксують найбільш життєві зв'язки та відносини між суспільством, державою і окремою особою. Конституційні права і обов'язки записані не в звичайному законі, а в Конституції Основному Законі України. Вони виражають основний зміст правового становища особи в нашому суспільстві, тобто, закріплюють його основи. Тому називаються вони основними правами і обов'язками громадян. Власне, нормами конституційного права закріплюються не всі права й обов'язки людини, громадянина України, які втілюються в усіх галузях націо­нальної системи права, а лише основні права і основні обов'язки, тобто, конституційні права і обов'язки. До речі, в Основному Законі (абзаці ст. 22) зазначається, що права, свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Отже, суспільні відносини, що становлять основи правового статусу особи в Україні, складають першу групу відносин, яка входить в предмет конституційного права.

Будь-якій державі властива певна територіальна чи національно-територіальна організація, що найбільш повно забезпечує народовладдя. Конституційне право встановлює організацію території, тобто питання визначення її кордонів, зміни цих кордонів, форму держави, адміні­стративно-територіальний поділ її (ст.ст. 2; 5; 85 п.29; 92 п.13; 132; 133; ^34-139; 140 Конституції України). Звідси випливає, що другою групою суспільних відносин, які є предметом конституційного-правового регулю­вання, є відносини, що становлять державно-територіальний устрій України, тобто, визначають просторову сферу її владарювання, форму держави, її структуру, взаємовідносини держави з її складовими частинами, правове становище останніх, адміністративно-територіальний поділ.

Конституційне право регулює відносини, які виникають в процесі організації і здійснення державної влади і місцевого самоврядування (розділи ПІ-УІП, XI, XII Конституції України). Основними формами здійснення народовладдя в Україні є представницька система та безпосередня демократія. Суспільні відносини, що виникають у зв'язку з втіленням цих форм в життя, є за своєю суттю конституційно-правовими. Вони, зокрема, виникають в процесі формування представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування на основі демократичних принципів виборчої системи, а також в процесі багатогранної діяльності обраних народом представницьких установ:

• Верховної Ради України;

• Президента України;

• обласної, районної, міської, районної у місті, селищної та сільської рад;

• сільських, селищних, міських голів.

Свою владу народ в нашій державі може здійснювати через референдуми (всеукраїнський або місцеві), загальні збори громадян за місцем проживання, громадські слухання, місцеві ініціативи тощо. Порядок реалізації цих форм прямого народовладдя також визначається нормами конституційного права.

Підсумовуючи, можемо констатувати, що конституційне право України - це основна галузь права, норми якої закріплюють основи правового статусу людини і громадянина України, її державно-територіапьний устрій, встановлюють систему, основні принципи організації і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, форми безпосередньої демократи.

Оскільки конституційне право, як ми зазначили вище, закріплює основоположні суспільні відносини соціально-економічної системи і політичної організації суспільства, воно встановлює вихідні начала для всіх інших галузей права. Так, закріплюючи форми власності, об'єкти, що їх складають, засади володіння, користування і розпорядження власністю, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, тощо, конституційне право визначає основні начала цивільного права.

Встановлюючи право громадян на працю, право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, право на відпочинок, право на соціальний захист та ш., конституційне право визначає вихідні засади трудового права.

Закріплюючи систему органів державної виконавчої влади, принципи їх організації і діяльності, конституційне право встановлює основи адміні­стративного права України.

Аналогічні засади формулюються конституційним правом і для інших галузей права. Але будучи провідною галуззю в системі права України, конституційне право не поглинає собою всіх інших галузей права. Воно лише закріплює їх конституційні принципи, оскільки Конституція як Основний Закон є стрижнем всієї правової системи держави.

Предмет конституційного права, як галузі права, охоплює щойно охарактеризовані нами суспільні відносини та норми, що їх врегульовують.

Наука конституційного права, як галузева юридична наука, що являє собою систему знань про конституційно-правові норми, має своїм завданням вивчати конституційно-правові норми в дії, тобто, в процесі їх реалізації, передбачати шляхи їх зміни, доповнення адекватно до життєвих вимог і, таким чином, служити інтересам практики.

Крім того, наука конституційного права має справу не тільки з діючим правом, але й з його минулим історичним розвитком, тобто, враховує при формулюванні діючих конституційно-правових норм національно-державницькі традиції України. До речі, не випадковими є у вступному розділі Конституції України слова, що, приймаючи Основний Закон держави, Верховна Рада України спиралась на багатовікову історію українського державотворення.

На базі узагальнення досвіду, минулого і сучасного, наука зобов'язана формулювати закономірності роз витку конституційного права, перспективи становлення і розвитку національної української державності.

Отже, предметом науки конституційного права України є діюче конституційне право в процесі його виникнення, здійснення розвитку.