1.2 Обладнання та зразки для випробування

Випробування проводимо на розривній машині ГМС-50, або інших машинах: МУП-50, Р-20, ВР-100, які пристосовані до таких досліджень. В силовому ланцюгу цих машин застосовують гідравлічний привід, а у вимірювальній системі – торсіонний, важільно-маятниковий або пружинний вимірювач сили. Масштаб запису зусилля залежить від шкали, яку встановлюють під час випробувань, а переміщення можна записувати в масштабі, який залежить від технічних даних пристрою для побудови діаграм.

Рисунок 1.3 –Принципова схема розривної машини

Р озривна машина складається безпосередньо із самої випробувальної машини А (рис. 1.3) та пульту керування Б, який з’єднаний з машиною гідравлічними трубопроводами та електродротами. Випробувальна машина має наступні основні вузли та механізми: корпус 1 з робочими гідроциліндрами 15; силову раму, яка складається із двох тяг 8 і верхньої рухомої траверси 4; гнучка тяга 9 (іноді нитка чи канатик), яка верхнім кінцем жорстко з’єднана з рухомою траверсою 4, а нижнім з перетворювачем переміщень; пасивний (нерухомий) 2 і активний (рухомий) 3 затискачі; вимикачі 10, за допомогою яких приводять в дію вставки затискачів, що утримують зразок при розтягуванні (затискачі можуть бути ручними). Пульт керування складається з таких частин: корпусу 6; насосної станції 14, розташованої в нижній частині пульту; вимірювача сили 7; блоку керування 11 з відповідними кнопками і регуляторами; блоку індикації 12 та пристрою для запису діаграми 5, на які подаються сигнали з перетворювачів переміщень та зусиль; блок гідравлічної арматури 13 з відповідними кранами, золотниками і перепускними клапанами.

Відповідно до ДСТУ EN 10002-1:2006 чи ГОСТ 1497 – 84, при випробуванні на розтяг застосовують пропорційні циліндричні зразки семи типів з діаметрами в межах 3…25мм та плоскі зразки двох типів з шириною в інтервалі 3…25мм.

Ми користуватимемось циліндричними зразками. Залежно від співвідношення між діаметром попереччя зразка і розрахунковою довжиною зразки бувають довгими , або короткими .

Розрахунковою довжиною зразка називають довжину, на якій визначають деформації (рис. 1.4а). Ця довжина повинна бути меншою за відстань l між головками на діаметр або ширину зразка з кожного боку, оскільки уже на такій відстані від головок напружений стан зразка однорідний і не залежить від способу прикладання зовнішніх сил (принципСен-Венана).

1.3 Порядок виконання роботи

а) Штангенциркулем вимірюємо робочу довжину зразка та його діаметр . Обчислюємо площу попереччя зразка . Результати вимірювань та обчислень заносимо до табл.1.1.

б) Встановлюємо зразок у затискачі розривної машини і проводимо випробування на розтяг. Одержуємо машинну діаграму розтягу.

в) Складаємо обидві частини зруйнованого зразка (рис. 1.4 в) і повторюємо вимірювання робочої довжини зразка та діаметра . Визначаємо площу попереччя зразка в місці розриву . Одержані результати заносимо до табл.1.1.

Таблиця 1.1

Розміри зразка
до випробування			після випробування
, мм	, мм	,мм2	, мм	, мм	, мм2

г) Проводимо обробку діаграми розтягу і координати характерних точок заносимо до табл.1.2.

д) Будуємо діаграму розтягу.

е) Визначаємо механічні характеристики матеріалу. Одержані результати заносимо до табл.1.3.

є) Порівнюємо одержані результати з довідниковими даними і робимо висновки.

Таблиця 1.2

Навантаження, яке відповідає механічним характеристикам матеріалу:	Значення навантаження, Н	Абсолютне видовження, мм
границі пропорційності,
границі текучості,
границі міцності,
напруженню в момент розриву,

Таблиця 1.3

Характеристики пружності і міцностці				Характеристики пластичності
, МПа	, МПа	, МПа	, МПа	, %	, %