1.2 Теоретичне обґрунтування методичних прийомів навчання молодших школярів основам інформатики

Комп'ютер, упевнено і надійно зайняв своє місце в житті сучасної людини, активно входить в шкільні будні. При цьому віковий кордон зустрічі з комп'ютером, його оволодінням нестримно знижується. З простими ігровими комп'ютерними пристроями дитина взаємодіє вже з 3 - 4 років. До моменту вступу до школи (6-7 років) у дітей, як правило, є деякий досвід спілкування з комп'ютерними пристроями і тоді виникають питання: як працює комп'ютер; з чого він складається; що у нього усередині; чому він виконує команди. На ці та інші питання і покликаний відповісти шкільний курс інформатики. Починати навчання доцільно з молодшого шкільного віку, оскільки відомо, що найміцніші і довічні знання і навики чоловік отримує в початковій школі.

Це пов'язано з тим, що:

 молодший шкільний вік більш сприятливий до навчання;

 знання і навики, отримані в початковій школі, стають основою і засобом всієї подальшої пізнавальної діяльності.

Проте методика початкового навчання багато років була пов'язана в основному з теорією емпіричного мислення, що мало сприяло формуванню у молодших школярів повноцінної учбової діяльності і основ теоретичного мислення. Виникла необхідність в нових підходах до навчання в початковій школі. І саме таким новим підходом є система розвиваючого початкового навчання. Навчання, яке, забезпечує повноцінне засвоєння знань, формує учбову діяльність і тим самим безпосередньо впливає на розумовий розвиток, і є розвиваюче навчання.

У основу занять покладені наступні принципи:

 формування основ інформаційної культури, тобто опанування основних понять інформатики, такими, як команда, алгоритм, виконавець;

 розвиток логічного і образного мислення, що можливо завдяки широкому використанню графічних і звукових засобів;

 вживання ЕОМ для вирішення творчих завдань конструювання і проектування;

 закладання основ алгоритмізації, структуризації діяльності, направленої на рішення поставленої задачі;

 індивідуалізація і диференціація навчання, наочність, доступність подачі інформації, введення ігрового елементу в процесі навчання.

Згідно програми заняття в цих класах проходять по 1 годині в тиждень протягом всього навчального року. Програма орієнтована на програмно-методичні комплекси - це розвиваючі комп'ютерні ігри для дітей від 6 до 9 років, які добре вписуються в систему розвиваючого навчання в початковій школі. Освоєння комп'ютера відбувається в ігровій формі, дозволяє здійснювати зв'язок з такими предметами як українська мова (кросворди), математика (вирішення прикладів в ігровій формі), малювання, музика. Навчання мистецтву роздумувати, умінню планувати свої дії, здатність передбачати різні обставини і діяти відповідно до них - це завдання допомагає нам вирішити програмний продукт. Таким чином, учні знайомляться з комп'ютером, вчаться спілкуватися з ЕОМ в режимі діалогу, знайомляться з поняттями меню, курсор, програмними засобами, розвивають логічне і алгоритмічне мислення.

Але введення дисципліни «Сходинки до інформатики» у молодшому шкільному віці поряд з явними достоїнствами породило безліч проблем, в т.ч.:

 норматив роботи на ЕОМ для молодших школярів не більше 15 хвилин. Отже, урок розбивається на 2 частини: теоретичну і практичну, причому практична частина уроку має бути продовженням теоретичної;

 слабке уміння учнів говорити і вести записи в зошитах услід за поясненнями вчителя.

Йдучи від простого до складного, вирішуючи цікаві завдання з казковими сюжетами і героями, учень вирішує логічні завдання, направлені на опанування мистецтва складання алгоритмів; у ігровій формі знайомиться з складними поняттями: комп'ютер, монітор, клавіатура; спостережливість, аналіз і синтез матеріалу формується при виконанні завдань на установку схожості і відмінності.

Потім йдуть складніші завдання, розраховані не лише на пояснення вчителя, виконання разом з вчителем, але і на самостійну роботу. Завдання вчать дітей мислити, правильно і зв'язно викладати свої думки. Взагалі гра - істотний компонент пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку. Прагнення до гри, інтерес до ігрових ситуацій на уроці, захопленість ігровим сюжетом - це закономірне явище, обумовлене психологічною потребою дітей цього віку.

Крім того, ефективність організації розумової діяльності дітей молодшого шкільного віку в значній мірі залежить від умов протікання навчально-пізнавального процесу в школі, одним з яких є стиль взаємин вчителя і учня. Дитина повинна відчувати радість спілкування з дорослою людиною (вчителем) - лише в цьому випадку її пізнавальна праця буде ефективною, а навчання розвиваючим.

Таким чином, серед важливих вимог до організації пізнавального процесу шестирічних дітей в умовах розвиваючого навчання можна виділити наступні:

 гуманістичне відношення до дітей, максимальний облік їх індивідуальних особливостей, створення атмосфери, що сприяє їх всебічному розвитку;

 цілеспрямованість побудови навчання з врахуванням його ефективності для спільного розвитку дітей;

 використання всіляких видів діяльності на уроці з метою перемикання уваги учнів у зв'язку з його нестійкістю;

 поєднання ігрової форми з учбовим змістом завдань, вживаних в навчанні;

 включення нових знань в практичну діяльність учнів, як необхідну умову їх успішного засвоєння.

Персональний комп’ютер все швидше та впевненіше перетворюється із спеціалізованого засобу у звичайний побутовий пристрій, який розраховується на використання неспеціалістами. Щоб не лишитися поза межами сучасного інформаційного і, як його останнім часом почали називати, цифрового суспільства, потрібні хоча б мінімальні знання про будову та принципи функціонування електронної техніки та вміння працювати з нею. Причому, якщо врахувати величезну швидкість розвитку комп’ютерних технологій, навчання майбутніх користувачів повинно стати масовим, всевіковим і достатньо швидким. І зрозуміло, що здобути відповідні знання і вміння повинні насамперед учні - ті, кому жити і працювати у цифровому суспільстві найблищих десятиріч.

Під досвідченим керівництвом учні можуть навчитися шукати і аналізувати ін-формацію, приймати рішення і розв’язувати проблеми, працювати разом і обмінюватися інформацією.

Системи освіти в будь-якій країні покликані сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, тому що саме школа готують людину до активної діяльності різних сферах економічного, культурного та політичного життя суспільства. Тому роль школи як базової лланки освіти надзвичайно важлива. Здатність освітнього закладу досить гнучко реагувати на запити суспільства, зберігаючи при цоьму накопичений позитивний досвід, має дуже велике значення.

М.І. Жалдак ще в 1989 році писав: «…відбір змісту освіти, розробка методик викладання всіх без виключення предметів на базі сучасної інформаційної технології, розробка підручників і навчальних посібників. Дидактичних матеріалів, методичних вказівок, підготовка вчителя до роботи в умовах широкого використання автоматизованих інформаційних систем у навчальному процесі, організація та методика підготовки і перепідготовки учительських кадрів, розробка науково-методичного забезпечення самоосвіти вчителів стає ряд найбільш актуальних проблем перебудови системи освіти».

Підвищення ефективності можливе, з одного боку, за рахунок використання технологій, орієнтованих на розвиток особистості, з іншого - використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі.

Інформаційні технології - зодного боку, це потужний інструмент для отримання дитиною найрізноманітнішої інформації, з іншого - ефективний засіб для підвищення інтересу до навчання, а також мотивації наочності, науковості та інше. Тому вчителя-новатори використовують інформаційні технології у навчальному процесі.

Однією із сфер, де використання інформаційних технологій є найбільш виправданим, - навчання основам інформатики у початковій школі.

Використання комп’ютерної техніки дає можливість швидко визначити рівень знань учнів, перевірити ступінь засвоєння програмного матеріалу, відкриває можливість учням самокритично оцінити свої знання та вміння, виявити прогалини та подалати їх за допомогою неодноразових виконань різноманітних вправ та завдань.

Учень має можливість за короткий проміжок часу (15 хв.) виконати біля 100 операцій, різних за змістом та складністю. Вчитель має можливість диференціювати завдання як за терміном часу для виконання однієї операції (від 5 до 30 с.) так і за складністю завдання та його виду. Відкриваються можливості для індивідуальної роботи зі слабовстигаючими учнями, не випускаючи з поля зору роботу всіх інших учнів класу, що забезпечує швидкий оперативний зворотний зв’язок: ученю - вчитель.

Ефективність уроків інформатики полягає у високій активності дітей, їх працездатності протягом всього уроку. Це забезпечується постійною зміною видів завдань. Спілкуючись з ком’ютерном, діти легко виконують до 100-120 операцій за 15-20 хв.

Працювати за ком’ютерном дітям молодшого шкільного віку дозволяється не більше 15 хв. Тому на початку уроку учні отримують чіткі й зрозумілі завдання. Протягом уроку діти працюють самостійно, доводять до автоматизму обчислювальні навички. Вкінці уроку дітям пропонується контрольне завдання, виконавши яке діти самі оцінюють результативність своєї роботи на уроці.

Комп’ютерно-орієнтоване середовище для дітей молодшого шкільного віку сприяє не лише розвитку дитини, але є ще й потужним джерелом позитивних емоцій. Комп’ютерні технології не можна впроваджувати в цьому віці однобічно, акцентуючи увагу тільки на їх пізнавальному аспекті. Треба інтегрувати їх у навчальне середовище так, щоб вони справляли розвивальний вплив на моральну, емоційну та комунікативну сфери, були стимулятором розвитку навичок спілкування з однолітками, встановлення дружніх стосунків. Формування моральної і пізнавальної сфер особистості дитини відбувається у взаємному впливі, взаємозалежності. Цей факт треба враховувати під час організації дружнього, сприятливого, активно розвивального навчального середовища.

У сучасному інноваційному, динамічному соціальному середовищі перед підростаючою людиною постають проблеми фізичного виживання, досягнення життєвих цілей в умовах новизни та невизначеності. Саме моральна сфера, яка відіграє провідну роль у формуванні особистості, не повинна недооцінюватись психологами, педагогами, розробниками інформаційних технологій для молодшого шкільного віку. Головне, зробити вплив комп’ютерного середовища позитивним, щоб воно сприяло гармонійному розвиткові, забезпечувало формування соціально адаптованої особистості, у напрямку її творчої самореалізації.

Умови ефективного використання комп’ютерних технологій у дошкільному і молодшому шкільному віці, проблеми їх впливу на емоційну, вольову, моральну сферу дітей є актуальним питанням. Чим молодший вік дитини, тим більш відповідальним є вирішення питання про застосування будь-яких впливів на її формування. Але якщо вже відбувається застосування комп’ютерів у молодшому віці й воно є ефективним, позитивним для розвитку, то це створює умови для подальшої більш успішної інтеграції дитини у сучасне інформаційне середовище школи. Вона може з більшою користю для себе використати інформаційні технології в середньому і старшому шкільному віці, коли ці технології вже стають невід’ємним елементом навчального процесу, а також підготуватися до життя в сучасному інформаційному технологічному середовищі.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають нові перспективи для розвитку освіти та якісно і принципово змінюють дидактичні підходи, а також самі методологічні засади організації навчання. А для цього необхідно створення принципово нової парадигми набуття знань, яка б сприяла більш ефективному формуванню інтелекту, творчих здібностей дітей, розвитку цілісного світогляду, що сприяє формуванню навичок спілкування та повноцінного існування в сучасному інформаційному суспільстві.

Одним із важливих каналів засвоєння людиною знань про норми поведінки у сучасному інформаційному суспільстві є спілкування. «Спілкування в своїй первинній формі - в формі спільної діяльності або у формі спілкування мовного - складає обов’язкову умову процесу засвоєння індивідуумом досягнень суспільно-історичного розвитку людства».

Теоретичні підходи до питання формування стосунків у дітей з ровесниками визначені в творчій спадковості видатних педагогів В.О. Сухомлинського, А.С. Макаренка. Вони неодноразово вказували на необхідність виховання дітей з раннього віку в дусі товариства, доброзичливості, співчуття ровеснику.

Прийнято вважати, що приписи висувають зразки й моделі, а оцінки контролюють реалізацію. Таке розмежування, природно, відносне, так як припис несе в собі й оцінювальне навантаження. У той же час оцінка, спонукаючи до однієї поведінки і відвертаючи від другої, містить у собі й відповідні приписи. Вона виступає дійовим засобом напрацювання ліній поведінки, програмування і вибору вчинків. Це регулятивній дії моралі, таким чином, спостерігається постійна взаємодія приписів і контролю, вимог і оцінок.

Вивчаючи роль колективу у формуванні суспільної направленості особистості школяра, можно сказати, що краще всього правила засвоюються тоді, коли школяр приймає участь у їх створенні і є співавтором, а також за умови відображення тих стосунків, які виникають між дітьми в процесі спільної діяльності. Тільки в такій позиції школяр сприймає вимоги, як обов’язкову умову успіху діяльності, а правила поведінки, пов’язані з їх виконанням, стають для них привабливими і необхідними. Навпаки, ті школярі, які були лише провідниками уже готових вимог і норм і нічого в них не вклали, частіше всього засвоювали ці правила тільки зовні, на рівні знань.

У комп’ютерно-орієнтованому середовищі для дитини з’являється багато нових, раніше їй невідомих правил регуляції поводження та саморегуляції. Активізація позиції дитини - нова роль «правило-носія», у яку ставить його дорослий, полегшує і прискорює процес засвоєння правил поведінки.

Для використання комп’ютера як засобу діяльності від дитини вимагається вміння оперувати символами (знаками), узагальненими образами, тобто достатньо розвинене мислення, творча уява. У молодшому шкільному віці дітям уже доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, знакового опосередкування і символічного моделювання. Дитина здатна до створення нового малюнку, конструкції, образу фантазії, до зв’язного розповідання про зображене на картинці, звукового аналізу слова.

Розробляючи методику роботи, необхідно спиратись на теоретичні уявлення вітчизняної та зарубіжної психології про вікову періодизацію та кризи розвитку і новоутворення у молодшому шкільному віці, а також на положення Л.С. Виготського, що інтелектуальний розвиток дитини полягає не стільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку інтелектуальних процесів, тобто в якісних характеристиках дитячого мислення. У зв’язку з цією точкою зору, бути готовим до шкільного навчання означає досягти відповідного рівня розумових процесів: дитина повинна вміти виділяти суттєве в явищах оточуючої дійсності, уміти порівнювати, бачити схоже та відмінне, навчитись розмірковувати, знаходити причини явищ, аналізувати та робити висновки. Готовність дитини до діяльності в комп’ютерно-орієнтованому середовищі передбачає не тільки розумовий розвиток, а також розвиток навичок соціалізації, засвоєння необхідних норм та правил поведінки.

Нині є велика кількість методик, які досліджують вплив спілкування на розвиток мислення та соціалізацію дитини. З них необхідно було вибрати ті, які дають уявлення про розвиток спілкування, і разом з тим, щоб вони були достатньо зручні і прості у використанні, щоб діагностика не займала багато часу. Водночас необхідно керуватися положенням С.Л. Рубінштейна, який вважав, що ядром або загальним компонентом різних розумових здібностей є властива кожній людині якість процесів аналізу та синтезу, їх рівень розвитку.

Відомо, що якість виконання дитиною завдань залежить від того, наскільки дитина відчуває себе природно й невимушено. Для цього необюхідно створити таку емоційну атмосферу, у якій дитина не боялася би помилитися, намагалися досягти того, щоб усі завдання сприймалися дитиною як гра, у якій інструкція виконувала роль правила, а вчитель був партнером по грі. Необхідно намагатись створити атмосферу доброзичливості, щоб досягти розкутості дітей.

У ході роботи над розвитком мислення у комп’ютерно-орієнтованому середовищі одночасно проводиться перевірка рівня розвитку спілкування. Виявяється, що досвід навчання та розвитку в комп’ютерно-орієнтованому середовищі, що створене, позитивно впливає також на розвиток спілкування. Діти, які знаходилися в комп’ютерно-орієнтованому середовищі, краще оволодівають правилами поведінки в колективі, серед яких - широкий діапазон навичок, що охоплюють і правила взаємодії з комп’ютером, дотримування й виконання інструкцій педагога, рівень саморегуляції, а також встановлення доброзичливих стосунків з однолітками.

Поведінка дітей, що навчаються в комп’ютерно-орієнтованому середовищі, відрізняється від поведінки дітей такого ж віку, які знаходилися в аналогічних умовах, але не зазнавали впливу комп’ютерно-орієнтованого середовища.

Отже можна сказати, що:

 використання ІТ активізує пізнавальну активність та розвиває самостійність, створює умови для продуктивної діяльності дитини молодшого шкільного віку, що сприяє розвитку мислення, стосунків з однолітками;

 використання правил взаємостосунків як педагогічного засобу формування у дітей гуманного ставлення один до одного, заміна санкціонування, які притаманні типовому розбору дитячих конфліктів, подання правил поведінки педагогами, сприяє поліпшенню стосунків з однолітками та засвоєнню правил поведінки;

 формування шляхів доброзичливого ставлення до ровесників - необхідний етап розвитку механізмів регуляції поведінки у відповідності до правил доброзичливих взаємин.