Ніколя пусен (1594 – 1665)

Н. Пуссен

Аркадські пастухи 1650р.

Класицизм як стиль живопису найяскравіше виражено у творчості Ніколя Пуссена(1594 – 1665) — найвеличнішого французького художника XVII ст. Пуссен у 1623 р, залишив Францію і більшу частину життя провів у Римі. В Італії він натхненно вивчав стародавні пам'ятники та творчість майстрів Високого Відродження. Його кумиром був Рафаель. Картини Пус­сена написані на міфологічні та біблейські теми. У них художника приваблюють силь­ні характери, високі почуття, прагнення правди та справедливості. Виховання чеснот у глядача — у цьому Пуссен,бачив головне призначення мистецтва. Його картини «Ринальдо та Арміда», «Смерть Германіка» говорять про найкращі якості, до яких по­винна тяжіти людина, — великодушність,любов, шляхетність. У Парижі Пуссен ви­конав прекрасну серію малюнків на сюжети Овідія та Вергілія.

Пуссен часто звертався до теми єднання людини з природою. У картині «Аркадські пастухи». Основою сюжету картини стала легенда про щасливих жителів країни пастухів, що несподівано довідались про неминучість кінця життя. Велична та прекрасна, як ан­тична богиня, жінка заспокоює схвильова­них пастухів, закликає усвідомити правоту та неминучість долі. Невідворотність смерті не повинна порушувати ані гармонії приро­ди, ані ясності духу.

Запитання для контролю

1. В чому полягає умовність назви «золотого століття»

2. Охарактеризуйте бароковий живопис Франції.

3. Підготуйте доповідь «Бароковий живопис в Російській імперії»

Тема 6. Іспанія. Асиміляція культур Заходу і Сходу

Наприкінці XVI — початку XVII ст. мистецтво Іспанії переживало бурхливий розквіт. Картини іспанських художників Веласкеса, Ель Греко, Сурбарана, Рібери та інших привертали до себе увагу всього світу. Тривалий час іспанці вели війни з арабськими завойовниками, тому література та мистецтво розвивалися повільно. Але напри­кінці XVI ст. ідеї Відродження захопили іспанців.

Ель Греко. Моління про чашу

Ель Греко

Вид Толедо 1610 11614рр.

Д оменіко ель греко (1541-1614)

З олоту добу іспанського живопису відкриває Ель Греко. Справжнє ім'я цього художника, грека за національністю, Доменіко Теотокопулі. Він жив в Італії, навчався у Тиціана, а у віці 35 років приїхав до Іспанії, що стала для нього другою батьківщиною. Більшу частину життя він провів у Толедо, місті, що він прославив був картин часто ставали біблейські події. У по­лотнах Ель Греко немає спокою та благодаті, в них відчувається драматизм, напруження, панування вищих сил, що не підвладні лю­дині. Його герої мають тонкі риси обличчя, великі виразні очі. Вони живуть суворі;. духовним життям. Ель Греко, як ніхто інший, міг передати стан людської душі, її настрій. Заради цього він нехтував законами реаль­ності, не піклувався про належну побудов" простору, якої так ретельно дотримувалися великі італійські майстри. Простір значною мірою є умовним, персонажі часто розмі­щені один над одним, як на іконі. Фігурі витягнуті, немов вони втратили матеріальність та вагу, ракурси різкі, рухи поривчасті. Герої сповнені потужної внутрішньої енер­гії, як на картині «Моління про чашу», де зображена розмова Христа з янголом перед узяттям його під варту. Одним із яскравих прикладів особливого пись­ма Ель Греко є його знаменита вівтарна робо­та «Поховання графа Оргаса» (Толедо, церква Сан Томе). У цій роботі вражає зіставлення зображень досить спокійної, повільної, сповне­ної скорботи за графом, що пішов з життя, нижньої частини картини — це нібито світ реальний, адже присутні на похованні справ­жні друзі, рідні та близькі небіжчика, і зобра­жень збентеженої, динамічної, ніби в стрім­кому польоті, верхньої — мерехтливого світу небесного буття.

Ель Греко.

«Погребіння графа Оргаса»

1586 – 1587 рр.