Питання для самостійної роботи.

1. Своєрідність східної культури.

1. Філософія стародавньої Індії.

2. Філософські вчення стародавнього Китаю.

3. Назвіть відомі вам давньогрецькі школи та напрямки.

Методичні вказівки

В першому питанні слід звернути увагу на те, що філософія Стародавньої Греції започатковує європейську філософію і розробляє той стиль філософствування і ту проблематику, які визначили подальший розвиток західноєвропейської цивілізації. Потрібно звернути увагу на такі характерні риси античної філософії, як наявність в ній значної кількості міфологічних та епічних образів, присутність елементів антропоморфізму, наївний пантеїзм, тобто ототожнення богів з силами природи, пов’язування природних процесів з моральною проблематикою, і оцінку їх в категоріях «добра», «зла», «справедливості», «блага» тощо, в акцентуванні уваги на пошуках первоначала всього сущого, що пізніше постало як проблема субстанції.

В другому питанні потрібно показати, як і з чого виникає філософія, які проблеми реального життя вона розв’язує. Відтак потрібно розкрити сутність філософських систем Фалеса Мілетського, Анаксімандра, Анаксімена, Емпедокла, Геракліта Ефеського, Парменіда, Піфагора та Демокріта. На прикладі даних філософських систем потрібно прослідкувати логіку і специфіку розгляду і розв’язання головних світоглядних проблем стародавніх греків, найголовніші з яких – проблема походження та структури Космосу, питання про сутність світу, про першооснову всього існуючого.

В третьому питанні слід розкрити сутність антропологічного перевороту, здійсненого Сократом у філософії. Далі слід розкрити сутність об’єктивного ідеалізму Платона, його вчення про ідеї, про державу. Розглядаючи філософію Аристотеля, звертаємо увагу на його вчення про матерію і форму, про душу, про категорії та систему логіки. З’ясовуємо, в чому полягає класичність даного періоду, і як вирішуються проблема пізнання людини, людської свідомості, поведінки, людських пізнавальних можливостей.

В четвертому питанні розглядаємо розвиток філософії античності в період поступово наростаючої кризи рабовласницького суспільства. Потрібно обґрунтувати морально-етичну проблематику, яка виходить із настроїв відчаю і песимізму, пануючих у світосприйнятті. Перш за все зміщення акцентів філософствування в сторону з’ясування проблеми сутності щастя, шляхів його досягнення, та проблема достотності людського буття. Потрібно розглянути способи вирішення даних проблем в рамках основних течій епохи еллінізму: стоїцизму, епікуреїзму та скептицизму.

Теми презентацій:

1.Сократ: проблема людини та діалогічної природи філософського знання.

2. Проблема знання у філософії Аристотеля.

3. Філософські вчення стародавнього Китаю.

4. Давньогрецькі школи та напрямки.

Філософський словник до теми: апорія, архе, атом, гілозоїзм, діалектика, категорія, логос, ідея, матерія, метафізика, пантеїзм, софізм, атараксія, апатія, евдемонія.

Самостійне опрацювання Тема: Західноєвропейська філософія Нового часу План

1. Особливості філософії Нового часу.

2. Проблема методу пізнання (Ф.Бекон, Р.Декарт).

3. Вчення про субстанцію (Б.Спіноза, Г.Лейбніц).

4. Проблема людини в філософії Просвітництва (Ж.Ламетрі Ж.-Ж.Руссо).

5. Релігійний характер філософської думки Середньовіччя

6. Християнсько-середньовічна апологетика і патристика

7. Середньовічна схоластика. Реалізм і номіналізм.

8. Філософія Ф.Аквінського.

Література:

1. Августин Аврелий. Исповедь. — М., 1991.

2. История диалектики ХУІ-ХУШ ст. — М., 1974.

3. История философии в кратком изложении. — М., 1991. Кузнецов В.., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западно-европейская философия XVIII века. — М., 1986.

4. Петрушенко В. Л. Філософія: Курс лекцій. К., 2001.

5. Філософія // За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків, 2000.

6. Соколов В.В. Европейская философия ХУ-ХУ III веков. — М., 1984.

7. Причепій Є.М., Черній А.М.Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: «Академія», 2001. (Альма-матер)

8. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994.

Методичні вказівки

При розгляді першого питання слід вказати на визначальну особливість Нового часу – зародження і утвердження буржуазного суспільного устрою, який висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. В центрі нового світогляду уже не віра, а розум. Потрібно розтлумачити основні парадигми Нового часу: «Знання – то сила»; «опануй природою в ім’я користі і успіху самого життя», а також – звідки постає проблема методу наукових досліджень.

В другому питанні слід розкрити філософську систему Ф.Бекона, викладену в його праці «Новий Органон». Зокрема пояснити, чому головну увагу Бекон приділяє проблематиці науки, знання і пізнання, як засобу розв’язання соціальних проблем і суперечностей сучасного йому суспільства. Потрібно звернути увагу на те, що «Новий Органон» - перша спроба в філософії Нового часу реалізувати загальний методологічний підхід до одержання наукових знань, що мають практичне застосування на основі емпіризму. Потрібно розглянути суть його індуктивного методу. Розглядаючи філософію Р.Декарта, слід звернути увагу на його метод раціоналістичної дедукції, на набір правил, яких потрібно дотримуватись при побудові суджень, розтлумачити сутність раціоналізму та вирішення проблеми субстанції з позиції дуалізму.

В третьому питанні розглядаємо внесок, який здійснили у розробку проблеми субстанції Б.Спіноза та Г.Лейбніц. Зокрема – як з позицій монізму Б.Спіноза долає дуалізм Р.Декарта, проголошуючи існування однієї субстанції та її атрибутів. Розглядаємо етику Б.Спінози, його формулу свободи як пізнаної необхідності та детермінізм у здійсненні світового процесу. Як альтернативу монізму Б.Спінози розглядаємо плюралізм Г.Лейбніца, зокрема його вчення про монади, викладене в творі «Монадологія».

В четвертому питанні з’ясовуємо, як теза про розумність світу трансформується в ХVІІІ ст. в ідею Просвітництва як головної рушійної сили історії, джерела і головного засобу досягнення людством рівності, братерства і свободи, тобто стану відповідності вимогам розуму. Потрібно показати, як на розумних засадах просвітники прагнуть перебудувати світ таким чином, щоб він наслідував закони довершеності, які панують у природі. В зв’язку з цим розглядаємо філософію Ж.Ламетрі і Ж.-Ж. Руссо, в яких найбільш чітко і повно репрезентовані дані погляди.

Теми презентацій:

1.Емпіризм: сутність та проблеми.

2.Принцип універсального сумніву Р.Декарта і сучасна наука.

3.Головні риси ідеології Просвітництва.

Філософський словник до теми: апологетика, патристика, схоластика, номіналізм, реалізм, деїзм, пантеїзм, теологія, індукція, дедукція, емпіризм, раціоналізм, інтуїція, монада, субстанція, атрибут, акциденція, сенсуалізм, метафізичний матеріалізм, механіцизм.

Семінарське заняття №2

Виникнення і розвиток некласичних філософських

вчень (ХІХ-ХХ ст.)

План.

1. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.

2. «Філософія життя». Ф.Ніцше.

3. Філософія неопозитивізму і постпозитивізму.

4. Онтологія людського буття в психоаналізі.

5. Проблема людини в екзистенціалізмі.

6. Неотомізм — головний напрямок сучасної релігійної філософії. П.Тейяр де Шарден.

Література:

Губман Б.Л. Современная католическая философия: человек история.—М., 1988.

Іщенко Ю. Класичне та некласичне у філософії Маркса. — Філос. та соціол. думка, 1995, №1-2.

Камю А. Миф о Сизифе // Творчество й свобода. — М., 1990.

Ницше Ф. Антихристианин // Сумерки богов. — М., 1989.

Проблема человека в западной философии. — М., 1988.

Сартр Ж.-П. Зкзистенциализм — зто гуманизм // Сумерки Богов— М.,1989.

Філософія. Підручник / За ред. Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. – Харків: Консум, 2000. .

Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін.- К.: 1994. — Лекція 8.

Фром Е. Душа человека. — М., 1992.