- •1)Сутність та складові легалізації (легітимації) господарської діяльності.
- •2) Установчі документи суб'єктів господарювання - юридичних осіб
- •4) Порядок державної реєстрації змін в установчі документи та зміни відомостей про суб’єктів господарювання
- •Стаття 29. Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи
- •5) Підстави та порядок припинення діяльності суб’єкта господарювання
- •6)Ліцензування та патентування господарської діяльності. Дозвільна система у сфері господарської діяльності.
2) Установчі документи суб'єктів господарювання - юридичних осіб
Несинова С.В.
Згідно зі ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
Стосовно змісту установчих документів, вимоги до нього зазначаються у різних законах, зокрема ГК України, ЦК України, ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ЗУ "Про господарські товариства", ЗУ "Про акціонерні товариства" тощо.
За загальними правилами в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ЗУ "Про господарські товариства" обов'язковим установчим документом для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю є статут, для повного товариства та командитного товариства - установчий договір.
У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.
Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
На підставі засновницьких документів проводиться державна реєстрація суб'єктів господарювання, які набувають правосуб'єктності з моменту внесення про них відомостей до Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Згідно з ч. 2 ст. 58 ГК України відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Вони діють на підставі Положення про філію (відділення), яке затверджується власником (загальними зборами учасників товариства).
Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
____
ГКУ
Стаття 57. Установчі документи
1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
2. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
{Частина друга статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2452-IV від 03.03.2005}
3. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
4. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.
{Частина четверта статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2452-IV від 03.03.2005, № 2850-VI від 22.12.2010}
____
17.09.2008, Про акціонерні товариства
Стаття 13. Статут акціонерного товариства
1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.
2. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про:
1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою;
2) тип товариства;
3) розмір статутного капіталу;
4) розмір резервного капіталу у разі його формування;
( Пункт 4 частини другої статті 13 в редакції Закону N 2994-VI від 03.02.2011 )
5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій;
( Пункт 5 частини другої статті 13 в редакції Закону N 2994-VI від 03.02.2011 )
6) розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством;
( Частину другу статті 13 доповнено новим пунктом згідно із Законом N 2994-VI від 03.02.2011 )
7) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій;
( Пункт частини другої статті 13 в редакції Закону N 2994-VI від 03.02.2011 )
8) права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій;
( Пункт частини другої статті 13 в редакції Закону N 2994-VI від 03.02.2011 )
9) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права;
( Пункт 9 частини другої статті 13 в редакції Закону N 2994-VI від 03.02.2011 )
10) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;
11) порядок скликання та проведення загальних зборів;
12) компетенцію загальних зборів;
13) спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів;
( Пункт частини другої статті 13 в редакції Закону N 2994-VI від 03.02.2011 )
14) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;
15) порядок внесення змін до статуту;
16) порядок припинення товариства.
3. Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень.
4. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.
3)Державна реєстрація суб’єктів господарювання: поняття, принципи, порядок.
Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
Стаття 4. Поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
1. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
2. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:
перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;
перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;
оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.
{ Абзац п'ятий частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011 }
3. Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
4. Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації.
5. Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом.
____
Коментарій ГКУ / ст..58
Принципами державної реєстрації суб'єкта є: принцип публічності (прозорості), принцип загальновідомості, принцип достовірності, принцип оплатності, заявний (явочний) принцип. ____
Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випадків, передбачених Господарським кодексом. Державна реєстрація здійснюється в органах державної влади за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом (ст. 38).
Поняття державної реєстрації розкривається в Законі України від 15 травня 2003 року “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Під нею розуміють засвідчення факту набуття або позбавлення статусу юридичної особи організацією та статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Для державної реєстрації подаються такі документи:
рішення власника чи власників або уповноваженого ними органу у випадках, передбачених законом; установчі документи, передбачені законом для відповідних видів суб`єктів господарювання. Такими документами є рішення про утворення суб`єкта господарювання або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення).
Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до Закону.
Крім зазначених документів для державної реєстрації подаються також: рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб`єктів господарювання у випадках, передбачених законом; реєстраційна картка встановленого зразка; документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
При створенні у процесі приватизації або корпоратизації відкритих акціонерних товариств повинен також бути переданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Громадяни, які мають намір здійснювати господарську діяльність як підприємці, подають реєстраційну картку встановленого зразка, що є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера громадянина – платника податків та інших обов`язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Власник, засновник або уповноважені ними органи несуть відповідальність за подання документів, які не відповідають вимогам законодавства або недостовірні.
Реєстрацію проводить державний реєстратор, який призначається на посаду міським головою міста обласного підпорядкування або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Він здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну; формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та змін імені або місця проживання фізичних осіб – підприємців; передає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про ведення реєстраційних дій, у тому числі щодо створення відокремлених підрозділів юридичних осіб (ст. 6 зазначеного Закону).
Свідоцтво про державну реєстрацію – це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру – автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – запису про їх державну реєстрацію.
Порушення встановленого порядку створення суб`єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства поданих документів є підставою для відмови в його державній реєстрації. Відмова у реєстрації суб`єкта господарювання з інших мотивів не допускається. Вона може бути оскаржена в судовому порядку.
Державна реєстрація суб`єктів господарювання здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання необхідних документів. Орган, що здійснює реєстрацію, зобов`язаний протягом цього строку видати суб`єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію. Це свідоцтво та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків у банках.
Відомості щодо державної реєстрації суб`єкта господарювання включаються, як уже зазначено, до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. На печатках і штампах цього суб`єкта повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким його включено до державного реєстру, ідентифікаційний номер громадянина-підприємця.
Діяльність незареєстрованого суб`єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб`єктом, стягуються до Державного бюджету.
Суб`єкти господарювання – господарські організації мають право відкривати свої філії (відділення), представництва. Відкриття таких підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб`єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття орган, що здійснює реєстрацію, вносячи додаткову інформацію до своєї реєстраційної картки.
