Діяльність декабристів
Роки |
Назва організації |
Учасники |
1816 |
Союз порятунку |
Брати Муравйови, С. Трубецький, брати Муравйови-Апостоли. Всього 30 чоловік |
1818-1821 |
Союз благоденства |
А. і М. Муравйови, С. і М. Муравйови-Апостоли, П.Пестель, М.Тургенєв, І.Пущин. Всього 200 чоловік |
1821-1825 |
Південне товариство |
П.Пестель, О.Юхновський, С.Волконський, С.і М.Муравйови-Апостоли, О.Бортнянський |
1821-1825 |
Північне товариство |
М.Муравйов, С.Трубецькой, М.Бестужев, М.Лунін |
1823 |
Товариство об’єднаних слов’ян |
Андрій і Петро Борисови, Ю.Люблінський |
Програма діяльності «Південного товариства» була викладена П.Пестелем в «Руській правді»; «Північного товариства» – М.Муравйовим в «Конституції».
Спільним у програмах є:
Шлях досягнення мети
воєнний переворот.
Відмінності:
В «Конституції»:
після воєнного перевороту встановлення конституційної монархії;
запровадження майнового цензу;
поділ Росії на тринадцять федеративних штатів, два з яких – Чорноморський зі столицею в Києві і Український зі столицею в Харкові.
В «Руській правді»:
після повалення самодержавства Росія проголошувалася республікою;
надавалося загальне виборче право для всіх чоловік, які досягли 20 років;
Росія – єдина, унітарна держава.
Після невдалого повстання в грудні 1825 р. декабристські організації були розгромлені.
Значення:
декабристський рух сприяв піднесенню
революційної боротьби в Росії і Україні.
Кирило-Мефодіївське товариство
В Києві в 1846-1847 рр. виникла таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство.
Учасники:
Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, Тарас Шевченко. Входило всього 12 чоловік.
Програмні документи:
«Книга буття українського народу» («Закон Божий»), «Статут…»
Основна мета братства:
повалення самодержавства;
скасування кріпосного права;
національне визволення України;
визволення та єднання слов’янських народів;
утворення на демократичних принципах федерації слов’янських народів з центром у Києві;
глибока релігійність і обстоювання загальнолюдських цінностей – справедливості, свободи, рівність й братерства.
Шляхи досягнення:
досягнення мети через освіту та виховання, поширення літератури, християнської моралі (М.Костомаров, П.Куліш, В.Білоцерківський);
шляхом революційної боротьби (Т.Шевченко, М.Гулак-Артемовський).
Кирило-Мефодіївське товариство було розгромлене за доносом студента О.Петрова в 1847 р. Діячі були засуджені на різні терміни заслання.
3. Соціально-економічний розвиток українських земель на початку IXX століття.
Найголовнішою особливістю соціально-економічного розвитку Наддніпрянської України першої половини XIX ст. був занепад феодально-кріпосницьких відносин і зародження капіталізму.
Ознаками цього періоду були:
- розвиток товарно-грошових відносин і проникнення капіталізму у сільське господарство;
- руйнування селянських господарств шляхом скорочення земельних наділів або переведення селян на місячну, що означало повну ліквідацію селянських господарств;
- занепад кріпосницької мануфактури й початок у 1830-1840 рр. промислового перевороту й завершення його у 60-80 рр. XIX століття.
Земля ставала об’єктом купівлі-продажу, аграрних відносин. Власниками землі стали купці, заможні міщани, багаті селяни. У 25 разів збільшились посівні площі Півдня внаслідок чорноморської колонізації.
Фабрики з найманою працею сприяли розвитку галузей промисловості, пов’язаних із видобутком корисних копалин, переробкою сільськогосподарської сировини. На Лівобережжі зароджуються металургійні підприємства, будуються перші цукроварні. На підприємствах обробної промисловості працювали 700 тис. робітників.
Розвиток торгівлі активізував процес буржуазної модернізації. Засновані міста Одеса, Херсон стали важливими портами обігу. Із 4 тис. діючих в імперії ярмарків половина відбувалася на українських землях. Купці збагачувались, нагромаджуючи капітал, пускали його в обіг.
Відсутність транспортних магістралей сприяла розвитку чумацького промислу. Чумаки щорічно перевозили 40 млн. пудів зерна, 8 млн. пудів солі, перевозили й продавали інші товари. Багаті чумаки ставали підприємцями.
Залишки феодально-кріпосницької системи загострювали соціальні протиріччя. Протягом першої половини XIX ст. відбулось близько 2400 селянських виступів. Устим Кармелюк за 22 роки (1813-1835 рр.) на Поділлі здійснив близько 1000 нападів на панські маєтки. Значний селянський рух розгорнувся на Правобережжі. Це “Київська козаччина” у 1855р., “Похід у Таврію за волею” у 1856р. та ін. Виступали наймані робітники. Однак, їх рух не був ще масовим.
У 60-х роках XIX ст. царизм змушений був піти на здійснення реформ, причинами цьому були:
– поразка Росії у Кримській війні (1853-1856 рр.), яка розвінчала імперську роль “жандарма Європи” і показала всьому світові економічну та військову відсталість Росії.
– загроза селянської війни, яка могла призвести до небачених потрясінь існуючої системи, до її загибелі.
У 1861р. ліквідоване кріпосне право, у 1864р. було проведено земську, судову, освітянську реформи. З 1870р. у містах вводилось самоврядування. Проведено реформи в галузі збройних сил та ін.
Незважаючи на свою обмеженість, непослідовність та половинчатість, реформи сприяли економічному розвитку українських земель, перетворенню їх в індустріальну базу імперії. Завершення промислового перевороту у 60-70-х рр. ХІХ ст. вело до промислового будівництва на Півдні, до формування нових промислових регіонів: Південного та Донецько-Криворізького. На початку XX ст. Донбас давав 70% усього вугілля імперії.
Іде концентрація виробництва та капіталу, виникають монопольні об’єднання (“Союз рейкових фабрикантів” – 1882р., “Союз мостобудівних заводів” – 1884р. та ін.). Посилюється суспільна та політична активність нової верстви суспільства – підприємців (буржуа), найманих робітників. Напередодні Першої світової війни українські землі давали 26% загальноімперського прибутку, 50% якого осідало в центрі.
Українці залишались селянською нацією. У 1897р. в містах їх проживало 16%, а серед жителів міст українці становили 33%. Подальшому зміцненню капіталістичних відносин сприяла Столипінська аграрна реформа початку XX ст. Селянин здобував право виходу з общини, відходив на окремий відруб – хутір, ставав приватним власником. Протягом 1906-1913 рр. на Схід Росії емігрувало 1.2 млн. осіб, 25% із них повернулось.
Внаслідок реформи із земельних громад вийшло 25% дворів, 50% селянських дворів перейшли у приватну власність. На початку XX ст. українські землі давали 43% світового врожаю ячменю, 20% пшениці, 10% кукурудзи. Ці землі давали Росії 80% цукру та багато іншої продукції.
Ішов прискорений процес обезземелення та соціальної диференціації на селі. У 1914р. уже налічувалось 2 млн. малоземельних селян, їх наділ становив 2 десятини, а 50% із них не мали ні коня, ні корови. Українське село було у постійному соціальному напруженні, піднімалось на боротьбу.
Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель характеризувався посиленням національно-кріпосницького гніту. Австрійська монархія надавала широкі привілеї місцевій панівній верхівці – польській шляхті, румунським та угорським поміщикам.
У першій половині XIX ст. західноукраїнські землі були економічно нерозвинутим регіоном. Сільське господарство було основою економіки. Йшов процес обезземелення селян. Промисловість розвивалася слабко, виняток становила лише нафтовидобувна, де переважали іноземні інвестиції. Напередодні Першої світової війни понад 90% експорту краю становила сировина. Посилюється соціальна диференціація, зростає еміграція українців. До 1914р. їх виїхало близько 1 млн.
Активного розвитку капіталізм набув після реформ 1848р. Скасовується кріпацтво, розвивається фабрично-заводська промисловість,особливо нафтовидобувна та будуються залізниці.
Криза феодально-кріпосницької системи, суперечливі риси розвитку капіталізму загострювали соціальні конфлікти. У першій половині XIX ст. набував нового розмаху опришківський рух у Прикарпатті (20-ті роки). 10 років на Буковині успішно діяв загін на чолі з Мироном Штолюком, а у 40-х рр. вибухнув селянський рух під проводом Лук'яна Кобилиці. Не припинялася боротьба західняків-українців і у наступні роки XIX- початку XX ст.
Запитання для перевірки засвоєння знань студентами.
1. Розкрийте суть національного відродження України.
2. Охарактеризуйте причини, що сприяли піднесенню національно-визвольного руху.
3. Які університети діяли на території України в ХІХ ст.?
4. В чому проявлялася культурницька діяльність української інтелігенції на початку ХІХ ст.?
5. Назвіть організації декабристів.
6. Які програмні документи Північного і Південного товариств? Хто їх автори?
7. Розкрийте зміст «Руської правди», «Конституції».
8. Як називалося товариство декабристів, яке діяло в Новоград-Волинському? Хто був керівником цього товариства?
9. Коли виникло Кирило-Мефодіївське товариство?
10. Які програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства?
11. За що боролися кирило-мефодіївці?
12. Назвіть громади, які діяли на території України.
13. Розкрийте суть концепції «громадівського соціалізму», яку розробив М.Драгоманов.
14. Визначте програмні цілі та проаналізуйте практичну діяльність громадівців.
15. Порівняйте бачення ролі і місця України в документах Кирило-Мефодіївського братства та декабристів.
16. Доведіть, що ХІХ ст. стало періодом справжнього національного відродження України.
Завдання
Складіть таблицю гонінь на українство за таким зразком:
-
№ п/п
Рік прийняття заходу
Зміст заходу
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА