Мета національно-визвольної війни.

На початку 1649 р. Богдан Хмельницький оприлюднив свої наміри у війні .проти Речі Посполитої. Це сталося в лютому, під час переговорів у Переяславі з королівським. посольством. У відповідь на умови перемир’я, запропоновані польськими послами, гетьман сформулював остаточну мету війни. Промову Хмельницького дослідники тлумачать як програму розбудови Української держави:

• гетьман обґрунтував право українців на створення незалежної від Речі Посполитої держави в етнічних межах їхнього проживання; сформулював положення про соборність Української держави;

• розглядав козацьку Україну як спадкоємицю Київської Русі,

ЗБОРІВСЬКА БИТВА ТА ДОГОВІР. Навесні 1649 р. польські війська, -порушивши умови перемир’я, розпочали воєнні дії. ,

У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив  польський табір та містечко Зборів, маючи переваги для переможної битви. Але кримський хан Іслам-Гірей порушив попередню домовленість і перейшов на бік короля Речі Посполитої. Неможливість вести війну одночасно протії Польщі й проти Кримського ханства спонукала Богдана Хмельницького укласти . мирний договір із Польщею.

8 серпня 1649 р. було укладено Зборівськиймирний договір. Він передбачав перехід під владу гетьмана територій колишніх Київського, Брацлав-ського й Чернігівського воєводств. Тут польський уряд позбавлявся права розміщувати свої війська, а державні посади мали обіймати лише православні. Домовилися також про встановлення реєстру в 40 тис. козаків. Усім учасникам, війни оголошувалася амністія. Шляхта поверталася до своїх володінь, а селяни мусили виконувати довоєнні повинності. Вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала з боку Польщі визнання певної самостійності як козацька держава.

УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ -ГЕТЬМАНЩИНИ.

Переможні битви 1648—1649 pp., унаслідок яких .істотна частина українських земель  була звільнена від польської влади, сприяли утвердженню Української козацької держави — Війська Запорізького. В історичній науці цю державу називають Гетьманщиною. Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна рада — Загальна рада всього війська: 3 часом значення Генеральної ради настільки зменшилося, що її взагалі перестали скликати. Роль Генеральної ради перебрала Старшинська рада, що складалася з полковників і генеральної старшини. Виконавча й судова влада зосереджувалися в руках гетьмана. Керувати всіма справами внутрішнього врядування й зовнішньої політики гетьманові допомагав уряд — генеральна старшина. До її складу належали: генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів. Територія козацької держави згідно з умовами' Зборівського договору складалася з. земель колишнього Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств т.а обіймала 200 тис. кв. км — від р. Случ на заході до московського кордону на сході та від басейну Прип’яті на півночі до степової смуги на півдні. Столицею і гетьманською резиденцією стало м. Чигирин. У 1649 р. всю територію Української держави було поділено  на 16 полків (па Правобережжі — 9, на Лівобережжі — 7 полків). Центром полку було одне зі значних міст полкової території. Кожен полк очолював полковник, якого обирали на полковій раді або призначав гетьман. Територія полку поділялася на 10-20 : навіть більше сотень, які різнилися площею та чисельністю. .