Сновні сегменти євровалютного ринку Євродепозити

Терміни депозитів становлять від 1 дня до 1 року, інколи до .2 років. Типова сума міжбанківських депозитів — 5—10 млн дол., інколи в кілька разів більше. Обсяги кредитних операцій коливаються від одного мільйона до кількох сотень мільйонів доларів США. При цьому надаються незабезпечені позики, часто-густо без чіткої вказівки цілей їх використання.

На доповнення до звичних вкладів (депозитів) на ринку євровалют обертаються також депозитні сертифікати, ДС (certifнcate of deposit, CDs)*, — у доларах, фунтах стерлінгів чи єнах.

Важливою особливістю євродепозитних сертифікатів є можливість реалізації на вторинному ринку. Емісія ДС здійснюється багатьма західноєвропейськими банками самостійно або за дорученням клієнтів. У першому випадку мова йде про "транш"-операції (tranche), коли ДС випу-

* ДС не є специфічним європейським витвором. Подібні сертифікати випускалися раніше на Нью-Йоркському грошовому ринку. ДС являють собою свідоцтво банку про наявність вкладу в євродоларах (еврофунтах, євроєнах), своєчасність повернення вкладу банком і виплату процентів за вкладом після закінчення терміну дії. Останній збігається з терміном вкладу; найтиповішими є сертифікати від 3 до 6 місяців.

** Дисконт — різниця між номінальною вартістю цінних паперів і їхнім біржовим курсом, якщо останній є нижчим за вартість; знижка, процент, шо його стягують банки під час обліку векселів; обліковий процент.

скаються невеликими партіями, невеликим номіналом у 10000 дол. і розміщуються банками за традиційним каналом вторинного ринку.

Єврокредити

Єврокредити — міжнародні кредити, що надаються великими комерційними банками за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

Єврокредити можуть мати форму позик, кредитних ліній (lines of credit), коли кілька банків об'єднують свої ресурси для надання кредиту позичальникові.

Єврооблігації

Якщо євроринок має справу з короткостроковими і середньостроковими позиками, то міжнародний ринок облігацій надає позичальникові кошти на довгий термін за межами його країни. Наприклад, фірма Бразилії може випустити довгострокові облігації в доларах США в європейських країнах.

На ринку міжнародних облігацій (боргових зобов'язань) обертається два види цінних паперів:

1) іноземні облігації;

2) єврооблігації у вузькому розумінні цього слова.

Іноземні облігації — цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі й виражені в національній валюті. Вони "підкріпляються" регламентаціями, чинними щодо цінних паперів країни емісії, однак на практиці підкоряються здебільшого правилам євроринків і є безпосереднім конкурентом єврооблігацій у вузькому розумінні.

Поняття і структурні сегменти міжнародного ринку цінних паперів Поняття міжнародного ринку цінних паперів

За традиційним визначенням Банку міжнародних розрахунків (Базель), емісія цінних паперів на міжнародному грошовому або борговому ринку в певній країні охоплює три різновиди емісій:

• емісії цінних паперів нерезидентами в національній або іноземній валюті на внутрішньому фінансовому ринку країни;

• емісії цінних паперів резидентами в іноземній валюті;

• емісії цінних паперів резидентами в національній валюті, призначені для продажу іноземним інвесторам. Орієнтованість на іноземних інвесторів визначається за низкою критеріїв, таких, наприклад, як участь іноземних банків у синдикаті, який розміщує емісію, наміри емітента залучити цією емісією іноземних інвесторів, проведення емісії поза межами національного фінансового ринку тощо.