- •1. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела кримінального права
- •2. Поняття законодавства про кримінальну відповідальність.
- •4. 5. Закону про кримінальну відповідальність за національним та універсальним принципами
- •6 Поняття злочину
- •7. Ознаки злочину за кку
- •8. Класифікація злочинів - це розподіл передбачених особливою частиною Кримінального кодексу норм на окремі групи за певними критеріями.
- •9. Поняття, зміст, підстава та форми кримінальної відповідальності
- •10 Поняття об'єкта злочину в кримінальному праві
- •11. Поняття та значення об'єктивної сторони злочину
- •12. Обовязковы ознаки обэктивноъ сторони
- •13. Факультативні ознаки обэктивної сторони складу злочину
- •14. Поняття суб'єктивної сторони злочину
- •15. Вина, її форми і види Лише на підставі аналізу взаємозв'язку внутрішнього ставлення особи до вчиненого діяння із зовнішнім його проявом можна зробити висновок про наявність вини особи
- •16. Вина у формі умислу
- •17. Вина у формі необережності
- •18. Злочини з двома формами вини
- •19 Поняття суб'єкта злочину в кримінальному праві
- •20 Осудність як ознака суб'єкта злочину (підлягають покаранню за злочин скоенний в стані спяніння, вживання наркотиків
- •21 Неосудність та її наслідки
- •22 Обмежена осудність її наслідки
- •23 Необхідна оборона та умови її правомірності?
- •24 Крайня необхідність?
- •25) Затримання особи, яка вчинила злочин?
- •26 Стадії вчинення злочину
- •27 Готування до злочину
- •28 Замах на злочин
- •5. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
- •29 Кв за незакінчений злочин
- •30 Добровільна відмова від вчинення злочину
- •31 Поняття та ознаки співучасті
- •32 Форми співучасті
- •33 Екцес виконавця
- •34 Поняття, види, наслідки причетності до злочину
- •35 Сукупність злочинів
- •36 Рецедив злочинів
- •37 Триваючий та продовжуваний злочин
- •38 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям?
- •39) Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки?
- •40) Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності?
- •41) Поняття і мета покарання?
- •42 Цілі покарання
- •Глава XVI. Поняття та цілі покарання
- •43) Система покарань?
- •44) Основні покарання?
- •45) Додаткові покарання?
- •46) Покарання, які можуть призначатися і як основні, і як додаткові?
- •47) Позбавлення волі на певний строк?
- •48) Виправні роботи?
- •49) Громадські роботи?
- •50) Довічне позбавлення волі?
- •51) Загальні засади призначення покарання?
- •53 Обставини, які обтяжують покарання?
- •54) Призначення більш мякого покарання ніж передбаченого законом?
- •55) Призначення покарання за сукупністю злочинів?
- •56) Призначення покарання за сукупністю вироків?
- •57 Поняття звільнення від покарання та його види?
- •58 Заміна невідбутого покарання більш м’яким
- •59 Амністія і помилування?
- •60) Поняття судимості?
- •61) Погашення судимості?
- •62) Примусові заходи медичного характеру?
- •63) Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності?
- •64. Особлива частина кп її система та значення
- •65. Кп кваліфікація злочинів та її значення
- •66. Характеристика злочинів проти нацбезпеки
- •67. Характеристика злочинів проти життя та здоровя
- •68. Поняття вбивства та йогов иди.
- •69 Кпх умисного вбивства при обтяжуючх обставнах
- •70 Кпх уминого вбивства при помягшуючих обставинах
- •71 Кпх злочиныв проти здоровя
- •72 Кпх за спричинення телесних ушкоджень.
- •73 Кпх залишення в небезпецы та ненадання допомоги особы, яка перебуваэ в небезночному ля життя станы
- •74. Характеристика злочиныв проти волы, честы та гыдносты особи.
- •75. Кпх захоплення заручникыв
- •76 Характеристика злочинів проти статевої свободи і статевої статі.
- •77. Ст.152 “Зґвалтування”:
- •78 Кпх Примушування до вступу в статевий зв'язок (ст..155
- •79 Характеритсика злочинів проти власності
- •80. Кпх крадіжки
- •81.Кпх грабіжу
- •82.Кпх разбою.
- •83.Кпх вимагання.
- •84 Кпх шахрайства.
- •85. Кпх некористиливх злочинів проти власності
- •86. Характеристика злочинів проти господарської діяльності
- •87. Кпх контрабанди
- •88. Кпх злочинів проти громадської безпеки.
- •89. Кпх створення злочинної організації
- •90 Кпх бандитизму
- •91. Кпх терористичного акту
- •92 Характеристика злочинів проти громадського порядку
- •93. Характеристика злочинів у сфері службової діяльності
- •94 Кпх зловживанням владою або службовим становищем
- •95. Кпх прийняття пропозиції, обяцянки або одержання неправомірної вгоди (ст..368 -2 кку)
- •96. Пропозиція або надання неправомірної вмоги
- •97 Кпх зловживання впливом
4. 5. Закону про кримінальну відповідальність за національним та універсальним принципами
Кримінальний закон діє у відповідній системі просторово-часових координат і поширює свою силу на відповідну сукупність злочинних діянь залежно від їх вчинення відповідними категоріями осіб. У теорії кримінального права це визначається як принципи чинності кримінального закону в просторі, часі, національний принцип та універсальний принцип.
Просторова юрисдикція закону про кримінальну відповідальність — це поширення його дії на відповідну територію країни.
Згідно із законодавством, він сформульований так: «Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом» (ст. 6 ч. J КК).
4. Територіальний принцип чинності закон Відповідно до положень ст. 6 чч. 2 та З КК злочин вважається вчиненим на території України, коли:
S він початий, продовжений, закінчений або припинений на території України;
S він початий за межами України, а дії, що утворюють його об'єктивну сторону, здійснені на території України;
S дії, що характеризують об'єктивну сторону злочину, вчинені за межами України, а суспільно небезпечний наслідок настав на території України.
S коли виконавець злочину або хоча б один з його співучасників діяв на території України.
Зауважимо, що юрисдикція України щодо визначення злочинності та караності діянь, вчинених на ЇЇ території, може зазнавати обмежень або, навпаки, може розширюватися на підставі укладених і ратифікованих Україною міжнародно-правових актів. Приміром, відповідно до Мінської конвенції країн СНД від 22.01.1993 «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» (статті 2 та 72), дозволяється здійснювати за дорученням сторони учасниці цієї Конвенції кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочини в цих країнах на підставі норм чинного кримінального законодавства України.
Передача кримінального провадження допустима і в протилежному напрямку - від України іншим країнам-учасницям конвенції, що відповідним чином обмежує чинність територіального принципу дії кримінального закону.
Обмеження юрисдикції України можуть мати місце і в частині виконання вироку.
На території України відповідно до Закону України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних договорів на території України» діють і норми міжнародних правових актів (договорів), учасниками яких є Україна. Як визначає ч. 1 ст. 9 Конституції України, такі норми є складовою частиною національного законодавства України, тобто є імплементованими у національне законодавство.
Чинність законодавства про кримінальну відповідальність за національним та універсальним принципами полягає у поширенні дії кримінального закону на відповідне коло осіб.
5. Принцип громадянства в ККУ.
У ч, 1 ст. 7 і в ст. 8 визначено такий принцип дії кримінального | закону у просторі, як принцип громадянства. Відповідно до цього принципу:
1) громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі вчинення ними злочину за її межами, підлягають відповідальності за КК України як провило, тобто якщо інше не передбачено відповідними міжнародними договорами України;
2) іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчинили злочини за й межами, піддягають відповідальності за КК України як виняток, тобто лише у випадках, коли це прямо передбачено міжнародними договорами України або коли вчинений ними злочин, передбачений КК України, е особливо тяжким злочином проти прав і свобод громадян України або інтересів України.
Принцип громадянства має значення для застосування КК України у випадках вчинення злочинів за межами України, коли на момент виявлення злочину чи встановлення винного останній знаходився на території України або був виданий їй.
2. Громадянин України - це особа, яка набула громадянства України у порядку, передбаченому законами України і міжнародними договорами України. Винятковий перелік осіб, які належать до громадян України, визначено у Законі України "Про громадянство України".. Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну. -
Законодавство України не визнає подвійного громадянства. Водночас, такі факти можуть мати місце у випадках, коли інша держава не визнає своїм обов'язком повідомляти Україну про надання свого громадянства тій чи іншій особі. Якщо під час провадження кримінальної справи встановлено, що особа має, крім українського, ще й громадянство іншої держави, слід виходити із того, що набуття нею іноземного громадянства виключає її із числа громадян України (принцип єдиного громадянства).
Особою без громадянства , що проживає постійно в Україні, є особа, яку жодна із держав відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином 1 яка має постійне місце проживання на території України на підставі українських документів - посвідки на постійне проживання. Це може бути особа, яка перебуває на території України як іммігрант, прибула на навчання на термін дії угоди про навчання тощо.
4. Положення ч. 2 ст, 7 відтворює правовий принцип ne bis in idem (одна дія двічі не карається), який випливає із п. 7 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, де зазначено, Що ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону, і ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Під особами, які зазнали покарання, у ч. 2 ст. 7 слід розуміти
осіб, які відповідним судовим рішенням були засуджені з призначенням їм покарання. У межах дії Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах до вказаних осіб належать також особи, які були засуджені без призначення їм покарання, щодо яких було винесено рішення про застосування до них примусових заходів медичного чи виховного характеру, а так само особи, які були виправдані або звільнені судом від кримінальної відповідальності. Особами, які зазнали покарання, відповідно до Конвенції не є особи, щодо яких рішення про звільнення від кримінальної відповідальності було прийнято органом дізнання, слідчим або прокурором.
У зв'язку з різним визначенням складу злочину у кримінальному законодавстві різних країн може постати проблема встановлення факту, зазнала особа покарання за цей самий злочин або за інший. У таких випадках слід визначити, наскільки точну юридичну оцінку отримало фактично вчинене особою діяння. Якщо, наприклад, особа вчинила умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть потерпілого, але зазнала покарання за межами України лише за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, це не виключає можливості притягнення її до кримінальної відповідальності за КК України за вчинене діяння з урахуванням його фактичних наслідків. Те саме стосується і випадків, коли особа за межами України зазнала стягнення за діяння, яке за законодавством відповідної держави визнається адміністративним порушенням, а за законодавством України - злочином.
Конституція України {cm. cm. 4, 9, 25,26, 61). Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973р. (п. 7ст. 14).
Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15травня 1972р. Україна приєдналась до Конвенції 22 вересня 1995р. (cm. cm. 35-37).
Угода між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій від 26 листопада 1997 p. Ратифікована Україною 6 квітня 2000 p.
Закон України 'Про громадянство України" у редакції від 18 січня 2001 p. (cm.cm. 1-5).
